WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка

Адвокат - юрист, призначення якого полягає в наданні, у випадку і в порядку, передбаче-ним законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Адміністративна відповідальність – вид від-повідальності, який передбачає надання в ус-тавленому нормами адміністративного права порядку й уповноваженими на те органами та посадовими особами адміністративних стягнень на винних у скоєнні адміністратив-них проступків з метою покарання, виправ-лення та перевиховання правопорушників.

Адміністративне стягнення – попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлен-ня спеціальних прав, виправні роботи, оплат-не вилучення предмета, який став знаряддям скоєння правлпорушення, конфіскація, що накладається у разі скоєння вчинку, що має ознаки адміністративного проступку на вин-ну особу (правопорушника).

Бюджет України – це план утворення і вико-ристання фінансових ресурсів для забезпече-ння функцій, які здійснюються органами де-ржавної влади України, органами влади АРК та місцевими Радами народних депутатів.

Верховна Рада України – у відповідності з ст 75 Конституції України – єдиний орган зако-нодавчої влади України. Вона правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до ком-петенції органів державної виконавчої чи су-дової влади, а також не є таким, що вирішу-ється виключно всеукраїнським референду-мом. У своєму соц. призначенні, ф-ях та стр-уктурі ВРУ втілює представницькі засади повновладдя українського народу, яке, як ві-домо, реалізується у формі як представниць-кої, так і безпосередньої демократії.

Виконавча влада України – це одна з 3-ох гі-лок державної влади України, яка відповідно до конституційного принципу поділу держа-вної влади покликана розробляти і втілювати держ. політику щодо забезпечення виконан-ня законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором еко-номіки. У відносинах із законодавчою і судо-вою владою вона користується певною само-стійністю.

Вина (винність) – третя ознака злочину, що вказує на те, що діяння вважається злочин-ним, якщо воно здійснено умисно чи з необе-режності. Разом з тим В. (винність) – це суб'-єктивна якість злочину, тобто кримінальній відповідальності підлягають тільки ті особи, які винні у вчиненні злочину.

Відпустка – це вільний від роботи час протя-гом передбаченої законом кількості календа-рних днів.

Галузь права – це сукупність правових норм (приписів) інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета й методу правового регулювання з урахуванням принципів і зав-дань такого регулювання.

Гіпотеза – частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міс-титься в диспозиції.

Громадянин України – це особа, яка перебу-ває в уставленому правовому зв'язку з дер-жавою. Згідно ЗУ "Про громадянство" від 08.10.91 в редакції 16.04.97 р., громадянами України є: - усі громадяни колишнього СРСР , які на момент проголошення незалежності Укр. (24.08.91р) постійно проживали на те-риторії України; - особи, які на момент наб-рання чинності ЗУ "Про гро.." постійно про-живали в Укр. незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших пере-конань, статі, етнічного та соц. походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, і які не є громадянами інших держав; - особи, які народилися або постійно проживали на території Укр., а також їх на-щадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листо-пада 1991 р. (час прийняття закону) прожи-вали за межами Укр., не перебувають у гро-мадянтві інших держав і до 31 грудня 1999 р. подали у встановленому законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства Укр.; - особи, які набули гро-мадянства України відповідно до ЗУ "Про..".

Громадянство України – це правовий зв'язок між окремою особою і державою, що відоб-ражається в їхніх взаємних правах та обов'-язках.

Деліктоздатність – закріплена в законі здат-ність суб'єкта нести юридичну відповідаль-ність за вчинене правопорушення.

Демократія – одна з головних форм правлін-ня, політичної і соц. організації с-ва, держа-ви і влади, що базується на визначені і втіле-нні в сусп. практику таких конст. принципів конст. устрою, як народовладдя, політ. плю-ралізм, свобода і рівність громадян, реальні-сть і невід'ємність права.

Держава – особлва політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний аппарат управління і примусу, здатна надава-ти своїм приписам загальнообов"язкової си-ли для всього населення країни.

