WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Магдебурзьке право в Україні історія та сучасність - Реферат

Магдебурзьке право в Україні історія та сучасність - Реферат

Окрім стереотипів поведінки, урядовці магістратів повинні були також дотримуватися і певних норм зовнішнього вигляду. Приміром, при вступі на посаду судді вірменського магістрату м. Кам'янця-Подільського у 1709 p., Томаш Богданович, даючи присягу, зобов'язався також "відростити вуса до року". Але оскільки він не виконав обіцянки, то рада 40 мужів у 1710р. поставила питання, щоб суддя або сплатив штраф 100 гривен або склав повноваження судді, як він і обіцяв на присязі [15].

Суттєвий вплив як на загальну культуру міського самоврядування, так і на його структурні елементи справляли іноетнічні громади: євреїв., вірменів, греків, караїмів, татар. Останні часто створювали в містах України свої органи самоврядування і виходили таким чином із загального підпорядкування міському магістрату. Особливо значний вплив на західноукраїнських та правобережних землях мали поляки, які, створивши свої магістрати, вели постійну боротьбу за підпорядкування органів самоуправління інших громад (в тому числі й української) своєму впливові. Приміром, це видно на матеріалах Кам'янця-Подільського, в якому ще з XVI ст. міська влада була розділена між вірменським, українським та польським магістратами. І протягом XVII - першої половини XVIII ст. останній систематично домагався, щоб українців "повністю підкорити польському магістрату", що й сталося в 40-х pp. XVIII ст., коли приміщення української ратуші було віддане костьолу св. Яна [16].

Суттєвий вплив на характер міського самоврядування (магістратський чи ратушний), його структуру та повноту повноважень, справляли як верховні правителі Польщі, так і їхні представники на місцях (воєводи, старости, державці). А із початком Національно-визвольної війни середини XVII ст. особливо помітно на міське самоврядування починає впливати гетьманська влада а також полковники та сотники, які розмістили свої канцелярії в багатьох містах Лівобережжя, хоча, незважаючи на новостворений полково-сотенний поділ, гетьманська влада України не пішла на руйнування традиційного міського самоврядування. У багатьох містах магістрати продовжували користуватися магдебурзьким правом (в Києві, Ніжині, Глухові, Чернігові, Коропі, Мені, Новгород-Сіверському, Стародубі, Козельці, Почепі, Погарі, Полтаві, Березні, Гадячі, Переяславі та ін.), хоча були і такі міста, які на кінець XVII та протягом XVIII ст. втрачали своє значення і переходили від магістратської до ратушної моделі самоврядування (Борзна, Городище, Гоголів, Кролевець, Лубни, Миргород та інші) [17].

Основною передумовою збереження повнокровного міського самоврядування в даний період було отримання міськими магістратами підтверджувальних привілеїв на магдебургію та право вибору міських урядників. Тому міські громади докладали чималих зусиль, щоб новостворена гетьманська влада підтвердила їхнє право обирати війтів та затвердила останніх на своїх посадах.

Незважаючи на той вирішальний вплив, який мала на українські міські уряди новостворена гетьманська влада, все ж магістрати великих міст намагалися паралельно отримати також і підтвердження своїх магдебурзьких прав від королівської влади Польщі та російських царів. Зокрема, вже в часі Визвольної війни, 12 січня 1650 p., король Ян-Казимир підтвердив магдебурзьке право Києву на основі поданих киянами 8 пергаментних попередніх привілеїв. А вже 16 липня 1654 р. київські міщани отримали жалувану грамоту царя Олексія Михайловича на підтвердження магдебурзьких привілеїв Києву. З подібними проханнями до царського уряду зверталася і депутація Переяслава та інших міст України. Цим самим міські магістрати певною мірою виходили із підпорядкування гетьманському уряду України, що свідчило про значні прорахунки останнього, оскільки гетьмани України не лише не припинили потік звернень українських міст до уряду у Москві, а й самі часто прохали царя підтримати вказані чолобитні листи (як це, приміром, неодноразово робив Б. Хмельницький). Вказаний стан справ призводив, з одного боку, до зменшення залежності міських магістратів від гетьманської влади, а з іншого, до втручання Варшави, а згодом і Москви не лише в міське самоврядування, але й у внутрішнє життя України загалом. Окрім того, значний вплив на повноваження та культуру міського самоврядування справляли й місцеві полкові та сотенні канцелярії, які в якості новоутворених органів влади намагалися підпорядкувати собі магістрати міст, як це було, приміром, у Чернігові, де місцевий полковник втручався у справи міського магістрату, про що міщани скаржилися в 1657 р. гетьману І. Виговському. Охоронний універсал останнього, очевидно, не мав відчутних наслідків, тож міщани зверталися згодом і до царської влади. Подібну боротьбу вели між собою Магістрати та полкові канцелярії Стародуба, Ніжина, Полтави та інших полкових міст, де полковники втручалися у справи міських урядників, нав'язували останнім виконання невластивих функцій.

