WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Репресії щодо польського учительства на Поділлі - Реферат

Репресії щодо польського учительства на Поділлі - Реферат

Репресії щодо польського учительства на поділлі

в Xроках XXстоліття

Зміна в СРСР внутріполітичного курсу в другій половині 20-х pp. XX століття призвела до надзвичайного загострення ситуації в цілому. Це був час посилення в країні репресивної політики з метою знищення будь-якої політичної опозиції. Після введення в дію Кримінального кодексу УСРР 1927 р. було додатково прийнято 56 законодавчих актів з питань кримінального права, що дали можливість партійним і державним органам підготувати необхідну законодавчу базу для проведення масових репресій. Провідну роль в цих процесах мали відіграти органи ДПУ, які з червня 1927 року отримали право розглядати в позасудовому порядку справи колишніх учасників білого руху, шпигунів та інших "контрреволюціонерів", застосовуючи проти них й навіть вищу міру покарання.

Новий етап війни з власним народом розпочався в 1929 р. з проголошенням політики "великого перелому". Поштовхом до репресій серед національних меншин стали провали у здійсненні колективізації, інших заходів сталінського керівництва, вину за які покладали на "шкідників", "дворушників", "замаскованих ворогів", "класово-ворожі елементи", "націоналістів" і т.д. Постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 грудня 1932 р. містила вимоги репресій, аж до вищої міри покарання, щодо контрреволюційних елементів. Допущені помилки при проведенні національної політики розцінювалися як одна з причин провалів у сільському господарстві .

В урядових колах викликало невдоволення відверте небажання громадян польської, німецької та чеської національностей вступати в колгоспи, задовольнятися при цьому мізерною оплатою за їх копітку працю. Це призвело до того, що цілі групи населення на початку 30-х років почали звинувачуватися в активній антирадянській діяльності або прагненні до неї. Серед національних меншин України ворожими вважалися ті, які уособлювали держави, що проводили антирадянську політику, мали спільні з СРСР кордони.

Були розпочаті масові "чистки" установ, які працювали серед польської меншини. Починає згортатися політика "українізації". Шовіністичні тенденції особливо посилилися після переїзду в Україну сталінських емісарів П.П. Постишева та В.А. Балицького. Першого постановою ЦК ВКП(б) від 24 січня 1933 р. було призначено другим секретарем ЦК КП(б)У без звільнення від обов'язків секретаря ЦК ВКП(б), другий - знову очолив НКВС і ДПУ.

До посилення репресій, зокрема серед інтелігенції національних меншин, постійно підштовхували постанови ЦК ВКП(б), комітетів місцевих парторганізацій. У постанові листопадового 1933 р. об'єднаного пленуму ЦК і ЦКК КП(б)У "Підсумки і найближчі завдання проведення національної політики на Україні" поряд з критикою "націоналістичного ухилу" колишнього наркома освіти УСРР М.О. Скрипника вказувалося на "послаблення більшовицької пильності партійних організацій у роботі серед трудящих національних меншостей, особливо серед польської та німецької людності", що призвело до засмічення колгоспів, шкіл, клубів, інститутів та ін. польськими й німецькими фашистськими елементами, деякі з них навіть пролізли у партію .

Листопадовий пленум ЦК і ЦКК КП(б)У зобов'язав Вінницький обком партії посилити політичну роботу серед польського та німецького населення. За спеціальною постановою оргбюро ЦК КП(б)У з 9 по 21 листопада 1933 р. у Вінницькій області було проведене масове вивчення стану кадрів культурно-освітніх установ. Доцільність цієї роботи була зумовлена тим, що в результаті утворення нових технікумів (Проскурівського педагогічного, Полонського та Бердичівського агротехнікумів), організації курсів короткотермінової перепідготовки вчителів у регіоні значно зросла чисельність молодої польської інтелігенції. Цей процес омолоджування та оновлення складу вчителів у більшості районів, як зазначали комісії, проходив при послабленій пильності та байдужому ставленні відділів народної освіти до справи добору кадрів.

Обстеженням було охоплено 815 чоловік в 42 районах краю, виявлені факти "засміченості" шкіл антирадянськими елементами. За рекомендаціями комісій було прийнято рішення про зняття й заміну 83 осіб та додаткове вивчення ще 70 чоловік. Серед цього контингенту 33 чоловіки мали зв'язки за кордоном, 49 - були емігрантами, 19 - перебували у ворожих арміях, 27 - за походженням були представниками експлуататорських класів. У Городоцькому районі було заборонено проживання осіб, які прийшли з-за кордону, в тому числі вчителів, що повернулися із Польщі. Так, вчитель Підгайний 3. М. повернувся з-за кордону в 1925 p., а його брат Підгайний О.М. - у 1931 р. (обидва - брати відповідального працівника Київського польпедінституту, виключеного з партії і знятого з роботи). Богданович А. перейшла кордон невідомо коли, Савицький в 1928 р. повернувся з Польщі та інші . Зрозуміло, що серед заходів, які пропонувала комісія, крім звільнення з роботи, могли бути арешти й інші акції щодо "антирадянських елементів".

Нова хвиля перевірок національних шкіл розпочалася на Поділлі після того, як 9 березня 1934 р. заступник наркома освіти Л. Хвиля звернувся до ЦК КП(б)У з пропозицією дати директиву Вінницькому обласному виконавчому комітету на перегляд спеціальними комісіями мережі польських шкіл в окремих районах регіону через те, що дітей в них навчають польською мовою, яку вони не розуміють.

