WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи цивільного процесуй - Реферат

Основи цивільного процесуй - Реферат

Позовна заява подається разом з копіями відповідно до кількості відповідачів; також до неї додаються письмові докази. З позовної заяви справляється державне мито, розмір якого в більшості випадків залежить від ціни позову (розміру позовних вимог виражених у грошовій формі).

Оскільки сторони в цивільному процесі наділені рівними процесуальними правами, відповідач має всі права, які дають йому можливість захистити свої інтереси в суді. Є два процесуальні способи захисту відповідача проти позову: заперечення проти позову з посиланням на певні обставини з поданням відповідних доказів; зустрічний позов.

Заперечення проти позову поділяються на процесуальні та матеріально-правові. Процесуальні заперечення — це посилання відповідача на неправомірність порушення процесу, які спрямовані на припинення провадження по справі або залишення позову без розгляду. До процесуальних заперечень належать, наприклад, посилання відповідача на непідвідомчість даної справи суду.

Матеріально-правові заперечення — це пояснення відповідача про неправомірність вимог позивача, направлені на повну або часткову відмову у задоволенні позову. Такі заперечення можуть стосуватися як правової необґрунтованості, так і недоказаності вимог позивача. Наприклад, проти вимог позивача про відшкодування збитків, нанесених ушкодженням здоров'я, відповідач може вказати, що він діяв у стані необхідної оборони; проти вимоги позивача про повернення боргу відповідач, не оспорюючи факту боргу, може посилатися на факт повернення боргу позивачу.

Зустрічний позов — це позов відповідача до позивача. Від матеріально-правових заперечень він відрізняється тим, що представляє собою самостійні матеріально-правові вимоги відповідача до позивача. Є три умови прийняття зустрічного позову: 1) подача не пізніше, ніж за три дні до початку судового розгляду; 2) взаємозв'язок позовів; 3) доцільність одночасного розгляду обох позовів.

Вимога відповідача буде зустрічним позовом тільки тоді (ст. 141 ЦПК України), коли: вимога направлена на взаємозалік початкової. Наприклад, у відповідь на вимогу позивача про відшкодування вартості пошкодженої речі, пред'являється зустрічний позов про стягнення боргу, строк повернення якого вже настав; він виключає повністю або частково можливість задоволення початкового позову. Наприклад, у відповідь на позов про стягнення аліментів на утримання дитини відповідач подає позов про визнання недійсним актового запису про батьківство. Задоволення зустрічного позову виключає можливість присудження аліментів.

Після прийняття позовної заяви суддя проводить підготовку справи до судового розгляду для забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи. Розгляд справи відбувається в залі суду, усно і при незмінному складі суддів.

Cудовий розгляд справи направлений на встановлення можливості розгляду справи в даному засіданні, дослідження доказів з погляду їх достатності і достовірності, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, необхідних для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, в своїх виступах дають правову оцінку спірним правовідносинам, висловлюють свої судження по суті спору, підбивають підсумки розгляду справи. Допомагають суду правильно і всебічно оцінити докази, посилаються на закон, на основі якого, на їх думку, слід вирішити справу. З окремих питань, необхідних для подальшого руху справи, суд постановляє ухвали (про призначення експертизи, про виклик свідків, про витребування доказів та ін.).

Після дослідження всіх необхідних доказів суд йде до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення. Рішення постановляється тими суддями, які входили до склад суду, що розглядав справу. Недотримання цього правила є підставою для відміни рішення. При колегіальному розгляді справи судове рішення постановляється більшістю голосів. Постановлене рішення викладається в письмовій формі і оголошується прилюдно. Рішення набуває законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. В деяких випадках рішення набирає законної сили негайно (гл. 23 ЦПК). У разі незгоди з рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть його оскаржити. За чинним законодавством суд другої (апеляційної) інстанції правомочний за скаргами осіб, які беруть участь у справі, перевіряти законність та обґрунтованість рішень і ухвал, що не вступили в законну силу.

Апеляційні скарги можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після оголошення рішення. В такий же строк може бути внесено апеляційне подання прокурора (ст. 292 ЦПК України). Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена протягом 15 днів після оголошення ухвали.

Суд апеляційної інстанціїмає право: відхилити скаргу; скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої інстанції; змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті.

По справі, розглянутій в апеляційному порядку, суд постановляє ухвалу аборішення в нарадчій кімнаті більшістю голосів, викладається у письмовому вигляді і підписується всім складом суду.

Апеляційна ухвала повинна відповідати вимогам ст. 313 Цивільного процесуального кодексу України. Зміст рішення суду апеляційної інстанції визначений ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення чи ухвала суду апеляійної інстанціїнабирає законної сили з моментуїїпроголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку, переглянута в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Касаційна скарга подається протягом місяця з дня проголошення ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Підставамидля подачі скарги вкасаційному порядку єпорушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Повноваження суду касаційної інстанції(ст. 334 ЦПК України):1)постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги, касаційного подання прокурора (якщо буде встановлено, що рішення чи ухвала, винесені судом нижчої інстанції, є законними та обґрунтованими); 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного судового рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування оскаржуваного рішення і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду; 5) змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд (якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але допущено помилку при застосуванні норм матеріального права).

Ухвалені судом касаційної інстанції рішення або ухвали набирають чинності після їх ухвалення. У визначених законом порядку вони можуть бути переглянуті Верховним Судом України у порядку повторної касації (ст. 47 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.02).

На практиці іноді встановлюється, що після вступу рішення, ухвали в законну силу, з'ясувались обставини, які мали значення для вирішення справи, але вони не могли бути відомі раніше і тому не були враховані під час винесення рішення, ухвали. Незважаючи на те, що рішення, ухвала можуть повністю відповідати встановленим під час розгляду справи обставинам і суд правильно застосував до них закон, їх не можна вважати правильними. Відповідно до ст. 347-2 Цивільного процесуального кодексу України вони можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими та виключними обставинами. Цей спосіб гарантує розгляд тільки нововиявлених та виключних обставин.

Відповідно до ст. 347-4 Цивільного процесуального кодексу України рішення, що набуло чинності, переглядається у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами судом, який постановив рішення, а за винятковими обставинами — колегією суддів у складі суддів Верховного Суду України.

Сторони та інші особи, які брали участь у справі, можуть подавати заяви про перегляд рішень і ухвал за нововиявленими та винятковими обставинами протягомтрьох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду (з дня відкриття обставин, що мають істотне значення для справи; з дня, коли вирок у кримінальній справі набере законної сили).

Цивільне судочинство має забезпечувати не тільки правильний і швидкий розгляд та вирішення справ, але й виконання постановлених у них рішень. Це досягається шляхом примусової реалізації цих рішень.

Виконавче провадження —це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів.

Примусове виконання рішень та ухвал суду покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 21.04.99 примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення) та районних у містах відділів державної виконавчої служби.

Виконання рішень судів (ст. 349 ЦПК України) здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.02.

За кожним рішенням, яке набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої постановлено рішення, видається один виконавчий лист, який є підставою для примусового виконання. Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; відібрання дитини; інші заходи передбачені рішенням.

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони (стягувач і боржник), їхні представники, експерти, спеціалісти, перекладачі (гл. 2 Закону України "Про виконавче провадження"). Державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника, за заявою прокурора, при надходженні виконавчих документів із судів.

Виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Отже, значення судового виконання полягає в тому, що воно гарантує фактичну реалізацію рішень судових і несудових органів, завершує юрисдикційну діяльність по захисту суб'єктивних прав громадян та організацій.

Loading...

 
 

Цікаве