WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

11. Реалізація правових норм.

Реалізація правових норм – процес втілення правових норм суб'єктами права. До форм реалізації П.н. віднося-ть: дотримання норм права; використання норм права; виконання норм права; застосування норм права. Дотри-мання норм – це така форма їх реалізації, яка заключає-ться у утриманні суб'єкта права від заборонених правом дій. Виконання норм потребує активних дій суб'єкта права по втіленні покладених на нього обов'язків. При використанні норм учасники правовідносин самі реалі-зують належні їм права. Застосування норм реалізується державою в лиці своїх органів (винесення вироку судом)

12. Поняття, підстави та види юридичної відповіда-льності. Юридична відповідальність – встановлений за-конодавством і забезпечений державою юридичний обо-в'язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ, належних йому цінностей (позбавлення волі, поз-бавлення права займати певну посаду, позбавлення май-на шляхом його конфіскації, стягнення штрафів тощо). Юридична відповідальність – це форма впливу на пору-шників, реакція держави на порушення правових норм, на посягання на соціальні інтереси сус-ва, права особи. Юридична відповідальність може бути кримінальною, адміністративною, дисциплінарною, цивільно-правовою та іншою.

13. Система права.

Система права – система усіх чинних юридичних норм певної держави. Структура системи права дістає вияв у єдності всіх юридичних норм та їх розподілі за галузями та інститутами права. Суть її в тому, що галузі поділя-ються на інститути. Наприклад, галузь цивільного права поділяється на інститути права власності, зобов'язуваль-ного права, авторського права тощо.

14. Поняття та склад правопорушення.

Правопорушення – це винне протиправне діяння делік-тоздатного суб'єкта, яке є особисто або суспільно шкід-ливим чи небезпечним (деліктоздатність – закріплена в законі і забезпечена державою здатність суб'єкта відпо-відати за власні дії, нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення). Для того, щоб визнати діян-ня за правопорушення, потрібно мати склад правопору-шення. Склад правопорушення становлять: 1) суб'єкт (деліктоздатна фіз. особа або деліктоздатне об'єднання, які вчинили правопорушення); 2) об'єкт (певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямова-но винне протиправне діння); 3)об'єктивна сторона (пр-отиправне діяння; його шкідливі або небезпечні наслід-ки; необхідний причнний зв'язок між ними. Факульта-тивні елементи об'єктивної сторони – місце, час, обста-вини); 4) суб'єктивна сторона (певне психічне ставлення суб'єкта до своєї протиправної поведінки та її результа-тів. Таке ставлення відображається поняттям вина).

15. Правова держава та її ознаки.

Правова держава – офіційний представник громадянсь-кого с-ва, правова форма організації й діяльності публіч-но-політичної влади і її взаємодії з індивідами як суб'єк-тами права. Аксіологічний аспект П.д. пролягає у розбу-дові такої системи соц. цінностей, яка створює необхідні умови для панування права в с-ві, повновладдя народу, рівності особи та держави, та створює всебічні матеріа-льні, правові та духовні засади їх існування. П.д. базує-ться на основоположних ознаках, в яких розкриваються її соціальне призначення, роль і ф-ії: 1) панування права як особливої соц. цінності; 2) непорушність закону, під-порядкованість самої держави, її органів, службових осіб і громадян законам, які діють в країні; 3) непоруш-ність прав і своб, їх охорона і гарантованість; 4) взаємна відповідальність держави і особи; 5) наявність механіз-му реалізації прийнятих законів та інших правових ак-тів; 6) розподіл влади на законодавчу, виконавчу та су-дову.

16. Поняття, система та джерела конституційного права. Конституційне право – провідна галузь нац. права, яка закріплює повновладдя українського народу і складається з норм, які ругулюють основи суспільного і державного устрою країни, основи взаємовідносин особи і держави, національно-державний і адміністрати-вно-територіальнй устрій, систему і принципи діяльнос-ті державних органів. Джерела конституційного права – це форми вираження державно-правових норм, за до-помогою яких воля народу втілюється в конкретних пра-вових актах: Конституції, актах Верховної Ради народ-них депутатів, Президента України, органів державного управління, всенародних голосувань (референдумів), мі-сцевих Рад народних депутатів.

17. Загальні засади конституційного ладу України.

