WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі - Курсова робота

Порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі - Курсова робота

Закон визначає, що для застосування будь-якого із заохочень необхідним є наявність двох підстав:

1)сумлінна поведінка засудженого;

2)його сумлінне ставлення до праці;

Засуджені,які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою й чесним ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути в установленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. [9, с.176].

До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення, визначені у ст. 68 КВК України: попередження; догана; сувора догана; призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку і прилеглої до нього території; заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.

Стаття 68 КВК України встановлює дві підстави застосування заходів стягнення:

  1. порушення трудової дисципліни;

  2. порушення встановленого порядку відбування покарання(режимна дисципліна).

Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово й усно та відображаються в особовій справі засудженого.

Особа, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, може бути притягнута не до дисциплінарної, а взагалі до кримінальної відповідальності до ст.390 КК України. Для вирішення цього питання адміністрація виправного центру надсилає прокуророві: подання; довідку з особової справи засудженого; характеристику із зазначенням допущених порушень і вжиті у зв'язку з цим заходом; довідку про заохочення та стягнення; пояснення засудженої особи з приводу допущених порушень; інші матеріали, що засвідчують допущені порушення та характеризують засудженого. [10, с.328-330].

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за неповернення до місця відбування покарання після закінчення строку короткочасного виїзду, Неповернення її до місця відбування покарання після закінчення строку, наданого їй для виїзду, і за відсутністю поважних причин, розглядається як ухилення від відбування покарання. Якщо причини неповернення в строк були поважними – відповідальність особи виключається.

У випадку, коли місцезнаходження засудженого не було встановлено протягом 15 діб, адміністрація виправного центру надсилає до суду подання про оголошення розшуку засудженої особи та направлення її після затримання до виправного центру в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. Подальші розшукові заходи здійснюють відповідні органи внутрішніх справ.

Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими визначаються нормативно – правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

2.1.Поняття та ознаки обмеження волі як виду кримінального покарання

Цей вид покарання фактично замінив відомий законодавству позбавлення волі з відбуванням в колоніях-поселеннях. Згідно зі ст. 61 ч. 1 "покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу буз ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці".

До таких покарань можна віднести умовне засудження з обов'язковим залученням до праці та умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.

Цей вид покарання встановлюється строком від одного до п'яти років.

Воно може бути застосоване:

1)у випадках, коли таке покарання прямо передбачене у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України;

2)при переході до більш м'якого покарання, відповідно до ст.69 Кримінального кодексу України;

3)при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням ( ст. 82 КК України).

Порядок його виконання визначається главою 13 КВК України. Згідно із ст. 56 ч. 1 КВК України " особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно – територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження". [7, с.56-62].

Виправно – трудове законодавство встановлює порядок організації праці засуджених до цього виду покарання, умови їх праці, соціально – побутове забезпечення, заохочення та накладення стягнень.

Відповідно до ст. 61 ч. 3 цей вид покарання не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.

Застосування такого виду покарання покликане виконувати важливу функції по зниженню призначення позбавлення волі, зокрема стосовно осіб,які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості. [5, с.264].

2.2.Правовий статус засуджених осіб до позбавлення волі.

Засуджені до обмеження волі у виправному центрі на відміну від засуджених до позбавлення волі перебувають без охорони, але знаходяться під наглядом адміністрації, який включає в себе стеження і контроль за їх поведінкою за місцем проживання і роботи, а також в неробочий час.[14, с.5]

Засуджені до обмеження волі мають значно більше прав порівняно з особами, що відбувають покарання у виді позбавлення волі. Крім основних прав, вказаних у главі 2 КВК України, засуджені до обмеження волі мають право носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень, займатися сільським господарством, відправляти листи, отримувати посилки і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення – до трьох діб один раз на місяць. Засудженим можуть бути дозволені короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї ), а також з інших поважних причин у таких випадках:

–за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;

  • для складання іспитів у навчальному закладі;

  • за викликом судових і слідчих органів – на період провадження слідства чи дізнання;

  • для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення – строком до семи діб, без урахування часу на дорогу;

  • у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого.

Тривалість короткочасного виїзду встановлюється начальником виправного центру з урахуванням особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Засуджені,які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбати житло в межах території виправного центру. Такі особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації. [14, с.5-12].

КВК України покладає на засуджених до обмеження волі і певні обов'язки, зокрема: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання; сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру; постійно знаходитись в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорту, та, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.

Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову. Крім зазначених, засуджені до обмеження волі повинні виконувати також основні обов'язки засуджених, що передбачені у ст. 9 КВК України зокрема: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватись правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитись до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених тощо.

Loading...

 
 

Цікаве