WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка

1. Теорії походження держави.

Теологічна – в її основі лежить визнання того, що вся влада від бога і правитель держави (цар ,фараон, князь тощо) являються намісниками Бога на землі. З цього ви-пливає, що держава створюється Богом, або за його зго-дою, а правителем країни може бути особа, що отримала на те повноваження. Патріахальна – її суть полягає в тому, що держава виникла від сім'ї та є наслідком її іс-торичного розвитку і розростання в рід  плем'я  со-юз племен  народність. Державна влада розростається від влади батька  старійшини  влади князя чи мона-рха. Тобто ця теорія передбачає, що правитель – батько, а його піддані –діти. Договірна – суть теорії зводиться до того, що держава та право виникли з людських угод (договорів). Мета цих договорів – захист життя, власно-сті, свободи. Насильства – держава і право виникли внаслідок завоювання сильним народом слабшого наро-ду, племен і народностей. Соціально-економічна (класо-ва) – суть в тому, що шляхом історичного розвитку сус-пільство поділилось на класи: з'явились бідні та багаті, як наслідок – з'явились антагонізми між ними. Психоло-гічна – за нею держава виникла внаслідок об'єднання людей на основі добровільної згоди (договору) про те, що одні будуть управляти, а інші – виконувати їхні уп-равлінські рішення. Органічна – обгрунтував англ. філо-соф Спенсер. Він проводив аналогію між державою та біологічним організмом. На думку автора теорії, держа-ва, подібно до біологічного організму, народжується, розмножується, старіє і гине. Як біологічний організм, держава має політичне тіло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують відповідні ф-ії. Серед інших теорій похо-дження держави заслуговують на увагу космічна і тех-нократична. Прихильники космічної теорії пояснюють виникнення держави завезенням на землю політичної організації суспільства з космосу іншими цивілізаціями. Сутність технократичної теорії полягає в необхідності здійснювати управління технічними засобами та знаряд-дями праці.

2. Поняття та ознаки держави, її ф-ії.

Держава – це особлива політична організація публічної влади, яка виражає інтереси окремої соц. групи, має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує пода-тки з метою нормального функціонування суспільства і виступає як суб'єкт міжнародних відносин. Ознаки дер-жави:1) наявність апарату публічної влади (апаратпри-мусу та управління); 2) територія – це та частина суші, внутрішні моря, озера, які знаходяться в межах держко-рдону. До держтериторії відносять морські, космічні, повітряні апарати, а також земельні ділянки, які держава купила на території інших країн і розмістила там дипло-матичні представництва і консульства; 3) суверенітет – одна з головних ознак, бо хоча б часткова втрата сувере-нітету веде до зникнення держави. Суверенітет передба-чає незалежність у вирішенні питань внутрішньої і зовн. політики; 4) законодавство: лише держвладі належить право приймати закони, які є обов'язковими для викона-ння усіма суб'єктами суспільних відносин. Закони забе-печується держ. примусом та гарантією. Норми права, які містяться в законі діять в межах території держави і розповсюджуються на всіх суб'єктів: громадян, осіб без громадянства, іноземців, представників держвлади, пре-дставників іноземних організацій; 5) податкова система: держава стягує податки з усіх громадян, підприємств, якф є на її території. Використовуються податки на ут-римання держапарату, розвитку і реалізації загальнонац. програм, утримання і захисту верств населення, які пот-ребують соц. захисту. (до другорядних ознак держави можна віднести назву, мову, грошову одиницю, держ. символіку, географічне положення). Ф-ії держави: зов-нішні (співробітництво держави з іншими країнами з пи-тань охорони, економічних відносин, культурних відно-син, екології тощо) та внутрішні (регулятивна, соціаль-на, культурно-виховна, охоронна тощо).

3. Форми держави.

Форма держави – це спосіб організації і здійснення дер-жавної влади. Скл. з 3-ох елементів: 1) форма держ. пра-вління - структура і правове становище вищих органів держвлади та встановлений порядок взаємовідносин між ними. Визначальною ознакою форми правління є право-вий статус глави держави. Види форми правління: пре-зидентська, парламентська республіка, змішана президе-нтсько-парламентська республіка, монархія, парламент-ська монархія, дуалістична монархія; 2) форма держ. ус-трою - порядок територіального поділу держави, взаємо-відносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних органів; 3) форма політичного режиму - сукупність засобів і способів реа-лізації держ. влади, що відображають її характер і зміст, зогляду на співвідношення демократичних і недемокра-тичних засад.

