WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб (магістерська робота) - Реферат

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб (магістерська робота) - Реферат

В проміжках між конгресами МАКП проводить декілька колоквіумів. Їх тематика, як правило, збігається з темою наступного конгресу та стосується регіональних проблем, що будуть виноситися на конгрес.

У 1972 р. МАКП спільно з місцевою владою міста Сіракузи (Сицилія) створили Вищий міжнародний інститут кримінально-правових наук. Щорічно у січні, травні та грудні Інститут проводить учбові семінари, де навчаються наукові та практичні працівники з різних країн. Періодично інститут організовує міжнародні конференції експертів з різних питань боротьби зі злочинністю. Так, в кінці 1991 р. Інститут під егідою Генерального секретаря Європейської Ради провів міжнародну конференцію "Охорона прав людини при здійсненні кримінального правосуддя в країнах Центральної та Східної Європи". Головна задача конференції  допомогти обміну думками у галузі науково-практичної діяльності у боротьбі зі злочинністю [31].

Однією з найвпливовіших міжнародних організацій, що займається питаннями забезпечення міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю є Міжнародна кримінологічна спілка (МКС). Вона являє собою об`єднання національних інститутів та спеціалістів. Відповідно до Статуту МКС має консультативний статус ООН та другу категорію міжнародних неурядових організацій, а також свого представника в ООН. Діяльність МКС подібна до діяльності МАКП. Головною подією в роботі МКС також є проведення конгресів. За весь час існування спілки проведено 11 конгресів (Рим 1938 р., Париж 1950 р., Лондон 1955 р., Гаага 1960 р., Монреаль 1965 р., Мадрид 1970 р., Белград 1973 р., Лісабон 1078 р., Відень 1983 р., Гамбург 1988 р., Будапешт 1993 р.). Протягом всього часу існування МКС оперативно реагувала на будь-які тенденції та явища, що виникали в міжнародній злочинності, що відразу знаходило своє відображення у конгресах Спілки [49, c. 255].

Окрім міжнародних організацій та міжнародних органів вагомий вплив на співробітництво у розкритті та протидії міжнародній злочинності здійснюють внутрішньодержавні правоохоронні органи. Співпраця між різними органами – поліцією, прокуратурою і розвідувальними службами – дає змогу ефективно боротися з різними видами злочинів: відмиванням грошей, виявленням наркотиків, тяжкими злочинами. За результатами цієї співпраці були розроблені концепції Цільової групи і Спеціальних підрозділів із боротьбі з організованою злочинністю. Хоча обидві концепції охоплюють широке коло знань і навичок, принцип їхньої роботи все-таки досить відмінний.

Цільова група містить групу агентств, що використовують свої власні ресурси, знання, навички і юрисдикцію з метою поширення інформації для досягнення визначеної мети. В основу концепції Цільової групи покладені зв'язки, що утворилися між різними державними і федеральними правоохоронними органами в Сполучених Штатах у 1970-х – початку 1980-х років. Діяльність двох спільних цільових груп з боротьби з організованою злочинністю, створених у 1983 році, була настільки успішною, що надалі були створені додатково вісім цільових груп, а в 1990-х – чимало федеральних агентств. На відміну від більш неформальних методів координації, коли інформація може бути розділена, але немає потреби одночасної дії агентів, концепція Цільової групи має на меті спільні дії й активний поділ інформації так, щоб її визначена мета могла бути досягнута. Концепція Цільової групи особливо корисна в рамках децентралізованих структур поліції або коли потрібна координація відомств, що мають різну юрисдикцію. Наприклад, Цільова група Прибалтійських держав містить чимало правоохоронних органів з Естонії, Данії, Литви, Норвегії та Росії [47, c. 436].

Підрозділи боротьби з організованою злочинністю (ПБОЗ) є спеціальними постійними структурами, в яких спеціально підготовлений персонал і експерти по організованій злочинності розслідують будь-які справи, пов'язані з організованими злочинними групами. Вони функціонують згідно з "принципом привабливості" і здатні визначити справи, пов'язані з діяльністю організованих злочинних груп для їхнього подальшого розслідування. Вони мають право позбавити інші відділи або органи права прийняти до розслідування або відхилити ту чи іншу справу. Працівники ПБОЗ можуть мати навички з криміналістики, розвідувальної практики, але спрямовують свою діяльність виключно на боротьбу з організованою злочинністю. З двох мультидисциплінарних організацій ПБОЗ є більш загальною. Функціонування цього підрозділу особливо підтримують нові демократичні держави, зокрема ті, що є кандидатами на вступ до Європейського Союзу, оскільки після розвалу комуністичної імперії у цих країнах процвітає організована злочинність [31].