Члени комісій енергійно проводили агітаційну роботу в районах регіону по перетворенню польських шкіл в українські. Підсумовуючи роботу комісій по обстеженню польських шкіл у Вінницькій області, слід зазначити, що із 280 шкіл в серпні 1934 р. були охоплені перевіркою 129, які в новому навчальному році були реорганізовані в українські або ліквідовувалися за браком контингенту учнів. Найбільше - 17 польських шкіл було закрито в Городоцькому районі.

У складних умовах працював нещодавно утворений польський Проскурівський педагогічний технікум. На початок 1933/34 навчального року справи з набором до навчального закладу були під загрозою зриву. Заяви подали лише 50 чоловік замість 90. На тримісячні педагогічні курси підготовки вчителів молодшого концентру виявили бажання вступити 15 слухачів із 25 запланованих, старшого концентра - 6 замість 30. Невирішеними залишалися проблеми штатних викладачів, забезпечення аудиторним фондом і гуртожитком. Ці та інші питання мав вирішувати директор, проте впродовж п'яти місяців, починаючи з 1 жовтня 1933 р. у навчальному закладі змінилося 4 директори, 2 завідуючі навчальною частиною, звільнено 4-х викладачів. Були заарештовані директори Струтинський, Немінський та виконуючий обов'язки директора Войцехівський, деякі викладачі та студенти .

В цей час органами ДПУ була сфальсифікована справа Подільського обласного центру "Польської організації військової" (ПОВ). Керівником організації оголосили А.Григоровича - польського інспектора Вінницького облвно Всього у справі ПОВ на Поділлі незаслужено притягнуто до відповідальності 103 працівника польських навчальних закладів .

На посилення репресій була спрямована постанова оргбюро ЦК КП(б)У від 19 квітня 1934 р. "Про виконання постанови листопадового пленуму ЦК і ЦКК КП(б)У та постанови політбюро ЦК КП(б)У від 13 грудня 1933 р. "Про кадри шкіл нацменшостей". У них підкреслювалося, що обкоми партії, насамперед Київський та Вінницький, "не зрозуміли того, яке місце в планах контрреволюційної роботи ворога України займає ставка на виховання в польських та німецьких школах молодого покоління в ан-тирадянському дусі". У постанові безпідставно стверджувалося, що діяльність ряду польських шкіл "грала на руку" тим польським "буржуазно-націоналістичним фашистським елементам", які начебто ставили собі за мету здійснення насильницької "полонізації" українського населення. Було запропоновано "провести по областях всебічну перевірку всіх польських та німецьких шкіл, переглянути кадри вчителів та завідуючих цими школами, кадрів піонервожатих, перевірити стан викладання в цих школах суспільст-вознавства, історії та географії та переглянути книжковий фонд шкільних бібліотек" .

Безумовно, що після прийняття вищезгаданих постанов та "викриття" скрипників-ської опозиції і виявлення контрреволюційних елементів, зв'язаних з польським фашизмом, була розгорнута партійними і радянськими органами широка масова робота по "роз'ясненню" батькам шкідливості навчання дітей польською мовою. Одночасно з цими масовими пропагандистськими заходами проводилися всебічні перевірки національних шкіл, що призвело до різкого їх скорочення. Із 285 польських шкіл, в яких навчалося 23342 учні, в 1933-34 навчальному році, після цих заходів було реорганізовано 133 польські школи в українські. На початок нового 1934-35 навчального року в краї зали-шилося 152 польських школи, в яких навчалися 14184 учні .

Як правило, перевірки закінчувалися тим, що виявлялися ворожі елементи, звільнялися з роботи і піддавалися репресіям. Після перевірки Славутської польської семирічки комісія зробила висновок, що вчителі школи "проводили націоналістичну роботу серед батьків та інших жителів міста". Директора школи А.І. Фурса після цього було звільнено з роботи, заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до трьох років ув'язнення у таборі .

Досліджуваний період характерний тим, що у навчальних закладах, культосвітніх установах проводилися перевірки бібліотек і вилучалися "шкідливі" книги. У Кам'янець-Подільській єврейській трудовій школі №8 було вилучено 28 назв книг єврейською мовою, визнаних ідеологічно шкідливими . У січні 1935 р. була проведена перевірка бібліотеки польського клубу в Кам'янці-Подільському, в ході якої було "виявлено", що на руки видавали заборонені книги Г. Сенкевича та інших польських письменників. Висновок комісії: "звільнити з роботи працівника бібліотеки Рутковську" .

Заклики до боротьби з "контрреволюційними" елементами звучали в багатьох документах. 4 квітня 1935 р. ЦК КП(б)У в постанові "Про реорганізацію німецьких і польських шкіл в прикордонних районах", зазначалося: "У зв'язку з тим, що польські націоналісти штучно створили ряд польських шкіл у районах з переважною більшістю українського населення, яке розмовляє українською мовою, особливо в районах ... Про-скурівському, Волочиському, Городоцькому, Сатанівському Вінницької області, комісії у складі Попова, Затонського, Ільїна, Чернявського, Дитюка і Карпова доручено розробити конкретні заходи" .

Loading...

 
 

Цікаве