Розділ І Конституції України має назву "Загальні заса-ди" і скл. з 20 ст. У ньому закріплено основні принципи конституційного ладу нашої держави, які є базою для конституційного регулювання найважливіших суспіль-них відносин. Ст.1 проголошує Україну суверенною, не-залежною, демократичною, соціальною, правовою дер-жавою. Ст.2 проголошує Укр. унітарною державою, то-бто такою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу України. В Україні встановлено республікансь-ку форму правління. Столцею держави, тобто адміністр-ативно-політичним центром і місцеперебуванням зага-льнодержавних законодавчих, виконавчих і судових ор-ганів, є місто Київ. Відповідно до ст.6 "державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодав-чу, виконавчу і судову". У ст. 8,9,19 закріплено основні принципи побудови та функціонування нац. правової системи (верховенство права, найвища юридична сила Конституції, визнання положень Конституції нормами прямої дії. Норми, визначені ст. 10 –12 Конституції пок-ликані врегулювати основи нац. розвитку та міжнаціо-нальних відносин. Основні засади екон. відносин закріп-лено у ст. 13,14,16. Ст. 15 гарантує побудову суспільно-го життя "на засадах політичної, економічної та ідеоло-гічної багатоманітності". У роділі І Конституції закріп-лено засади нац. безпеки та зовнішньоекономічної дія-льності нашої держави. З метою забезпечення належно-го рівня захищеності цих інтересів у ст. 17 визначено вихідні положення захисту суверенітету і територіальної цілісності, економічної та інформаційної безпеки Укр.

18. Конституційні права, свободи та обов'язки люди-ни і громадянина. Питання прав і свобод людини і гро-мадянина нині є найважливішою проблемою внутріш-ньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Теорія права розрізняє поняття "права людини" і "права громадянина". У першому випадку мова йде про права, пов'язані з самою людською істо-тою, її існуванням і розвитком. Людина (як суб'єкт прав і свобод) тут виступає перважно як фізична особа. За Конституцією України, до цього виду прав належать право на життя (ст.27), право на повагу до гідності лю-дини (ст. 28), право на свободу і особисту недоторкані-сть (ст. 29), право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32) тощо. Права ж громадянина зумовлені сферою відносин держави з суспільством, державою, їх-німи інституціями. Основу цього виду прав становить належність людини до держави, громадянином якої вона є. Права людини порівняно з правами громадянина прі-оритетні. Адже права людини поширюються на всіх лю-дей, які проживають у певній державі, а права громадя-нина – лише на тих осіб, які є громадянами певної краї-ни. До прав громадянина, закріплених Конституцією, ві-дносять право на свободу об'єднання в політ. партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державними справами; право на проведення зборів, мі-тингів, походів, демонстрацій; право на соц. захист то-що. У Конституції України (перважно у розділі ІІ) визначено такі групи основних прав: громадянські (мо-жливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біо-логічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб); політичні (можливості людини і громадянина брати участь у громадському та держ. жи-тті, вносити пропозиції про поліпшення роботи держ. органів, їхніх службових осіб та об'єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'днаннях громадян); економічні (можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві матеріальних благ); соціальні (можливост людини і громадянина із забезпечення належних соц. умов життя); екологічні (права людини і громадянина на безпечне екологічне середовище); культурні (можливост доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства); сімейні (можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах). Основні права громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками. Основний обов'язок гро-мадянина – встановлені Конституцією держави вид і мі-ра його необхідної обов'язкової поведінки. Конституці-йні права, свободи та обов'язки разом із конституційни-ми принципами й гарантіями утворюють основи право-вого становища громадян, або конституційний статус особистості в Україні. Становище, статус громадян Ук-раїни відзначається на лише його правами, а й тими обо-в'язками, що їх він несе перед державою, перд іншими громадянами, перед організаціями. Основні обов'язки громадян закріплює Конституція України. Умовно їх можна кваліфікувати по групах. У сфері економічного й соціального життя – це обов'язки сплачувати податки й збори, подавати декларації про свій майновий стан і до-ходи, зберігати природу і охороняти її багатства. У ца-рині культурної діяльності громадяни несуть обов'язки з охорони історичних пам'яток та інших культурних цін-ностей, повинні відшкодовувати завдані ними збитки. До обов'язків у сфері суспільно-політичного життя на-лежать обов'язки додержуватися Конституції та законів України; оберігати інтереси держави і сприяти зміцнен-ню її могутності й авторитету; захищати Батьківщину, служити у Збройних Силах України; поважати нац. гід-ність інших громадян. У царині особистої та індивідуа-льної свободи серед обов'язків громадян – необхідність поважати права та законні інтереси інших осіб.

Loading...

 
 

Цікаве