Існує кілька моделей міжнародного співробітництва правоохоронних органів. Класифікація співробітництва може проводитися на наступних підставах: поліція, що включає офіцерів зв'язку, Інтерпол і регіональні угоди; митниця, ФРУ (Фінансові розвідувальні управління) і правосуддя, що включає міжнародні судові угоди, правову взаємодопомогу і судових офіцерів зв'язку.

Особливе місце у міжнародному співробітництві у боротьбі зі злочинністю на глобальному, універсальному та міжурядовому рівнях займає Міжнародна організація кримінальної поліції – Інтерпол, оскільки саме вона здійснює безпосередню діяльність у боротьбі з міжнародною кримінальною злочинністю. Ця робота ведеться як підрозділами центрального апарату Інтерполу, що розташовані у Ліоні (Франція), так і національними центральними бюро Інтерполу.

Цілями Інтерполу є:

  1. забезпечення широкої взаємодії усіх органів кримінальної поліції у рамках внутрішнього законозавства за Загальної декларації прав людини;

  2. створення та розвиток установ, які будуть сприяти попередженню міжнародної кримінальної злочинності та боротьбі з нею.

До головних органів Інтерполу належить Генеральна Асамблея, Виконавчий комітет та Генеральний секретаріат. У своїй діяльності Інтерпол спирається на Національне центральне бюро (НЦБ), що створюється у країнах-учасницях. Інтерпол збирає та систематизує кримінально-розшукову та іншу криміналістичну інформацію, надає інформацію національним поліцейським службам, бере участь у міжнародному розшуку (злочини проти особистості та власності, організована злочинність та тероризм, незаконна торгівля зброєю, наркотиками, дорогоцінними металами та камінням, торгівля людьми, проституція, злочини сексуального та іншого характерів щодо неповнолітних, шахрайство, фальшування, злочини в сфері економіки та кредитно-фінансової галузі).

Інформаційна діяльність Інтерполу включає розсилку розшукових карт, що включають установчі дані з описом зовнішності та відбитків пальців осіб, що знаходяться у розшуку. Розсилаються карти-повідомлення, що містять інформацію про міжнародних злочинців, а також нових способів здійснення злочинів.

Інститут офіцерів зв'язку встановлюється на підставі двосторонніх угод і служить для поліпшення обміну інформацією між правоохоронними органами в рамках розслідування діяльності організованих злочинних груп. Конвенція Організації Об'єднаних Націй "Про транснаціональну організовану злочинність" містить у статті 27 норму, що регулює діяльність офіцерів зв'язку. Даний вид співробітництва дає можливість розмістити офіцера поліції однієї держави в іншій метою зміцнення співробітництва правоохоронних органів. Ця модель була застосована в багатьох країнах, у том числі у Франції, що має найбільшу мережу офіцерів зв'язку, представлених у 92 країнах, ФБР - у 42 країнах, а також інші держави, наприклад, Італія, Німеччина, Іспанія, Мексика, Колумбія, Канада, Австрія, що мають набагато менші мережі.

Результатом укладення регіональних багатосторонніх угод є створення ряду регіональних "профільних" організацій, які насьогодні проводять ефективну діяльність у боротьбі з міжнародною злочинністю, свідченням чого є щомісячні затримання та викриття міжнародних злочинців.

Для реалізації міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю в рамках Європейської спільноти у 1992 р. було створено Центральне агентство кримінальної поліції – Європол, що за задумом організаторів повинен стати Європейським федеральним бюро розслідувань, що прагне до поліпшення співробітництва правоохоронних органів у державах-членах Європейського Союзу (Австрія, Бельгія, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Греція, Ірландія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Португалія, Швеція, Іспанія і Велика Британія) з метою запобігання і боротьби з тероризмом, незаконним обігом наркотиків і інших проявів міжнародної організованої злочинності.

Ще одна організація, яку рідко згадують у юридичній літературі,  SECI (Південно-східна ініціатива співробітництва)  ставить за мету посилення співробітництва між державами-членами а відтак збільшення стабільності за допомогою розвитку економічних зв'язків і зв'язків довкілля. Боротьба з міжнародною злочинністю свідчить, що держави погодилися "допомагати одна одній в запобіганні, виявленні, розслідуванні, судовому переслідуванні й придушенні злочинності". В даний момент SECI має 8 офіцерів зв'язку поліції в Албанії, Болгарії, Греції, Угорщині, Македонії, Румунії, Словенії і Туреччині і 10 офіцерів зв'язку митниці (додатково до наведених восьми державам також у Боснії і Герцеговині і Хорватії). На початку 2001 року було вилучено 500 кг героїну і понад 2 т гашишу, а також було розірване основне кільце контрабанди завдяки співробітництву трьох держав-членів SECI і самого Центру. Центр також координував видачу ордерів на арешт у декількох державах на голів турецьких організованих злочинних груп, що брали участь у торгівлі близько 1000 людей з метою наступної сексуальної експлуатації [35].

Loading...

 
 

Цікаве