WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб (магістерська робота) - Реферат

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб (магістерська робота) - Реферат

При здійсненні своїх повноважень за призначенням держави виконання вироку Суд бере до уваги наступне:

  • принцип справедливого розподілу між державами відповідальності за виконання покарань, як це передбачено у Правилах процедури та доведення;

  • застосування широко визнаних міжнародних договірних стандартів поводження з ув'язненими;

  • думка особи, якій винесено вирок;

  • громадянство особи, якій винесено вирок.

Якщо жодна з держав не призначена, покарання у вигляді позбавлення волі відбувається у тюремній установі, що надається державою перебування. У такому випадку витрати, пов'язані з виконанням покарання, несе Суд. Суд також у будь-який час може винести рішення про переведення особи, яка відбуває покарання, у в'язницю іншої держави (ст.104).

Особа, якій винесено вирок, може у будь-який час звернутися до Суду з клопотанням про переведення її до в'язниці іншої держави (ст.104 Статуту). Витрати, пов'язані з виконанням покарання, несе держава виконання вироку. Умови позбавлення регулюються законодавством держави виконання вироку і повинні відповідати широко визнаним міжнародним договірним стандартам поводження з ув'язненими. Листування між особою, якій винесено вирок, і Судом є безперешкодним та конфіденційним [25, c. 46].

Держави-учасники забезпечують виконання рішень про штрафи і конфіскаційні заходи, винесені Судом, без шкоди для прав bona fide третіх сторін і відповідно до процедури, передбаченої їх національним законодавством (ст.109). Якщо держава-учасник не може забезпечити рішення про конфіскацію, вона вживає заходи до стягнення доходів, майна або активів, що підлягають конфіскації за рішенням Суду, без шкоди для прав третіх сторін. Майно або доходи від продажу нерухомого чи іншого майна передаються Суду [39].

Коли особа відбула 2/3 терміну покарання або 25 років у разі довічного ув'язнення, Суд здійснює огляд вироку з тим, щоб визначити чи можна зменшити призначений термін покарання через готовність цієї особи співробітничати з Судом у розслідуваннях та кримінальному переслідуванні, а також добровільну допомогу з її боку у забезпеченні виконання рішень та наказів Суду. Якщо при первинному огляді Суд приходить до висновку про недоцільність зменшення терміну покарання, то питання про зменшення терміну покарання буде розглядатися згодом через такі ж проміжки часу.

Якщо особа, визнана винною, здійснює втечу з-під варти і покидає державу виконання вироку, то ця держава може після консультації з Судом звернутися з проханням про передачу особи до держави, на території якої ця особа перебуває, відповідно до двох- або багатосторонніх домовленостей або може може звернутися до Суду з клопотанням про передачу особи [45, c. 72].

Отож-бо, покарання у вигляді позбавлення волі відбувається в державі, обраної Судом з переліку держав, що повідомили Суд про готовність прийняти осіб, яким винесено вироки.

Після детального розгляду порядків прийняття та виконання рішень у Міжнародному кримінальному суді виникає логічне питання: "Чи були вони застосовані на практиці?".

У своєму інтерв'ю на радіо "Ехо Москви" Голова Міжнародного кримінального суду Філіп Кірш зазначив: "Міжнародний кримінальний суд здійснює свою юрисдикцію лише у тих ситуаціях, коли держава не здатна здійснити це самостійно. Наприклад, зараз дві справи знаходяться на розгляді у Суді. Одна з них стосується Уганди, де близько 20 000 дітей було викрадено та призвано до військової служби, тобто вони стали солдатами. Друга – це ситуація, що сталася у провінції Ітурі в Конго, де відбулися масові вбивства та ґвалтування" [23].

Ситуація у Конго.Наприкінці червня 2004 р. Прокурор МКС Луіс Морено Окампо оголосив у Гаазі про початок першого в історії цього органу розслідування, що стосується злочинів, скоєних на території Демократичної Республіки Конго (ДРК) з 1 червня 2002 року. З того часу до МКС надходила інформація про тисячі людей, які загинули у Конго в результаті масових вбивств. Прокурор МКС також заявив, що Римський статут розрізняє поняття попереднього аналізу ситуації та розслідування злочинів. Канцелярія Прокурора впродовж 2003 року проводила досконалий аналіз ситуації у ДРК, першочергово зосередив свою увагу на злочинах, що мали місце в Ітурі. У вересні цього ж року Прокурор інформував держави, що ратифікували Статут, про готовність просити дозволу Палати попереднього провадження МКС розпочати розслідування. У листопаді 2003 року у направленому до МКС листі уряд ДРК висловило свою згоду на наміри МКС розпочати розслідування, а у березні 2004р. ДРК офіційно заявила про передачу цієї справи під юрисдикцію Суду.

