WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Система органів державної влади України - Реферат

Система органів державної влади України - Реферат

Реферат на тему:

Система органів державної влади України

Одним з головних завдань будь-якої конституції є регулювання способів здійснення державної влади. Втім, важливо розрізняти державну владу і владу політичну. Перша, якщо її взяти в цілому, завжди має політичний характер. У той же час політична влада не завжди є державною (наприклад, повстанці, які захопили частину країни, здійснюють політичну, але не державну владу). З одного боку, публічна політична влада — це влада народу, класу, соціального прошарку1. Вона може передувати державній владі. З іншого боку, державна влада є головним способом реалізації політичної влади народу в державних формах, державними засобами і методами.

Характеризуючи державну владу, потрібно виокремити кілька основних складових. Насамперед це положення про джерело державної влади, її характер, а також про її соціальних носіїв і суб'єктів. У більшості країн, у тому числі в Україні, таким суб'єктом виступає народ (у деяких конституціях таким носієм виступав трудовий народ або певні класи, в абсолютних та теократичних монархіях — монарх або Аллах).

Принциповим питанням здійснення державної влади є положення про її мету і принципові напрями діяльності, що трансформувалось від загальної і короткої декларації про благо народу в історично перших конституційних актах до конкретних розширених декларацій. В Україні у ст. 3 найвищою соціальною цінністю визначено людину, її права і свободи. Саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Наступними є положення про структуру державної влади, які зумовлені загальним концептуальним підходом до типу політичної системи. За умов демократії основні закони закріплюють принцип розподілу влад (згідно із ст. 6 Конституції державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову). Конституції деяких країн світу виходять з принципу жорсткої єдності державної влади.

Не останню роль відіграють положення про систему органів, що здійснюють державну владу. Насамперед, цеконкретні розділи, які стосуються органів законодавчої, виконавчої, судової влади, прокуратури в Конституції України. Встановлена конституцією система взаємовідносин органів, що здійснюють державну владу, зумовлена багатьма факторами: існуючою формою правління, способом територіально-політичного устрою країни, структурою влади і т. ін.

Конституціоналісти демократичних країн вважають, що державна влада здійснюється насамперед центральними органами (голова держави, парламент, уряд) та їх уповноваженими на місцях, що призначаються з центру (губернатори, префекти і т. ін.), а також судами (судова влада). Щодо місцевих представницьких органів, мерів міст й общин, що обираються населенням, то вони розглядаються як органи місцевого самоврядування.

Інший підхід був притаманний країнам колишнього соціалістичного табору, до яких належав СРСР і відповідно й Україна. Органи державної влади тут в конституційно-правовому розумінні — це виключно представницькі органи всіх рівнів. Тобто, будь-який тип рад, у тому числі селищна, розглядається як орган державної влади. Інші органи, в тому числі уряд, характеризуються як органи державного управління, правосуддя, прокуратури тощо, але не влади.

У країнах, де іслам проголошений офіційною ідеологією, основою духовно-державного єдиновладдя є поєднання в одній особі глави держави та вищої духовної особи країни.

В Україні останнім часом відбулася трансформація у побудові державної влади від соціалістичного до ліберального типу. Саме Конституція України 1996 р. закріпила нині діючу систему, яку ми і розглянемо.

Основоположним принципом побудови державної влади в Україні є її поділ на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

Теорія поділу влад була сформульована в працях Дж.Локка і Ш.-Л. Монтескьє. Втілення цих принципів пов'язане з боротьбою буржуазії проти всевладдя монархії (країни Європи) та незалежності від метрополії (США).

