WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні закономірності виникнення держави у давній Шотландії - Реферат

Основні закономірності виникнення держави у давній Шотландії - Реферат

Консолідація пікських племінних союзів у примітивну державу здійснювалася в умовах постійних збройних сутичок, що переходили у війну з сусідніми бритськими королівствами на півдні та з Далриадою - королівством скоттів - на заході Шотландії. Історія не зберегла будь-яких суттєвих відомостей про подальшу долю варварського королівства піктів, оскільки держава піктів припинила своє існування після її приєднання до Далриади у IX ст. джерелами XII - XV ст. В останній третині VI ст. скотти Далриади були обернені у християнство, а до кінця VII ст., шотландська Далриада представляла собою об'єднання семи родових союзів у примітивне державне утворення ранньофеодального типу. Подібно до бритських королівств центральна влада належала королеві, який вибирався разом з таністом / наступником/ військовими вождями, що очолювали туати. Кожне королівство ділилося на такі адміністративно-територіальні одиниці / туати/. Останні часто співпадали з старими кордонами родових об'єднань / кланів/. Клани складалися з декількох родів - септів, що об'єднували крупні патріархальні сім'ї - фіни. Зазначена сталість родових зв'язків відбивалася на уповільненні соціальної диференціації, формуванні феодальної форми залежності в таких королівствах. Але як би там не було, все ж таки при збереженні сімейної общини та общинної власності на землю, у скоттів Далриади існували примітивні форми особистої та поземельної залежності .

Організація сплати данини полягала у тому, що спочатку вона збиралася з вільних членів патріархальних сімей, які в VII ст. складали основну масу суспільства шотландської Далриади. Процедуру зборів данини в межах туатів здійснювала місцева родова знать, а потім зібрана з усіх туатів данина переправлялася у королівський двір.

При заступленні на посаду нового глави роду общинники повинні були сплачувати йому одноразовий податок, як зазвичай, з поголів'я худоби, що служило своєрідним підтвердженням зобов'язання вождя захищати рядових членів від зовнішньої небезпеки . З общинників стягувалися і інші види податків на користь роду і його верхівки. Важливу роль в організації державного управління у варварських королівствах відігравав інститут жрецтва. Згідно з письмовими джерелами, у Британії налічувалося двадцять вісім жерців та Три верховних жерця, владі яких підкорялися інші служителі культу та віруючі. Верховні жерці перебували "у трьох найвідоміших містах держави, а саме в Лондоні, Ебораці та Місті Легіонів". Пізніше, десь з VI ст. зазначені міста стають трьома центрами - архієпископствами, яким король бриттів Луцій передав "володіння та пасовиська, що належали раніше язичницьким храмам" і "більше того, багато землі та багаточисельні садиби, звільнивши від всяких та всіх повинностей" .

Починаючи з півдня Британії християнство з V ст. н.е. поступово розповсюджувалося на території інших бритських королівств .

Поза увагою залишився, на жаль, такий важливий орган управління родоплемінною організацією як рада старійшин. Це пояснюється тим, що прямих письмових свідоцтв про наявність племінних старійшин у бритській родоплемінній організації не зустрічаємо. За свідченнями Гальфрида Монмутського ми бачимо вже зародки тої королівської ради, основою якої, можливо, була попередня рада племінних старійшин .

З VI ст., коли посилилося проникнення у Британію північно-германських племен, англи, що заселяли східні області Англії, почали систематичні вторгнення на території бритських королівств. Згодом, більшість з таких королівств втратили свою незалежність, підпавши під вплив одного з найбільших англосаксонських королівств Нортумбрії. Одному лише Стретклайду вдалося відстояти бритську державність та суверенітет. Пізніше, з об'єднанням Далріади з державою піктів в 843 році в одну державу Скотія перед небезпекою нападу нового агресора - норвежських і датських вікінгів - Стретклайд втрачає політичну незалежність і входить на початку XI ст. до складу єдиної шотландської держави.

Дослідження процесу виникнення держави у бритських та суміжних з ними племен давньої Шотландії на підставі уривчастих письмових даних, зрозуміло, не може дати суцільної картини становлення ранньофеодального суспільства, детальніше схарактеризувати окремі інститути родоплемінної організації бритського суспільства. Зазначимо, що народні збори як важливий орган управління родоплемінною організацією бриттів взагалі не знайшов свого відбитку у середньовічній хроніці. Разом з тим, матеріали письмових джерел дозволяють стверджувати, що під час виникнення держави на території Шотландії проявилися в повній мірі загальні закономірності, властиві процесу виникнення держави у Східній, а також в Центральній Європі.

