WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права та обов’язки подружжя по утриманню - Курсова робота

Права та обов’язки подружжя по утриманню - Курсова робота

Курсова робота

на тему:

Права та обов'язки подружжя по утриманню

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................ 3

1. Правова природа майнових відносин подружжя............................. 6

2. Безпосередні відносини щодо утримання подружжя ..................... 11

Висновки.................................................................................................. 29

Список використаних джерел та літератури........................................ 32

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що шлюб є важливою подією у житті більшості людей, однак разом з важливим соціальним та моральним значенням, він зумовлює цілу низку правових наслідків.

Переважна більшість людей піклується про свою другу половинку без жодних спонукань з боку законодавства, намагаючись забезпечити своїй сім'ї матеріальний добробут. Проте, як і з кожного загального правила, на жаль, існують винятки і з наведеного твердження - окремі особи вперто не бажають добровільно виконувати свої як особисті немайнові обов'язки перед іншим з подружжя, так і не допомагають йому матеріально, насправді маючи таку можливість. Звісно, примусити людину до прояву любові неможливо, а от зобов'язати її матеріально забезпечувати свою дружину чи чоловіка - цілком реально.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

У ст. 84 СК особливо підкреслюється право на матеріальне утримання дружини під час вагітності та протягом трьох років (якщо дитина має вади фізичного або психічного виду - шести років) після народження дитини, за умови, що дитина проживає разом з нею, а чоловік в змозі надавати утримання (при цьому матеріальне становище дружини значення вже не має).

Слід звернути увагу, що право особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу, не припиняється і у разі розірвання шлюбу - відповідно до ст. 76 СК після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу та потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік (його колишня дружина) може надавати таку допомогу.

Крім цього, особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього подружжя під час шлюбу. А за умови, що на момент розірвання шлюбу жінці чи чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, а їх спільне життя у шлюбі тривало не менше десяти років, вона (він) матимуть право на утримання після досягнення пенсійного віку.

Зміни, пов'язані зі здоров'ям, матеріальним чи сімейним становищем одного з подружжя, який сплачує або одержує аліменти, можуть суттєво вплинути на ступінь його забезпеченості засобами до існування. Це дає право зацікавленій особі звертатися до суду з вимогою про зміну розміру аліментів.

Правила про звільнення одного з подружжя від обов'язків утримувати другого або обмеження цього обов'язку визначеним строком (на розгляд суду) мають бути застосовані судом при розгляді справ по взаємному утриманню як під час перебування подружжя в шлюбі, так і після його припинення.

Автоматично ж право одного з подружжя на утримання припиняється у разі поновлення працездатності того з подружжя, що отримував аліменти, а також його вступу до повторного шлюбу.

1. Правова природа майнових відносин подружжя

Одним з важливих аспектів сімейного права, які зумовлюють виникнення спірних питань на практиці, є сфера майнових правочинів, що виникають із правовідносин подружжя. Окремо слід розглядати права та обов'язки подружжя з надання утримання, оскільки їх реалізація на практиці є досить складною, і чинне законодавство України виділяє ці відносини в окремий розділ (Глава 9 Сімейного кодексу України [2]).

Перш за все слід зазначити, що Сімейний кодекс України [2] досить докладно врегульовує згадані питання, що свідчить про певні зрушення у сфері практичного застосування договору подружжя про надання утримання. Однак враховуючи відносну новизну договірного регулювання в цій сфері сімейних відносин, на думку автора, необхідно більш детально пояснити деякі моменти. Разом із тим мета цієї статті полягає не лише у висвітленні питань регулювання чинним законодавством відносин, пов'язаних із правами та обов'язками подружжя з утримання, – ми також розглянемо деякі аспекти взаємозв'язку цих відносин з іншими майновими відносинами (передусім із тими, що регулюються Цивільним кодексом України) [18, с.55].

Обов'язок дружини та чоловіка матеріально підтримувати один одного закріплено в ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України [2] . Цей обов'язок випливає з природи сім'ї, яка за визначенням складається з близьких осіб, пов'язаних на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частина 2 ст. 75 Сімейного кодексу України наголошує, що право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу [2, ч.2 ст.75]. Отже, необхідною конститутивною основою призначення аліментів від одного з подружжя на користь іншого є об'єктивна можливість надавати матеріальну допомогу. Якщо обидва з подружжя мають потребу в отриманні матеріальної допомоги, вони можуть її отримати, виходячи з необхідності соціального захисту (у вигляді соціальної допомоги від держави, аліментів з повнолітніх дітей, шляхом укладення договору довічного утримання тощо).

Важливо, що Сімейний кодекс України визначає аліменти як різновид утримання. Це положення має практичне значення, оскільки дає підставу при неврегульованості відносин спеціальними нормами за аналогією застосовувати загальні цивільно-правові норми про утримання.

Сімейний кодекс України [2] також визначає підстави, які дозволяють вважати одного з подружжя таким, щодо якого може бути передбачено стягнення аліментів з іншого з подружжя. Такими підставами є досягнення встановленого законом пенсійного віку; інвалідність (1, 2 чи 3 групи); отримання заробітної плати, пенсії, інших доходів, які не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Не має права на утримання той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України. На думку автора, такі обмеження є справедливими, оскільки вони сприяють додатковому захисту сім'ї. Адже якщо шкода здоров'ю особи спричинена іншим з подружжя, близькою людиною, це руйнує саму природу сім'ї, яка є основним осередком суспільства і знаходиться під особливою охороною держави.

Якщо в одного з подружжя під час шлюбу виникли обов'язки щодо утримання іншого з подружжя, вони не припиняються навіть після розірвання шлюбу, що закріплено в ч. 1 ст. 76 Сімейного кодексу України [2].

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою [2, ст.77]. Вважаємо, що встановлення змішаної форми утримання (частково грошима, частково – в натурі) також є можливим, оскільки воно прямо не заборонено в законі й не суперечить правовим принципам.

Договірні форми врегулювання надання утримання можуть застосовуватись лише за взаємним погодженням сторін, коли вони дійдуть згоди щодо умов договору, своїх прав та обов'язків тощо. В іншому випадку, коли подружжю не вдається добровільно врегулювати істотні аспекти надання утримання, може йтися вже не про договірне врегулювання прав та обов'язків, а про судове вирішення спору, що виник; про захист порушених прав подружжя [18, с.60].

Згідно зі ст. 78 Сімейного кодексу України [2], подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, в якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Встановлено, що цей договір укладається в письмовій формі й нотаріально посвідчується.

Істотними умовами договору про надання утримання є:

1. Розмір аліментів.

Ця умова встановлюється за згодою сторін. Однак нотаріус має пояснити, що при визначенні розміру аліментів мають бути враховані принципи розумності й сумлінності, що набувають актуальності з огляду на нове цивільне законодавство. Адже в разі встановлення аліментів за розмірами, що порушують ці принципи, з'являються підстави для визначення нового розміру аліментів у судовому порядку.

2. Строки виплати аліментів.

Хоча Сімейний кодекс України визначає цю умову договору як істотну, враховуючи положення ч. 3 ст. 77 Сімейного кодексу [2] про те, що аліменти сплачуються щомісячно, вона набуває дещо обмеженого змісту.

Loading...

 
 

Цікаве