45-річний Томас Лубанга Д'їло – засновник та лідер Союзу конголезьких патріотів та його воєнізованого крила "Патріотичні сили визволення Конго" - став "відомим" для МКС ще у 2002 р., коли з проханням розслідувати військові злочини у ДРК до Суду звернувся президент держави Жозеф Кабіла. У лютому 2004 р. МКС видав ордер на арешт Лубанги, який вже на той час перебував близько року у в'язниці Кіншаси, а через місяць він був направлений у в'язницю під Гаагу. За словами свідків, на трап французького літака він піднімався у розпачі, вочевидь не сподіваючись вже коли-небудь повернутися на батьківщину. Томаса Лубангу звинувачують у насильному вербуванні дітей менших 15-річного віку для участі у військових діях проти плем'я Ленду у роки військового конфлікту у північно-східній провінції Ітурі. Боротьба за контроль над регіоном, багатим запасами золота, тривала з 1999 до 2003 рр. та позбавила життя близько 60 000 людей та змусила переселитися близько 600 000 людей. За даними звинувачення, під час конфлікту Лубанга та його люди викрадали дітей та готували їх до участі у боях. Фактично їх використовували як живий щит. Сам Лубанга усі звинувачення відкидав, називаючи їх політичним переслідуванням за його відмову дозволити іноземним компаніям видобуток природних ресурсів на території Ітурі.

Не дивлячись на явний прогрес діяльності Суду, знайшлися й обурені тим, як МКС веде справу щодо Лубанги. Як заявив лідер правозахисної організації Human Rights Watch, звинувачення були пред'явлені лише лідеру Союза конголезьких патріотів, хоча участь у кровопролитних війнах брали ще 5 військових угруповань. До того ж, Лубангу звинувачують у насильному вербуванні дітей, тоді як на його совісті ще масові тортури, розстріли та вбивство 9 оонівських миротворців з Бангладеш.

Ситуація в Уганді.У січні2004 р. Президент Уганди Йовері Мусевені звернувся до Міжнародного кримінального суду з проханням розпочати розслідування щодо відомої своєю жорстокістю повстанської групи "Господня армія опору", що займалася викраденням дітей задля наступного їх використання як бойовиків або сексуальних рабів. Очолює групу Джозеф Коуні, відомий темними справами, фанатичний до релігії, а також приписує собі магічний дар. 29 липня МКС заявив про початок розгляду справи проти "Армії опору". Прокурор Суду зазначав, що позов Мусевені має стати важливою подією, що зможе відзначити легітимність трибуналу. Проте правозахисні організації заявили, що Мусевені, який захопив владу у 1986 р., також міг би стати об'єктом розгляду справи за численні злочини та насильні діяння угандських військових. Правозахисники розкритикували Прокурора МКС Луіса Морено Окампо за те, що коли він з'явився у супроводі Президента Мусевені, щоб публічно оголосити про початок розслідування злочинів, які скоїли заколотники, він жодного слова не сказав про той безлад, який чинили військовослужбовці армії Уганди під керівництвом теперішнього президента. Нездатність розслідувати обидві сторони конфлікту могло породити подвійний стандарт.

Міхаїл Владімірофф, голландський адвокат, який захищав першого підозрюваного у трибуналі по Югославії, вважає, що МКС повинен уникати "злиття" з політикою. "Вони не можуть уникнути контакту з урядами під час переговорів, проте Прокуророві міг себе проявити як більш майстерний тактик, ніж він себе продемонстрував. Йому варто було б уникати "панібратських" стосунків з можливим підозрюваним".

8 липня 2005 р. МКС видає ордери на арешт 5 лідерів "Армії опору": Джозефа Коуні, Вінсента Отті, Раски Луквії, Окота Одхаямбо та Домініка Онгвена. У серпні 2006 року стало відомо, що під час військової операції було вбито Раску Луквію, тому судовий розгляд було впроваджено проти інших 4 членів ГАО. Та лише 8 листопада 2007 р. було прийнято остаточне рішення щодо визнання їх винними. За вироком Суду усі 4 лідери угандського угруповання засуджувалися до довічного позбавлення волі.

Ситуація у Центральній Африканській республіці (ЦАР). 19 жовтня 2007 року Міжнародний кримінальний суд та влада ЦАР підписали протокольну угоду, яка надвала дозвіл групі слідчих Суду здійснювати на території цієї держави цілий ряд оперативно-слідчих заходів, пов'язаних з кримінальною справою щодо ряду осіб, які скоїли міжнародні злочини від час військового конфлікту 2002-2003 років. У листі, що надійшов до МКС 2 роками раніше, уряд ЦАР клопотав, щоб Суд порушив кримінальну справу щодо лідерів однієї із повстанських угруповувань, які причетні до масових гвалтувань та вбивств цивільних осіб. Канцелярія Прокурора здійснила попередній розгляд отриманих матеріалів, зібрала додаткові свідчення та у травні 2007 року прийняла рішення про початок розслідування.

Loading...

 
 

Цікаве