Державна влада полягає у здатності й можл-ивості держ. органів управляти (впливати) політичними, економічними, правовими про-цесами та подіями, контролювати соц. небез-печні явища, що виникають у сус-ві, а також регулювати поведінку громадян. Головні за-соби владарювання (реалізція держ. влади): переконання і примус, охоронні, регулятивні та заборонні дії, нормативність. (В Укр., як і в інших демократичних країнах, державна влада поділяється на три гілки влади: закон., викон., судову).

Державна власність – сукупність речей і ма-теріальних цінностей, як належать державі чи належать державі на праві господарського ведення чи оперативного управління.

Державний аппарат – (аппарат від лат. appa-ratus - устаткування) – система, сукупність органів держави в їх єдності і взаємозв'язку, за допомогою яких здійснюється державна влада, ф-ії відповідної держави. У широкому розумінні до системи державного апарату входять: органи держ. влади, держ. управлін-ня, судові органи, органи прокуратури. Вони наділяються необхідними повноваженнями для виконання своїх ф-ій, у тому числі маю-ть право застосовувати заходи держ. приму-су.

Державний службовець – громадянин, який займає у порядку, встановлному чинним зак-онодавством, оплачувану держ. посаду.

Джерело права – початкова форма правових норм; спосіб матеріального закріплення юри-дичних норм, який засвідчує загальну обов'-язковість останніх. Відомі такі джерела пра-ва: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правова угода, нормативно-пра-вовий акт.

Диспозиція – (від лат. розташовую, розмі-щую) – центральна частина правової норми, яка зазначає право або обов'язки суб'єктів, передбачає дозволену, обов'язкову і заборо-нену поведінку особи.

Дисциплінарне стягнення – догана або звіль-нення, які накладаються на працівника за по-рушення трудової дисципліни. Дисциплінар-не стягнення накладається органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) того чи іншого працівника.

Дієздатність – закріплена законом можливіс-ть суб'єкта права (фізичної або юридичної особи) набувати своїми діями юридичних прав та створювати для себе юридичні обов'-язки. Дієздатність фіз. особи виникає з дося-гненням повноліття (з 15 –ти р. – обмежена дієздатність, з 18-ти – повна). Дієздатність юрид. осіб може бути тільки повною і зале-жить від предмету її діяльності.

Дисциплінарна відповідальність – правова форма впливу на порушника трудової дисци-пліни. Накладається на порушника за нака-зом (розпорядженням) органу, якому надано право прийняття на роботу даного працівни-ка, у вигляді дисциплінарного стягнення – догани або звільнення. Для окремих катего-рій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисциплінарну відповіда-льність можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або упов-новажений ним орган може замість накладе-ння дисциплінарного стягнення передати пи-тання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його ор-гану.

Дія – юридичний факт, що залежить від волі особи; активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборони.

Довіреність – письмовий документ, виданий довірителем іншій особі (довіреному) для засвідчення певних прав перед третіми осо-бами на певний строк. Дії представника на основі довіреності створюють права і обов'я-зки безпосередньо для довірителя. Довіненіс-ть на укладання угод має бути нотаріально посвідчена. Загальний строк дії довіреності не може перевищувати 3 роки.

Договір – взаємна угода, що виникає внаслі-док волевиявлення двох або більше сторін про встановлення, зміну або припинення ци-вільних правовідносин. Договір є підставою виникнення зобов"язання. Суб'єктами дого-вірних правовідносин можуть бути фізичні й юридичні особи. Договір, як правовий акт, повинен відповідати законодавству, бути на-лежним чином оформлений, він має момент початку та закінчення. Існують багато видів договір, а саме: договір оренди, авторський Д., Д. видавничий, Д. дарування, Д. довічно-го утримання, Д. доручення, Д. експансії, Д. комісії, Д. купівлі –продажу тощо.

Loading...

 
 

Цікаве