WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

100. М/н стандарти в галузі прав людини. – це обов'язкові для всіх держав правила поводження з людьми, що полягають у необхідності гарантувати особам, які перебувають під їх юрисдикцією, встановлені універсальними і регіон. м/н-правовими актами права і свободи, а також не зазіхати на такі права і свободи. Універсальні стандарти – визнані у всьому світі; регіональні- хар-ні для окремих країн або закріплені в регіон. м/н- прав. актах( можуть мати особливості, що випливають з традицій, культури, менталітету населення..).Інститут м/н захисту прав людини скл-ся після 2 світ. війни, велике значення - франц. бурж. революція 1789 і її Декларація прав людини і громадянина.Ст.1 Статуту ООН проголошено, що члени ООН здійснюють м/н співробітництво щодо " заохочення та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для усіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії". М/н стандарти: Загальна декларація прав людини 1948; М/н пакт про екон., соціальні і культурні права 1966; М/н пакт про громадянські і політ. Права 1966; М/н конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації , тощо

101 Загальна хар-ка гуманітарного права. М/н гуманітарне право (МГП) – це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між державами з приводу захисту прав людини й основних свобод для усіх, незалежно від раси, статті, мови і релігії як у мирний час, так і в період зброєних конфліктів. Галузь м/н гуманітарне право утворилось після 2 Світ. Війни. МГП:1. виступає як самостійна галузь сучасного м/н права;2. володіє усіма необхідними, з погляду доктрини, системотворчими чинниками; 3.спеціальним об'єктом правового регулювання є міждержавні відносини, які забезпечують права людини й основні свободи, усім хто перебуває під їх юрисдикцією; 4.спеціальний принцип МГП – принцип рівності всіх , незалежно від статі, мови, кольору шкіри, походження або будь-яких інших ознак ( ст.. 1 Статуту ООН, Загальна декларація прав людини 1948, М/н пакт про права людини 1966.); 5. скл-ся зі спец. інститутів захисту прав людини у мирний час, статусу іноземців, апатридів, біпатридів та захисту прав людини у зброєних конфліктах; 6. ця галузь права кодифікована і прогресивно розвивається. ". М/н стандарти: Загальна декларація прав людини 1948; М/н пакт про екон., соціальні і культурні права 1966; М/н пакт про громадянські і політ. Права 1966; М/н конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації , тощо

102. Правове положення учасників зброєних конфліктів. Регул-ся Женевскими конвенциями 1949г + Дополнительные протоколы к ним . М/н право различает 2 категории лиц, принадлежащих к вооруженным силам воюющих сторон: 1)сражающиеся (комбатанты) – это лица, входящие в состав вооруженных сил воюющих сторон, непосредственно ведущие боевые действия и отвечающие следующим условиям: а) иметь во главе лицо, ответственное за своих подчинённых; б) иметь определенный и видимый издали отлечительный знак; в) открыто носить оружие; г) соблюдать законы и обычаи войны. Попав в плен они приобретают статус военнопленных ( строевой состав вооруж. Сил, тоесть личный состав сухопут, военно-морс., военнно-воздушных сил; ополчение, добровольческие отряды; личный состав движений сопротивлений и партизанских формирований;) Не являются комбатантами наёмники, они также не имеют статуса военнопленного. Разведчики пользуются статусом военнопленных. 2) не учавствующие в сражениях (некомбатанты) – лица, входящие в состав вооруженных сил, но непосредственно не учавствующие в боевых действиях ( военные кореспонденты, юристы, мед. персонал, духовенство...) Они не являются объєктом военных действий со стороны противника ; применять оружие против неком-ов запрещено. Нек-ты могут кметь личное оружие, но не используют его в воен. Действиях, а только для самозащиты. Основной признак, различающий ком-ов и нек-ов это наличие права принимать непосредственное участие в воен. действиях.