У міру подальшої залежності Лівобережної України російському уряду, останній не лише все більше підпорядковував собі міське самоврядування, але й вдавався до зміни його традиційних історичних форм. Із запровадженням на початку XVIII ст. губернського правління відбулося перепорядкування ряду українських міст. У 1708 р. губернським містом став Київ, а до, складу Київської губернії увійшли міста Чернігів, Ніжин, Переяслав [18]. Останні не були незалежними органами міського самоврядування, а діяли під пильним контролем губернатора.

В умовах втрати української автономії у складі Росії магістрати вже не могли функціонувати як загалом демократичні органи міського самоврядування.

Підсумовуючи значення Магдебурзького права на Україні можна стверджувати, що завдяки йому сформувались правові норми, що існують, сьогодні й стали політичними категоріями та частиною громадського самоврядування - права на захист власності, недоторканість майна, права мати ратушу як місце для зборів громадян, почесну раду міста, посади бургомістрів, та статут міста. Вивчаючи досвід функціонування магдебурзького права, ми повинні усвідомлювати, що громадське (комунальне) право має регулювати спільне проживання в громаді у всіх сферах міського життя, наприклад, через статут міста та сприяти розвиткові економки [19].

Від економічної стабільності міста сьогодні більше, ніж колись залежить його благополуччя. Завдяки їй місто отримує свободу дій і простір для подальшого зростання, для дотримання соціальної відповідальності та підвищення якості життя. Місто функціонує сьогодні як місце проживання, роботи, сімейного життя та дозвілля, а активна участь усіх жителів міста у міському самоврядуванні повинна сприяти формуванню у наших співвітчизників свідомої громадянської позиції не тільки на регіональному, а й загальнонаціональному рівні.

Використана література

1. Чистов К. Народние традиции и фольклор: Очерки теории.- Л., 1986. - С.24.

2. Гошко Т. Дискусійні питання історіографії Магдебурзького права // Четвертий міжнародний конгрес українців. Історія. – 4.1. - Одеса; К; Львів, 1999 - СІ 35.

3. Гошко Т. Проблеми надання магдебурзького права містам України (історіографія питання) //Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія міста та сучасність). - Рівне, 1993 - С. 4.

4. Бевз М. Магдебурзьке право та урбаністичний уклад приватного міста - резиденції XVII - XVIIIcm. // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. - 2000 – СІ 70.

5. Компан О. Міста України в другій половині XVIIcm. -К, 1963 -С. 117.

6. Гурбик А. Місцеве самоврядування в суспільній свідомості та практиці // Українське суспільство на зламі середньовіччя і нового часу. –К., 2001 - С. 254.

7. ГурбикА. Названа стаття. – С.225.

8. Владимирський - Буданов В. Німецьке право в Польщі і Литві // Розвідки про міста та міщанство на Україні-Руси в XV-XVIIIв. - Ч.П - Львів, 1904 - С. 402 - 421.

9. Багалей Д. Судьба магистратского управлений в малороссийских городах XVII-XVIIIвв. // Сборник статей в честь Матвея Любавского. – Петроград, 1917 – С. 628 - 629.

10. ГурбикА. Названа стаття. – С. 257.

11. Марочкін В. Українське місто від XVдо середини XVIIcm. Звичаєво - правова атрибутика як історичне джерело. - Торонто, 1999 -С. 18 - 21.

12. Владимирський - Буданов В. Названа праця. - С. 185 - 186.

13. Марочкін В. Названа праця. –С. 84 – 85.

14. Гурбик А. Названа стаття. – С. 261 - 263.

15. Архів ЮЗР. -ч. V-T.1-K, 1869 - С. 241 - 242.

16. Компан О. Названа праця. - С. 100.

17. Дядиченко В. Нариси суспільно - політичного устрою Лівобережної України кінця XVII-початку XVIIIcm. -К, 1959-С. 281.

18. ГурбикА. Названа стаття. – С. 269 - 270.

19. Пачьте В. Урочиста доповідь обербургомістра міста Магдебурга на честь 500- річного ювілею надання Києву магдебурзького права // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. -К.,200-С35.

Loading...

 
 

Цікаве