WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб (магістерська робота) - Реферат

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб (магістерська робота) - Реферат

Перераховані джерела складають єдиний комплекс договірно-правової основи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. Саме на цій основі здійснюється встановлення кримінальної відповідальності за діяння, котрі посягають на інтереси людства в цілому або декількох держав.

Слід зазначити, що міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю здійснюється у різних напрямках, у певних формах та видах. Якщо розглядати напрямки міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю як шляхи розвитку, як певні тенденції у цьому розвитку, то можна виділити:

  • спонукання держав та сприяння в укладанні угод у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, включаючи її попередження та поводження з фізичними особами, що порушили норми цих угод;

  • розробку міжнародних стандартів у галузі попередження злочинності, кримінального переслідування і відбування покарання за скоєння міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру;

  • розробку рекомендацій для боротьби національних правоохоронних органів з загальнокримінальними злочинами, інформаційну та консультаційну допомогу державам (з урахуванням того, що кожна держава веде цю боротьбу у рамках суверенітету, у межах своєї території та відповідно до власних соціальних та економічних умов) [49, c. 302].

З урахуванням характеру злочинності напрями міжнародного співробітництва у боротьбі з нею можна класифікувати таким чином:

  • співробітництво у боротьбі з міжнародними злочинами;

  • співробітництво у боротьбі зі злочинами міжнародного характеру;

  • співробітництво у боротьбі з загальнокримінальною злочинністю.

В свою чергу кожний з цих напрямів може бути структурований в залежності від рівню суспільної небезпеки та поширення того чи іншого злочину (групи злочинів). Відповідно до цього критерію можна виділити види міжнародного співробітництва у боротьбі з наступними злочинними діяннями:

  • міжнародним та внутрішньодержавним тероризмом;

  • захопленням заручників;

  • незаконним обігом наркотичних, хімічних та ядерних речовин;

  • незаконною торгівлею зброєю та боєприпасами;

  • незаконними операціями у сфері високих технологій (перш за все  комп'ютерними злочинами);

  • міжнародною та національною корупцією;

  • незаконними банківськими операціями та фальшуванням;

  • крадіжками автомобілів та їх контрабандою;

  • незаконним переміщенням людей через кордон;

  • торгівлею жінками та дітьми з цілями їх сексуальної експлуатації;

- торгівлею людьми з цілями пересадки людських органів.

Міжнародне співробітництво зі злочинністю може здійснюватись в наступних основних формах:

    1. надання взаємної правової допомоги з кримінальних справ;

    2. видача фізичних осіб, що скоїли злочини, для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку;

    3. передача засуджених до позбавлення волі для подальшого відбування покарання у державі їх громадянства або постійного місця проживання;

    4. обмін оперативною, правовою або іншою інформацією;

    5. виконання доручень з міжнародного розслідування;

    6. забезпечення прав і свобод громадян певної держави при здійсненні кримінального правосуддя в іншій державі;

    7. підготовка кадрів, обмін досвідом роботи правоохоронних органів різних держав у боротьбі з міжнародною злочинністю;

    8. надання експертних та консультативних послуг, спеціальних науково-технічних засобів та здійснення іншої матеріально-технічної допомоги;

    9. спільне вивчення проблем злочинності та боротьби з нею, прогнозування та програмування цієї діяльності;

10. участь в офіційних заходах (конгресах, нарадах) та науково-технічних конференціях (семінарах, симпозіумах), що обговорюють проблеми міжнародного співробітництва у попередженні злочинності [45, c. 85].

До теперішнього часу склалася певна система міжнародних організацій а також національних органів, які здійснюють міжнародне співробітництво у сфері попередження злочинності, боротьбі з нею та поводження з правопорушниками. Всі ці органи та організації мають єдину функціональну направленість на досягнення цілей та реалізацію завдань в досліджуваній сфері, у своїй діяльності тісно пов'язані, мають відносну самостійність і в такому аспекті є суб'єктами міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Система цих суб'єктів може бути умовно поділена на дві групи (підсистеми):

  1. міжнародні організації;

  2. національні органи та установи.

Кожна з них характеризується своїм колом повноважень, відповідною структурою, особливостями діяльності, специфікою взаємозв'язку з іншими суб'єктами.

Міжнародні організації, в свою чергу, розрізняються за масштабами діяльності (глобальні та регіональні), за обсягом повноважень (універсальні та спеціальні), за характером та джерелами повноважень (міждержавні, міжурядові і неурядові).

Кажучи про універсалі механізми регулювання міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб, слід зазначити, що на глобальному, універсальному та міждержавному рівнях головним суб'єктом міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю є Організація Об'єднаних Націй та її органи:

  • Генеральна Асамблея;

  • Рада безпеки;

  • Секретаріат, у складі якого є Відділення з попередження злочинності та кримінального правосуддя;

  • Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР);

  • Міжнародний Суд.

Генеральна Асамблея щорічно у рамках Третього комітету (з соціальних та гуманітарних питань) розглядає доповіді Генерального секретаря ООН з найбільш важливих питань міжнародного співробітництва у протидії злочинності [43, c. 363].

Рада Безпеки розглядає на своїх засіданнях звернення держав-учасників ООН щодо конкретних фактів міжнародних злочинів, допущених окремими державами та їх керівниками. У разі необхідності Рада Безпеки передає на розгляд певне питання у відповідну комісію з розслідування. Однак Рада Безпеки не є повноцінним суб'єктом міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Відділ з попередження злочинності та кримінального правосуддя Секретаріату ООН здійснює підготовчу та організаційну роботи, зокрема готу необхідні рекомендації для Генерального секретаря з проблем міжнародного співробітництва в рамках ООН щодо боротьбі зі злочинністю.

Економічна та Соціальна Рада та її Комісія соціального розвитку безпосередньо відповідають за забезпечення діяльності ООН у цій сфері. Для виконання відповідних функцій у складі ЕКОСОР у різні роки діяли спеціалізовані органи:

  1. Комітет з попередження злочинності та боротьби з нею, що проіснував до 1991 р. За його ініціатив кожні 5 років скликалися конгреси ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Женева 1955 р., Лондона 1960 р., Стокгольм 1965 р., Кіото 1970 р., Женева 1975 р., Каракас 1980 р., Мілан 1985р., Гавана 1990 р.);

  2. Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя, що по суті є правонаступницею визначеного Комітету, продовжувала розпочату ним діяльність (конгреси ООН у Каїрі 1995 р. та у Відні 2000 р.);

  3. Регіональні дослідницькі інститути та центри ООН – Науково-дослідницький інститут соціального захисту, Інститути з попередження злочинності для країн Азії та Далекого Сходу (Токіо), для країн Латинської Америки (Сан-Хосе), для Європи (Гельсінкі), Центр з соціальних та кримінологічних досліджень.

Loading...

 
 

Цікаве