У Західній Європі, зокрема, на Британських островах, виникнення перших варварських держав також було спричинено соціальним розшаруванням. Старій /родоплемінній/ верхівці і новій /служивій/ знаті, між якими здійснювалося зрощення внаслідок земельних подарувань, привілеїв та державних посад, що надавалися королівською владою, протистояла маса общинників-селян, що зберігали особисту свободу, але несли тягар поборів та служб/ повинностей/.

У давньошотландському суспільстві мали місце такі ж основні етапи переводу від родового устрою до класово-державного, як це було властиве для інших європейських народів. Організація управління у вигляді верховного воєначальника, ради старійшин та народних зборів досягла у своєму розвитку найвищої межі, що іменується епохою військової демократії. В цей період зростання ролі військового вождя у процесі розпаду родоплемінного устрою і зародження держави, ускладнення його функцій є характерними для північної /острівної/ і континентальної Європи.

Прослідковуючи історію кельтського населення Британії від початку її заселення і до утворення перших варварських королівств, матеріал аглосаксонських хронік та анналів у повній мірі підтверджують ту закономірність, що справжня державна влада заявляється в результаті розвитку влади верховного воєначальника, в особі якого представляється король Артур та ряд інших правителів давньої Шотландії. Навколо такого правителя утворюється коло особливо наближених осіб, які складають підвалини державного апарату, що є також характерним і для інших європейських народів на їх шляху побудови держави. Якщо на початковому етапі створення королівської влади особистість короля ще не має непохитної святості, і бували випадки розправи з ним з боку простого народу /гл.89 "Історії бриттів" Гальфрида Монмут-ського/, то з початку англосаксонських завоювань спостерігається централізація державної влади в руках короля, хоча й зі зберіганням деяких пережитків родоплемінної демократії.

Окрім загальних закономірностей виникнення держави на території давньої Шотландії, характерних і для інших народів Європи, слід відмітити і наявність певних особливостей, характерних лише для давньошотландського суспільства II-VII ст. н.е.

Достатньо довге зберігання общинної власності на землю і, що особливо характерно, сталість родових зв'язків уповільнювали процес класоутворення. Становлення ранньофеодального суспільства протікало при збереженні визначальної ролі родової общини. У період II-VII ст. на території ще не знали сусідської общини, яка була пізніше впроваджена германськими племенами. Ось чому родинні зв'язки протягом довгого часу продовжували зберігати своє значення навіть при виникненні територіального поділу на туати, що прийшли на зміну попередньому поділу на родоплемінні клани. В процесі формування варварських королівств кланова верхівка йшла на службу до королівської влади. Вожді крупних родоплемінних союзів ставали королівськими намісниками /мормери, тани/, на яких покладався збір з населення натуральних податків. Король наділяв їх правами юрисдикції на території всього туата.

В період становлення держави важливу роль у давньошотландському суспільстві відігравали друїди /жерці/. Особливість їх політичного положення полягала в тому, що жерці та барди вливалися в оточення короля, набуваючи значного впливу у новоствореному апараті королівського двору. їх вплив ще послаблюється лише після масової християнізації давньошотландського суспільства в VI-VII ст.

Особливістю розвитку державності давньошотландського суспільства було те, що новоспечена королівська влада відзначалася деякою невпорядкованістю. Невпорядкованість принципів спадковості не сприяла стабілізації центральної влади в королівствах, призводила до боротьби поміж наближеними до короля особами /служилою верхівкою та бувшими главами племінних союзів/.

Разом з тим, зазначені особливості становлення держави у давніх шотландців не суперечать висновку про те, що виявлені загальні закономірності виникнення державних форм розвитку на острівній частині Європи не містять в собі нічого нового, властивого лише для цієї території. Історія становлення держави давньої Шотландії виступає як частина загальноєвропейської історії, коли кінець періоду військової демократії завершується виникненням перших, спрощених з точки зору своїх внутрішніх та зовнішніх функцій держав - так званих "варварських королівств".

Використана література

ВІСНИК. Хмельницького інститути регіонального управління та права.

Loading...

 
 

Цікаве