WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий режим аграрних підприємств - Реферат

Правовий режим аграрних підприємств - Реферат

Учасники (учасник) з повною відповідальністю можуть максимально залучити до товариства майно, вартість якого відповідає вартості їх власного внеску. Тому командитне товариство доцільно створювати на базі юридичної особи (осіб), наприклад селянського (фермерського) господарства (учасники з повною відповідальністю), яка (які) залучають кошти та майно дрібних індивідуальних власників. Вступ вкладника до товариства відбувається шляхом здійснення грошових або матеріальних внесків і не потребує внесення змін до установчих документів.

Учасники з повною відповідальністю відповідають перед кредиторами товариства всім належним їм майном, як і учасники повного товариства.

Відповідальність учасників обмежується їх часткою у майні товариства, як і учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Сільськогосподарський кооператив— юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.97 за цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі.

Сільськогосподарський виробничий кооператив — юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва. Сільськогосподарські виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % загального обороту кооперативу.

Сільськогосподарський кооператив здійснює свою діяльність відповідно до положень Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", згідно з яким основною метою його діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, її зберігання, переробка та реалізація для одержання прибутку і задоволення економічних і соціальних потреб членів кооперативу. Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління кооперативу є загальні збори або збори уповноважених. У період між зборами справами кооперативу керує правління. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу здійснює ревізійна комісія.

Майно кооперативу створюється шляхом внесення майнових паїв членами кооперативу. Пай може бути внесено майном, майновими правами та/або грішми. Майнові права вносяться до майна кооперативу шляхом передачі голові кооперативу оригіналу правовстановлюючого документа, що свідчить про належність відповідних прав члена кооперативу.

Землі кооперативу складаються із земельних ділянок, придбаних кооперативом у власність; земельних ділянок, переданих членами кооперативу як їх пайовий внесок; із земельних ділянок, узятих кооперативом в оренду від фізичних та юридичних осіб; земельних ділянок, переданих кооперативу в користування із земель державної і комунальної власності.

Приватні сільськогосподарські підприємства є формою приватного аграрного виробництва. Мета їх діяльності — отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації. Слід зазначити, що приватні сільськогосподарські підприємства створюються в процесі реорганізації сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Вони виступають власником належного йому майна, тобто володіють, користуються і розпоряджаються ним відповідно до мети та предмета діяльності, передбаченої статутом підприємства. Майно підприємства складають основні фонди та обігові кошти, а також цінності, відображені в бухгалтерському балансі підприємства.

Управління приватним сільськогосподарським підприємством здійснюють власники підприємства, якими здебільшого є громадяни України. До складу приватного сільськогосподарського підприємства також можуть входити асоційовані члени підприємства, які здали в оренду підприємству свої майнові і/або земельні паї. До земель підприємства належать землі, придбані (одержані) підприємством у власність, одержані у постійне користування, а також взяті в оренду в асоційованих членів, інших фізичних та юридичних осіб.

Створюються і функціонують приватні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91.

Селянські (фермерські) господарства — це приватна форма аграрного підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою та реалізацією (ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.91). Селянське (фермерське) господарство характеризується певними ознаками. Його основу становить окрема сім'я, до складу якої входить подружжя, батьки, діти (однак лише ті, які досягли 16-річного віку) та інші родичі, котрі об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Створюєтьс селянське (фермерське) господарство для виробництва продуктів харчування і сировини рослинного та тваринного походження.

У власності селянських (фермерських) господарств можуть бути земельні ділянки (не більше 50 га ріллі і 100 га всіх земель у місцевостях з праценедостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"), жилі будинки, предмети особистого вжитку, домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельних ділянках, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Таке майно належить цим особам за правом спільної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Селянське (фермерське) господарство як юридична особа і суб'єкт права власності користується всіма правами власника майна, передбаченими Цивільним кодексом України. Володіння, користування і розпорядження майном здійснюються за взаємною домовленістю між його членами. Управління майном від імені господарства здійснює його голова, яким є громадянин, якому належить земельна ділянка за правом приватної власності чи користування, в тому числі й на правах оренди. Доходи селянського (фермерського) господарства формуються за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), інших надходжень і використовуються членами господарства на власний розсуд.

За сучасних умов велике значення в забезпеченні аграрним сектором економіки України потреб держави у продуктах харчування рослинного і тваринного походження є здійснення підприємницької діяльності особистими підсобними господарствами(особистими селянськими господарствами) як громадянами, котрі проживають у сільській місцевості, так і тих, що не проживають у сільській місцевості. З приводу подвійного розуміння у визначеннях належить зазначити, що згідно зі ст. 33 Земельного кодексу України від 25.10.01 земельні ділянки надаються для ведення особистого селянського господарства, на відміну від редакції ст. 56 Земельного кодексу України від 13.03.92, де було визначення "особисте підсобне господарство". За своєю соціально-економічною суттю таке господарство є насамперед сукупністю певного рухомого майна, що має вартісну оцінку, яке призначено для задоволення їх матеріальних і побутових потреб. Крім того, вироблена цим господарством сільськогосподарська продукція використовується для власного споживання.

Чинне законодавство визначає коло об'єктів, що можуть бути у власності громадян, які складають майно особистого підсобного господарства і яке використовуватиметься для його ведення. До нього належать: жилі будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадженя на них, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення (ст. 13 Закону України "Про власність" від 07.02.91)1.

Щодо громадян, які побажали самостійно господарювати на землі, то відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсах "Щодо розширення підсобних господарств" від 04.07.00 їм надається можливість при виході з підприємств здійснювати ведення особистого підсобного господарства на земельних ділянках, що виділяються членам недержавних сільськогосподарських підприємств у розмірах земельних часток (паїв)

1 Янчук В. З. Аграрне право України: Підручник. — К.: Юрінком-Інтер, 1999. — С. 181.

Loading...

 
 

Цікаве