103. Заборонені засоби ведення збройних дій. Средства ведения войны- оружие и иные средства, применяемые вооруж. силами в войне для нанесения вреда и поражения противника . Полностью запрещены: - взрывчатые и зажигательные пули; - пули разворачивающиеся или сплющивающиеся в человеч. теле; -яды и отравленное оружие; - удушливые , ядовитые и другие газы, жидкости; - биологическое оружие; - средства, воздействующие на природную среду, которые имеют долгосрочные последствия в качестве способов разрушения; - любое оружие,которое наносит повреждения осколками, которые не обнаруживаются в человеческом теле с помощью ренгеновских лучей. Прямого запрета использования ядер. оружия нет, но так как в м/н праве есть нормы о запрещении средств, влекущих чрезмерное разрушения- поэтому его относят к запрещ. средствам. Запрещается использовать мины, мины-ловушки против гражд. Населения, а также неизбирательное применение мин. Рег-ся: Петербургская декларация 1868 ( был сформулирован принцип о недопущении излишних страданий; 4 Гаагская конвенция 1907г.; Женевский протокол 1925г...)

104 . Характеристика злочинів за м/н правом. М/н злочини- це правопорушення, які порушують м/н зобов'язання, що є базовими для забезпечення життєво важливих інтересів м/н співтовариства, і розглядаються як злочини м/н співтовариством у цілому. Мн злочини становлять групу м/н правопорушень, ознаки яких, як правило чітко сформульовані у м/н договорах,угодах та інших актах. При вчиненні таких злочинів порушуються основоположні загальні принципи м/н права. Вони здійснюються державами, псадовими особами, що використовують механізм держави в злочинних цілях, а також рядовими виконавцями;вони здійснюються у безпосередньому зв'язку з державою Їхні наслідки передбачають не тільки відповідальність держави в цілому, а й м/н кримінальну відповідальність винних посадових осіб. Найтяжчі м/н злочини назив-ть злочинами проти людства., це: злочини проти миру; воєнні злочини ( порушення законів і звичаїв ведення війни); злочини проти людяності ( убивства, винищення, поневолення). Існує також поняття Злочини м/н хар-ру: - зачіпають інтереси двух або декількох держав, ЮО або ФО; - здійснююься окремими ФО поза зв'язком з політикою держави; тягнуть персональну відповідальність правопорушників в рамках націон. юрисдикції.

105. Поняття, джерела та принципи ММП.

Морське право - це інститут МП, що регулює відносини між державами та іншими суб'єктами МП щодо статусу, порядку використання та охорони морських просторів, у тому числі континентального шельфу, морського дна і природних ресурсів моря.

Щодо використання термінів "міжнародне морське право" та "морське право" не має одностайності, однак, можна зазначити, що просто морське право є конкретним правом кожної держави та регламентує статус і порядок користування внутрішніми і територіальними водами, а також судами, що належать цій державі.

Міжнародне морське право засноване виключно на нормах МП та регламентує поведінку держав за межами їх територій. Але ці дві сфери тісно пов'язані та не можуть сприйматись окремо.

Джерела: 1) Женевські конвенції ООН з морського права 1959 та 1960 рр. про територіальне море та прилеглу зону, про континентальний шельф, про риболовство, про охорону живих ресурсів відкритого моря. 2) Конвенція ООН з морського права, яку було прийнято на III Конференції ООН з морського права 10 грудня 1982 р., яка вступила в силу у 1994 р. (беруть участь 85 держав.) 3) ряд універсальних конвенцій зі спеціальних питань та локальні багатосторонні і двосторонні договори з різних питань морської діяльності. (У розробці цих конвенцій великий внесок зроблено Міжнародною морською організацією (ІМО). 4) внутрішньодержавні законодавчі акти (конкретизують положення міжнародних правових норм у конкретній країні, визначають компетентні органи та установи в сфері реалізації норм міжнародного морського права, встановлюють відповідальність за їх порушення.).

Loading...

 
 

Цікаве