WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі - Курсова робота

Порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі - Курсова робота

Строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття й постановки засуджених на облік у виправному центрі. При обліку засудженим оголошуються правила внутрішнього розпорядку виправного центру, їх права та обов'язки, вони попереджаються про відповідальність за порушення порядку відбування покарання тощо. У строк покарання за правилами,передбаченими у ст. 72 КК України, зараховується час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру. [2, с.26-28].

Засуджені до обмеження волі у виправному центрі на відміну від засуджених до позбавлення волі перебувають без охорони, але знаходяться під наглядом адміністрації, який включає в себе стеження і контроль за їх поведінкою за місцем проживання і роботи, а також в неробочий час. Засуджені до обмеження волі мають значно більше прав порівняно з особами, що відбувають покарання у виді позбавлення волі. КВК України покладає на засуджених до обмеження волі і певні обов'язки.

КВК України покладає виконання певних обов'язків і на адміністрацію виправного центру. Зокрема, адміністрація веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання, здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання, проводить із засудженими соціально – виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення й стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення тощо.

Згідно із ст. 60 КВК України засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів. Але можливе також їх працевлаштування на договірній основі і на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, але за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою і щоденного повернення до виправного центру. Це дає можливість забезпечити засуджених відповідною роботою у разі її відсутності на виробництві виправного центру, сприяє бажанню засуджених працювати за раніше обраною професією чи спеціальністю.[10, с.308-312]

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Тобто на засуджених поширюється, у першу чергу, більша частина норм Кодексу законів про працю України та іншого законодавства, які регулюють робочий час і час відпочинку, нормування та оплату праці, гарантії й компенсації, трудову дисципліну, охорону праці тощо. Відповідно до цих норм засуджені до обмеження волі мають право на щорічну оплачувану відпустку, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пільги, які надаються при праці жінкам і молоді, державне соціальне страхування та ін.

У процесі відбування покарання у виді обмеження волі до засуджених застосовуються як заходи заохочення, так і заходи стягнення. Заходи заохочення є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених. Стаття 67 КВК України встановлює шість видів заохочень, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі, зокрема: подяка; нагородження похвальною грамотою; грошова премія; нагородження подарунком; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні.

Закон визначає, що для застосування будь – якого із заохочень необхідним є наявність двох підстав: сумлінна поведінка засудженого; його сумлінне ставлення до праці.

До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосувати такі заходи стягнення, визначені у ст. 68 КВК України: попередження; догана; сувора догана; призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку і прилеглої до нього території; заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.[11, с.112-115]

Стаття 68 КВК України встановлює дві підстави застосування заходів стягнення: порушення трудової дисципліни; порушення встановленого порядку відбування покарання.

Засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, гарантується право на охорону здоров'я, у тому числі і на отримання медичної допомоги. Лікувально – профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами і закладами охорони здоров'я. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров'я.

Із засудженими до обмеження волі в обов'язковому порядку проводиться соціально – виховна робота. Виховний вплив на засуджених здійснюється на основі психолого – педагогічних методів диференційного та індивідуального вивчення особистості засуджених з урахуванням строку покарання, персональних якостей і поведінки засуджених, обставин учиненого злочину, закріплення досягнутих результатів. Основною метою соціально – виховної роботи є формування й розвиток у засуджених якостей і навичок, що стимулюють зацікавленість у виправленні, прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, дотримання прийнятих у суспільстві встановлених правил поведінки.

Засуджені до обмеження волі мають право створювати самодіяльні організації з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових між особових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії. [5, с.312].

За ст. 61 КВК України, на адміністрацію виправного центру покладається обов'язок вести облік засуджених, роз'яснювати їм порядок і умови відбування покарання, організовувати трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечувати додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснювати нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводити із засудженими соціально – виховну роботу; застосовувати встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснювати роботу щодо підготовки засуджених до звільнення. Начальник виправного центру несе повну відповідальність за додержання законодавства, забезпечення належних умов і порядку тримання засуджених у виправному центрі.

Список використаної літератури

  1. Конституція України. – К.,2006.

  2. Кримінально – виконавчий кодекс України. – К., 2006. – 96 с.

  3. Закон України "Про внесення змін до Кримінально – виконавчого кодексу України" від 16 березня 2006 р. // Зб. Поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. –2006.– № 3. – С.2.

  4. Бородовська Н. Забезпечення правового статусу засудженого до позбавлення волі // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №9. – С. 104 – 113.

  5. Европейские пенитенциарные правила / Защита прав человека в местах лишения свободы : Сб. нормат. актов и офиц. документов. – М.: Юриспруденция, 2003. – С. 39 –48.

  6. Кримінальний кодекс України: Науково – практичний коментар / За заг. Ред.. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003. – 1196 с.

  7. Кримінально – виконавче законодавство України. Кримінально – виконавчий кодекс. Нормативно – правові акти / Упоряд.: В. С. Ковальський, Ю. М. Хахуда. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432.с.

  8. Кримінально – виконавче право України : Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф. А.Х. Степанка. – Харків: Право, 2005. – 256 с.

  9. Кримінально – виконавче право України (Загальна та Особлива частини) : Навч. Посібник / О. М. Джуджа, С. Я. Фаренюк та ін. ; За заг. ред. О. М. Джуджи. – 2-е вид.. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.

  10. Курс кримінально – виконавчого права України: Навч. Посібник / О. М. Джуджа, В. О. Корчинський, С. Я. Фаренюк; За заг. ред. О. М. Джуджи – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.

  11. Семаков Г. С., Гель А. П. Кримінально – виконавче право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000.– 196 с.

  12. Трубников В. Проблеми реформування кримінально – виконавчої системи України // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №1(24). – С. 168 – 175.

  13. Хавронюк М. Види кримінальних покарань – досвід європейських держав // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №3. – С. 95 – 102.

  14. Шинальський О. Права людини в місцях позбавлення віолі // Вісник Прокуратури. – 2006. – №3. – С.5– 14.

  15. Ягунов Д. В. Державне управління пенітенціарною системою України: історія, сучасність, перспективи: Монографія. – Одеса: ОРІДУНАДУ, 2005. – 252 с.

  16. Яковець І. С. Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл в установи виконання покарань. Автореф. дис...канд..юрид. наук. – Харків. – 2006. – 20 с.

Loading...

 
 

Цікаве