WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі - Курсова робота

Порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі - Курсова робота

Засудженим до обмеження волі забороняється доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби й речовини, перелік яких визначається нормативно – правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Так, наприклад, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань встановлюють, що засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, забороняється придбавати та зберігати будь – яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними(п. 30). У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню й зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші печі за рішенням суду можуть бути передані в дохід держави. Засудженим забороняється також вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби. [11, с.196]

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі й бандеролі, що надійшли ,– огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені із сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду. При цьому жиле приміщення, де проживає засуджений,може відвідуватись, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

Згідно зі ст. 60 КВК України засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на державних або інших форм власності підприємствах у разі забезпечення надійного нагляду за їхньою поведінкою. В окремих випадках з дозволу начальника установи допускається залучення до праці засуджених за межами території виправного центру, але в межах району дислокації установи – за умови щоденного повернення їх до жилої зони установи, а також постійного зв'язку з черговою частиною. Це дає можливість забезпечити засуджених відповідною роботою у разі її відсутності на виробництві виправного центру, сприяє бажанню засуджених працювати за раніше обраною професією чи спеціальністю. У свою чергу, якщо власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган залучає до роботи засуджених до обмеження волі, то він зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці за місцем роботи з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати, у разі необхідності, первинну професійну підготовку і створити відповідні побутові умови.[4, с.104-107]

Залучення засуджених на роботах за межами виправних центрів відбувається тільки після повного та всебічного вивчення їх особистостей з урахуванням висновків працівників соціально – психологічної та оперативної служб. На відповідні служби виправного центру покладено обов'язок постійно вивчати практику працевикористання засуджених за межами установ з метою визначення доцільності їх використання на тих чи інших контрагентських об'єктах та максимально скоротити кількість таких, що знаходяться на значній відстані.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, переведення на іншу роботу. Тобто на засуджених поширюються,у першу чергу, більша частина норм Кодексу законів про працю України та іншого законодавства, що регулюють робочий час і час відпочинку, нормування та оплату праці, гарантії й компенсації, трудову дисципліну, охорону праці тощо. Відповідно до цих норм, засуджені до обмеження волі мають право на щорічну оплачувану відпустку, допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пільги, які надаються жінкам і молоді, державне соціальне страхування та ін. Однак, оскільки між засудженим до обмеження волі та організацією, куди він направлений працювати, не укладається трудова угода, на засуджених не поширюється у повному обсязі норми трудового законодавства,що регулюють правила прийому на роботу, звільнення з неї, переведення на іншу роботу. [4, с.104-113].

Прийняття засудженого на роботу здійснюється відповідно до направлення, виданого адміністрацією виправного центру. Вона ж може в подальшому направити його на роботу до іншої організації. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватись власником підприємства,установи, організації або уповноваженим ним органом лише за погодженням з адміністрацією виправного центру. При переведенні засудженого на іншу роботу враховується його думка, однак незгода його на переведення не може бути перепоною для виконання відповідного рішення адміністрації організації, де працює засуджений, погодженого з адміністрацією виправного центру. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.

2.3.Особливості застосування медичних, матеріально – побутових та соціально – виховних заходів до осіб засуджених до обмеження волі.

Особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі, гарантується право на охорону здоров'я, у тому числі й на отримання медичної допомоги. Лікувально – профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і провадиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами і закладами охорони здоров'я, а направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров'я. [1, с.118-122]. Таким чином' засуджені до обмеження волі проходять необхідне лікування у районних лікувальних закладах охорони здоров'я за місцем розташування виправного центру, а не у спеціалізованих лікувальних закладах системи виконання покарань. Хворі, які страждають на активний туберкульоз та хронічний алкоголізм, наркоманію, комплексну терапію, також проходять необхідне лікування під наглядом лікаря – фтизіатра та психіатра – нарколога у районних лікувальних закладах охорони здоров'я за місцем розташування виправного центру.

Засуджені, які тримаються у виправних центрах, харчування і речове майно(носильні речі) придбавають за власні кошти. У разі відсутності у засудженого коштів на купівлю таких речей з незалежних від нього причин, адміністрацією виправного центру в індивідуальному порядку може бути надана допомога, але це є правом адміністрації виправного центру, а не її обов'язком. [5, с.312].

Комунально – побутові послуги оплачуються особам, що тримаються у виправних центрах, на загальних умовах за встановленими тарифами. У ст. 121 КВК України зазначено, що засуджені із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування , одягу, взуття, білизни, комунально – побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом. Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально – побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, що є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності у засудженого коштів на особовому рахунку виправний центр має право пред'явити йому позов через суд.

Особам, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних (карантини, погодні умови і т ін.), і не отримують за цей час заробітну плату, зазначені види забезпечення та обслуговування надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису установи. Виплата компенсації чи забезпечення засуджених безкоштовним харчуванням та речовим майном здійснюється за довідками лікувальних установ або за довідками, підписаними начальником установи. Необхідно зазначити, що дана норма не поширюється на осіб, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров'я. У цьому випадку засуджені забезпечуються харчуванням і речовим майном не адміністрацією виправного центру, а безпосередньо цими лікувальними закладами. На час звільнення від праці для складання іспитів засудженим надається відповідна грошова компенсація з розрахунку середньомісячної заробітної плати цієї особи. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням. [7, с.169-172]

Особи, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, забезпечуються адміністрацією виправного центру харчуванням за встановленими нормами і засуджений не має права відмовитись від цього. Однак вартість такого харчування повністю стягується із засудженого. Якщо в останнього відсутні кошти для оплати харчування, питання стягнення коштів вирішується у загальному порядку, тобто виправний центр має право пред'явити йому позов через суд.

Із засудженими до обмеження волі в обов'язковому порядку провадиться соціально – виховна робота. Виховний вплив на таких осіб здійснюється на основі психолого – педагогічних методів диференційного та індивідуального вивчення особистості засуджених з урахуванням строку покарання, персональних якостей і поведінки засуджених, обставин вчиненого злочину, закріплення досягнутих результатів. Основною метою соціально – виховної роботи Департамент називає формування й розвиток у засуджених якостей і навичок, що стимулюють зацікавленість у виправленні, прагнення до зайняття суспільно корисною діяльністю, дотримання прийнятих у суспільстві встановлених правил поведінки.[8, с.106-112]

Loading...

 
 

Цікаве