4. Історичні типи держави.

Історичні типи держави: рабовласницькі; феодальні; бу-ржуазні; капіталістичні; соціалістичні. Відрізняються за об'єктом майнових правовідносин (у першому об'єкт – раб, у другому – кріпак і т.д.)

5. Поняття, ознаки та принципи права, його ф-ії.

Право (об'єктивне юридичне) – система загальнообов'я-зкових правил фізичної поведінки – соц. норм, встанов-лених або санкціонованих державою, які виражають во-лю певної частини соціально неоднорідного с-ва і спря-мовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі; забезпечуються державою. Ознаки права: 1) право встановлюється і санкціонується (офіційно схва-люється) державою; 2) право є системою норм; 3) право є загальнообов'язковим; 4) формальна визначеність пра-ва; 5) право має загальний характер; 6) право охороняє-ться державою. Функції права – це основні напрямки йо-го впливу на суспільні відносини. Вони визначають ак-тивну й багатогранну роль права в громад. с-ві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми. Поді-ляються на загальносоціальні (гуманістичну, організато-рсько-управлінську, інформаційну (комунікативну), оці-нно-орієнтувальну, ідеологічно-виховну, гнесеологічну (пізнавальну)), спеціальні юридичні (регулятивна (ста-тистична і динамічна), охоронна). Принципи права – зак-ріплені у праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньо-му закономірності суспільного життя. У суч. л-рі визна-ють принципи: демократизму, законності, гуманізму, рівності всіх перед законом, взаємної відповідальності держави та особи тощо.

6. Поняття та ознаки правової норми.

Норма права – це формально обов'язкові правила фізич-ної поведінки, які мають загальний характер, встанов-люються або санкціоновуються державою з метою регу-лювання суспільних відносин і забезпечуються її органі-заційною, виховною та примусовою діяльністю. До оз-нак правових норм відносять такі: 1) виникають разом із виникненням держави; встановлюються чи санкціоную-ться державою; виражають волю керівної частини с-ва; утворюють внутрішньоузгоджену цілісність, єність (сис-тему права); існують у с-ві як одна система норм; фор-мулюють правила поведінки у вигляді прав та обов'яз-ків; правила поведінки формально визначені за змістом; мають певні форми зовн. виразу і точно визн. межі дії.

7. Структура норми права.

Елементами норми права є гіпотеза, диспозиція та санк-ція. Гіпотеза - частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійс-нювати правило, що міститься в диспозиції. Диспозиція - (від лат. розташовую, розмі-щую) – центральна частина правової норми, яка зазначає право або обов'язки суб'-єктів, передбачає дозволену, обов'язкову і заборонену поведінку особи. Санкція - (від лат. непорушна постано-ва) – складова частина норми права, яка в разі невико-нання норми визначає заходи державного впливу, голов-ним чином – у формі примусу.

8. Поняття та структура правовідносин.

Правовідносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб'єктивних прав і обов'язків. Виникають при настанні передбачених зако-ном юридичних фактів. Правові відносини скл.: 1) суб'-єта (учасники правовідносин, які мають суб'єктивні пра-ва та виконують юридичні обов'зки); 2) об'єкта (особис-те або соц. благо для здобуття і використання якого вс-тановлюються взаємні права і обов'язки); 3) зміст (взає-мні права і обов'язки учасників правовідносин).

9. Джерела (форми) права.

Джерела права – форми закріплення (зовнішнього вира-ження) правових норм. Основними видами Д.п. є норма-тивно-правові акти і правові звичаї, судові прецеденти, а також міжнародні договори та внутрішньодержавні до-говори (договори нормативного змісту).

10. Галузі права та інститути права.

Галузь права – це сукупність правових норм (приписів) інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета й методу пра-вового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання. Інститут права – узагальнена гру-па юридичних норм, які регулюють однорідні суспільні відносини і входять у відповідну галузь права. На відмі-ну від галузі права І.п. об'єднують норми, що регулю-ють лише частину відносин відповідного (певного) ви-ду. В деяких випадках І.п. можуть утворювати норми двох і більше галузей (конфіскація, представництво).

Loading...

 
 

Цікаве