WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

32. Державна служба в Україні. Статус державного службовця. Державна служба в Україні – професійна діяльність осіб, які займають посади в державних орга-нах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і ф-ій держави та одержують зарплату за рахунок держ. коштів. Державна служба – спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституці-йних цілей і ф-ій держави. Д.с. – один з центральних ін-ститутів адмін. права. Д.с. необхідно розглядати в аспек-ті виконання службовцями їхніх обов'язків у держ. орга-нізаціях (органах держ. влади, підприємствах, організа-ціях, установах). Д.с. здійснюється на професійній осно-ві. Правовий інститут Д.с. скл. норми конст., трудового, цивільного, фінансового та інших галузей права. Із при-йняттям на держ. службу службовцеві присво.ється ранг у межах відповідної категорії посад. Держ. службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. До найсуттєвіших обов'язків держ. службовця відносться: додержання Конституції та інших актів законодавства; забезпечення ефективної роботи і виконання завдання держ. органів відповідно до їхньої компетенції; недопу-щення порушення прав і свобод людини і громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень держ. органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок керівників; забезпечення держ. таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'яз-ків держ. служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню, тощо. Держ. службовець має право: користуватися правами й свобод-ами, що гарантуються Конституцією та ЗУ; брати участь у розгляді питань і винесенні в межах іхніх повноважень рішень; одержувати від держ. органів, підприємств, ус-танов та організацій, органів місцевого й регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що на-лежать до їхньої компетенції; на повагу особитої гіднос-ті, справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників й громадян; вимагати керів-ником чітко визначеного обсягу службових повнова-жень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він обіймає, рангу, що йому присвоюєть-ся, якості, досвіду і стажу роботи; безперешкодно озна-йомлюватися з матеріалами, що стосуються проходжен-ня ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування службовими щабля-ми з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад вищої категорії; вимагати службового розслідування з метою знаття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпеч-ні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до йо-го статусу; захищати свої законні права та інтереси у ви-щих за ієрархією держ. органах та в судовому порядку. Конкретні обов'язки і права держ. службовців визнача-ються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються в посадових положеннях та інструкці-ях, що затверджуються керівниками відповідних дер-жавних органів у межах закону та їхньої компетенції. Необхідно відмітити, що адмін. право обслуговує пере-довсім держ. управління. Воно визначає адміністратив-но-правовий статус державних службовців системи дер-жавного управління відповідно до ЗУ "Про держ. служ-бу" від 16 грудня 1993 року.

33. Види органів державного управління в Україні.

Органи державного управління – центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі ор-гани та органи місцевого самаврядування, органи управ-ління громадських організацій, а також асоціації, конце-рни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підпри-ємств при виконанні ними ф-ій управління в межах де-легованих ним повноважень. Управлінська форма здій-снення ф-ій держави – характеризується діяльністю дер-жави та її органів з оперативного застосоування, викона-ння, використання й дотримання правових норм у про-цесі організації здійснення держ. ф-ій. Управлінські ме-тоди – засоби і способи здійснення виконавчо-розпоря-дчої діяльності у сфері реалізації ф-ій держави.

34. Поняття та склад адміністративного правопору-шення.У законодавстві поняття "адміністративне пра-вопорушення" сформульовано в Кодексі про адміністра-тивні правопорушення. Згідно з цим Кодексом адмініст-ративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи без-діяльність, що посягає на державний чи громадський по-рядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавс-твом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення має притаманні тіль-ки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністра-тивне стягнення). Склад адміністративного правопо-рушення – це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна класифікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону. Об'єкт адмініс-тративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, зе-мельного, фінансового права, за порушення яких накла-даються адміністративні стягнення. Об'єктивна сторо-на адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. Суб'єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Суб'єктивна сторонаадміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Держав-неуправління – одна з головних форм діяльності держа-ви, особливий вид соц. управління в сус-ві. Йому харак-терні риси: свідоме, цілеспрямоване здійснення впливу на всі сфери сус-ва в інтересах людей. Основними еле-ментами структури управління вирізняється складністю. Її основними елементами виступають керівні й керовані системи, їхні суб'єкти та об'єкти. Це – виконавчі й розпорядчі органи, їхній аппарат, сфери й галузі управ-ління, підприємства, установи, організації тощо.

35. Адміністративна відповідальність: поняття та пі-дстави.Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи по-садовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність. Адміністративнавідпо-відальністьвид відповідальності, який передбачає на-дання в уставленому нормами адміністративного права порядку й уповноваженими на те органами та посадо-вими особами адміністративних стягнень на винних у скоєнні адміністративних проступків з метою покаран-ня, виправлення та перевиховання правопорушників. Адміністративна відповідальність є визначальною мі-рою держ. примусу; настає за порушення винними своїх правових обов'язків; супроводжується доганою і держа-вним та суспідбним засудженням протиправного діяння й особи правопорушника.

36. Адміністративне стягнення: поняття тпа види.

Адміністративне стягнення – попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав, виправні роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям скоєння правопорушення, конфіскація, що накладається у разі скоєння вчинку, що має ознаки адміністративного проступку на винну особу (правопо-рушника). Адміністративне стягнення– захід відпові-дальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попере-дження скоєння нових правопорушень як самим право-порушником, так й іншими особами. Види адміністра-тивних стягнень закріплено в Кодексі про адміністра-тивні правопорушення (статті 23 – 32). До них законо-давець відносить такі види: попередження; штраф; оп-латне вилучення чи конфіскація предмета, що став зна-ряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністра-тивного правопорушення; конфіскацію грошей, одержа-них завдяки вчиненню адміністративного правопору-шення; позбавлення спеціального права, наданого гро-мадянинові (права керувати транспортним засобом, по-лювати); виправні роботи; адміністративний арешт; ад-міністративне висилання за межі України іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський порядок.

Loading...

 
 

Цікаве