У цілісній системі вищих органів влади держави при режимі демократії кожний вищий орган має певну частку відносної самостійності стосовно один до одного, а міра цієї відносної самостійності є мірою демократизму всієї політичної системи в цілому2. Потрібно зазначити, що в державі існує єдина державна влада, яка має одне джерело формування (народ), єдину мету існування і напрями діяльності. Історично єдність державної влади персоніфікувалась з одноособовим керівником (наприклад, монархом) або трактувалась як така, що належить одному суб'єктові — народу. У той же час це не заважає існуванню організаційно-правового поділу гілок влади. Тож, коли йдеться про поділ на три гілки влади, мається на увазі не множинність різних влад у державі, а розподіл для її здійснення як єдиної державної влади на функціональні гілки з системою їх органів3.

Відповідно законодавча, виконавча і судова гілки влади мають свої специфічні повноваження у загальному державному механізмі, які здійснюються особливими для кожної гілки способами. Але це не означає їх повної автономності у своїй діяльності. Вони постійно взаємодіють, взаємодоповнюють одна одну в процесі реалізації генеральної функції держави. Крім того, органи однієї гілки влади можуть використовувати певні способи діяльності, притаманні органам інших гілок. Наприклад, парламент має певні судові функції (процедура імпічменту). Законодавчу функцію можуть у певних випадках здійснювати органи виконавчої влади (Декрети Кабінету Міністрів України 1993 р.) або Президент (укази в економічній сфері, що видавались на підставі Перехідних положень Конституції). Судова влада втручається у законодавчу сферу, визнаючи неконституційними ті чи інші положення нормативно-правових актів.

Крім того, існування кількох гілок влади призводить до існування певних суперечок між ними, пов'язаних з розподілом владних повноважень та їх концентрацією. З метою недопущення узурпації влади, забороненої ст. 5 Конституції, створюється так звана система стримувань і противаг. Ця система в Україні ґрунтується на таких основах: існування різних суб'єктів, що беруть участь у формуванні органів (законодавчу владу — народ, виконавчу владу і судову — Президент і парламент); органи, які входять до різних гілок влади, мають різні строки повноважень; органи, що належать до різних гілок влади, мають певні повноваження щодо нейтралізації негативних дій органів іншої гілки — право вето і право розпуску парламенту, що має Президент, вираз недовіри Кабінету Міністрів та проведення процедури імпічменту з боку Верховної Ради та ін. Поділ на три основні гілки влади не є аксіомою. Наприкінці 80-х років у деяких країнах Латинської Америки (наприклад, Нікарагуа) була визначена четверта гілка — виборча. Також науковці виокремлюють поряд з цим установчу владу, яка бере участь у розробці і затвердженні конституції.

Окрім принципу розподілу влад, в основі системи державних органів України лежать й інші принципи, до яких належать: принцип законності, закріплений у ст. 19 Конституції, який полягає в тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; принцип участі громадян в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, реалізуючи право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закріплений у ст. 38 Конституції.

Але уособленням державної влади взагалі та її гілок є конкретні органи та їх посадові особи.

Як відомо, орган держави — це певна державна інституція, яка засновується державою, утворюється нею в установленому порядку і діє за її уповноваженням4.

Державний орган представляє державу як всередині країни, так і ззовні. Залежно від власного правового статусу кожний з державних органів здійснює притаманні йому завдання та функції держави. Для здійснення власних завдань і функцій держава наділяє державні органи державно-владними повноваженнями, які закріплюються в окремому нормативно-правовому акті.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент —Верховна Рада України. Наша держава має однопалатний парламент, який є колегіальним органом і має конституційний склад — 450 народних депутатів України. Термін повноважень Верховної Ради України — 4 роки. Її повноваження припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Порядок виборів до Верховної Ради визначається Законом України "Про вибори народних депутатів України" від 18.10.01. Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Але діють і певні обмеження, насамперед балотуватись на цю посаду не можуть громадяни, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законодавством порядку. Вибори здійснюється за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою.

Вибори народних депутатів України бувають чергові, повторні, проміжні та позачергові. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори призначаються Президентом України і проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень парламенту України. Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу (тобто 300 депутатів).

Loading...

 
 

Цікаве