WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Характеристика злочинів проти власності (ст. ст. 185—198 КК). Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності - Реферат

Характеристика злочинів проти власності (ст. ст. 185—198 КК). Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності - Реферат

Реферат на тему:

Характеристика злочинів проти власності (ст. ст. 185—198 КК). Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття Конституції України наголошує, що держава забезпечує захист прав усіх об'єктів права власності. Таким чином, економічні відносини власності — це забезпечена суспільством і державою можливість володіти, користуватися і розпоряджатися предметами власності.

Видовими об'єктами злочинів проти власності є ті суспільні відносини власності, на які посягають окремі, конкретні види посягань — крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства і т. ін.

Безпосереднімиоб'єктами злочинів проти власності є власність окремої особи (фізичної чи юридичної).

Предметами злочинів проти власності є: майново-матеріальні речі, створені працею людей для задоволення матеріальних і культурних потреб, що мають вартість і ціну; гроші; цінні папери — облігації, чеки, сертифікати, векселі, акції тощо.

Головною об'єктивною ознакою злочинів проти власності є те, що відносини власності — це головний безпосередній об'єкт посягання. Інші об'єкти, яким злочинами проти власності заподіюється шкода, наприклад, здоров'я при розбійному нападі, є додатковими безпосередніми об'єктами посягання.

Другою головною ознакою злочинів проти власності є їх суб'єктивна сторона. Переважна більшість злочинів проти власності скоюється умисно.

З урахуванням способу вчинення, а також мотиву і мети всі злочини проти власності розподіляються на групи:

  1. Розкрадання чужого майна (грошей, цінностей). Такими є: крадіжки (ст. 185 КК), грабежі (ст. 186 КК), шахрайство (ст. 190 КК), вимагання (ст. 189 КК), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК), викрадення шляхом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання (ст. 188 КК).

  2. Спричинення власникові майнової шкоди. Це також корисливі посягання на власність, але вони не мають ознак розкрадання, — спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК), привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК).

  3. Некорисливі посягання на власність. До них належать умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК), погроза знищення майна (ст. 195 КК), необережне знищення чи ушкодження майна (ст. 196 КК), порушення обов'язків по охороні майна (ст. 197 КК), придбання чи збут майна, свідомо добутого злочинним шляхом (ст. 198 КК).

Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Конституція України (ст. 19) передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лиши на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Від реалізації цього принципу значною мірою залежить правильне використання ресурсів держави, своєчасне вирішення соціальних питань, забезпечення реалізації конституційних прав та свободи людини і громадянина.

Разом з тим посадові особи різних суб'єктів правовідносин часто допускають злочинні порушення покладених на них обов'язків. Своїми протиправними діяннями вони серйозно порушують нормальну роботу органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій різних форм власності, завдають великої шкоди державним і громадським інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, підривають авторитет держави, грубо порушують встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, управлінських структур приватного сектора.

Кримінальний кодекс встановлює кримінальну відповідальність за найбільш небезпечні порушення посадовими особами своїх обов'язків. Так, розд. XVII Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини в сфері службової діяльності" передбачає відповідальність за зловживання владою або посадовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або посадових повноважень (ст. 365 КК), службовий підлог (ст. 366 КК), службова халатність (ст. 367 КК), одержання хабара (ст. 368 КК), дачу хабара (ст. 369 КК), провокацію хабара (ст. 370 КК).

Більшість криміналістів об'єктомзлочинів у сфері службової діяльності визнають (тією чи іншою мірою) суспільні відносини, що визнають і регулюють зміст правильної роботи державного і громадського апарату. Аналіз злочинів, викладених у розділі XVII КК, свідчить, що законодавець наводить достатньо повну характеристику об'єктивної сторони кожного з них. Разом з тим ряд зазначених злочинів має загальні спільні риси, до яких належать: 1) вчинення діяння з використанням посадового становища або у зв'язку з обійманою посадою і 2) всупереч інтересам служби.

Більшість злочинів, які містяться у даному розділі, вчиняється тільки посадовими особами. Суб'єктом же дачі хабара може бути будь-яка особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16-ти років.

З суб'єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності, за винятком службової халатності, характеризуються умисною формою вини.

Зловживання владою або посадовим становищем (ст. 364 КК). Відповідно до ст. 364 КК під зловживанням владою або посадовим становищем розуміється умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб, використання посадовою особою влади чи посадового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдавало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб.

Зловживання владою або посадовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак в їх сукупності: використанням посадовою особою влади чи посадового становища всупереч інтересам служби; вчинення такого діяння з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб; заподіяння такими діями істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб.

Відсутність зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК.

З об'єктивної сторони суспільно небезпечне діяння цього злочину може мати такі форми: 1) зловживання владою; 2) зловживання посадовим становищем. Кожна із зазначених форм залежно від заподіяних злочинних наслідків має два види: зловживання владою, що: а) завдало істотну шкоду, або б) спричинило тяжкі наслідки, і зловживання посадовим становищем, що спричинило ті ж наслідки.

З суб'єктивної сторони зловживання владою або посадовим становищем характеризується умисною або змішаною формою вини.

Суб'єктом даного злочину може бути тільки посадова особа.

Службова халатність (ст. 367 КК). Під службовою халатністю розуміється невиконання або неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале або несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб (ч. 1 ст. 367).

З об'єктивної сторони халатність можуть характеризувати такі форми: 1) невиконання посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; 2) неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується тільки необережною формою вини у вигляді злочинної самонадіяності або злочинної недбалості.

Суб'єктом халатності може бути лише посадова особа.

Одержання хабара (ст. 368 КК). У ч. 1 ст. 368 наведено таке визначення цього злочину: "Одержання посадовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, або в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи посадового становища".

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, полягає в одержанні хабара у будь-якому вигляді.

Суб'єктом одержання хабара може бути лише посадова особа.

Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.

Дача хабара (ст. 369 КК). Дачу хабара посадовим злочином можна назвати тільки умовно. Включення дачі хабара у даний розділ зумовлене нерозривним зв'язком його з таким посадовим злочином, як одержання хабара. За змістом закону дача хабара з об'єктивної сторони полягає в передачі посадовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням посадового становища.

Суб'єктом дачі хабара може бути як приватна, так і посадова особа.

З суб'єктивної сторони дача хабара — умисний злочин, який характеризується прямим умислом.

Loading...

 
 

Цікаве