WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий режим аграрних підприємств - Реферат

Правовий режим аграрних підприємств - Реферат

Реферат на тему:

Правовий режим аграрних підприємств

Основними виробниками продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження є аграрні підприємці всіх форм власності та легальних організаційно-правових форм господарювання. На сьогодні в Україні найпоширеніші аграрні підприємства — це державні сільськогосподарські підприємства; сільськогосподарські підприємства кооперативного та корпоративного типів; селянські (фермерські) господарства; приватні сільськогосподарські підприємства; приватні підсобні господарства.

Державне сільськогосподарське підприємство — це заснований на загальнодержавній власності самостійний суб'єкт аграрного виробництва, який має статус юридичної особи і здійснює виробничу сільськогосподарську діяльність з метою отримання прибутку. Під правовим статусом такого підприємства розуміється сукупність правових норм, якими забезпечується поєднання права державної власності з правом повного господарського відання підприємства закріпленим за ним державним майном; права та обов'язки підприємства як юридичної особи, його органів управління щодо використання майна та розпорядження ним у процесі виробництва і соціальної діяльності; відносини з іншими юридичними особами, які носять майновий характер; захисту права державної власності і майнових прав та інтересів підприємства.

До об'єктів права державної власності належать основні засоби виробництва у сільському господарстві, транспорт, а також інше майно, необхідне для здійснення статутних завдань підприємства. Майно державного сільськогосподарського підприємства складається з основних фондів і обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відповідно до ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 відображається в самостійному балансі підприємства.

Перелік об'єктів майнових прав підприємства спрямований на забезпечення майновими засобами виконання завдань сільськогосподарської діяльності. Це пов'язано з використанням землі для виробництва сільськогосподарської продукції, інших видів діяльності, не забороненої законодавством. У законодавчих актах немає переліку майна, яке належало б виключно до об'єктів майна сільськогосподарських підприємств. Проте, виходячи зі статутних цілей і завдань підпримства, можна говорити про його основний перелік. До такого майна належать будівлі і споруди, зокрема ферми, комори, гаражі, майстерні, електричні мережі, трактори, комбайни, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, меліоративні та іригаційні споруди, вироблена продукція, грошові кошти, акції та інші цінні папери, інше майно, закріплене за підприємством або ж придбане ним на законних підставах.

Розподіл одержаних прибутків і порядок їх використання встановлюється власником або ж уповноваженим органом відповідно до статуту підприємства. Державний вплив на вибір напрямів і обсягів використання прибутків здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції. Закріплені за підприємством на праві повного господарського відання, основні засоби та обігові кошти утворюють його статутний фонд, розмір якого відображається у самостійному балансі.

З погляду виробництва майно підприємства поділяється на основні фонди та обігові кошти, готову продукцію, грошові кошти, спеціальні фонди. До останніх належать: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд оплати праці і матеріального стимулювання; резервний чи страховий фонд; фонд соціального розвитку.

У державному підприємстві структура виробництва і система органів управління утворюються власником і трудовим колективом у межах їх компетенції. Структура виробництва та зумовлена нею система органів управління в державних сільськогосподарських підприємствах утворюється з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва і місцевих вимог, які переважно закріплюються у Статуті підприємства.

Відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12. 99 відбулось перетворення колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) на приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські кооперативи і господарські товариства на засадах приватної власності на землю та майно. Необхідною умовою перетворення КСП є проведення паювання землі і майна, тобто визначення земельних часток і майнових паїв кожного члена підприємства, та створення на цій основі нових підприємницьких структур таких організаційно-правових форм, як акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, повне товариство, сільськогосподарський кооператив, приватне підприємство, селянське (фермерське) господарство.

Створюються і функціонують аграрні господарські товариства відповідно до Законів України "Про господарські товариства" від 19.09.91, "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.92 та "Про підприємництво" від 07.02.91.

Сільськогосподарським акціонерним товариством (САТ) є підприємство, створене на засадах угоди між юридичними особами і (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Воно має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонерне товариство може бути двох видів: відкрите, акції якого розповсюджуються вільно без обмежень для придбання; закрите, акції якого розповсюджуються тільки між засновниками.

Відносини в АТ будуються на використанні акцій як специфічного виду цінних паперів без встановленого строку обігу, що засвідчують пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджують членство у ньому і право на участь в управлінні товариством, дають право їх власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства. Кожен учасник (акціонер) має право продати належні йому акції на власний розсуд, якщо у товаристві не передбачено інших особливих умов їх відчуження. Засновники товариства повинні утримувати не менше 25 % статутного фонду не менше двох років, якщо установчими документами не передбачений більший строк.

Для товариства характерні обмежена (у межах вартості власних акцій) відповідальність учасників, пропорційний до кількості акцій, що є власністю конкретного акціонера, характер голосування на загальних зборах, колективно-представницький характер управління (загальні збори — спостережна рада — правління) та прийняття кваліфікованою більшістю (3/4 голосів) рішень щодо зміни статуту товариства, припинення його діяльності, створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій і представництв.

Для частини учасників (наприклад, тих, які мають особливі заслуги перед товариством) товариство може випускати привілейовані акції, тобто акції, за якими гарантується щорічна виплата дивідендів незалежно від результатів діяльності. Загальна вартість таких акцій не може перевищувати 10 % обсягу статутного фонду. Як правило, власники таких акцій не беруть участі в управлінні справами товариства.

Товариство може регулювати обіг акцій через встановлення обмежень щодо їх відчуження або викупу акцій самим товариством для подальшого їх перепродажу, розповсюдження чи анулювання.

Створюється товариство на підставі установчого договору (договору засновників) і статуту (установчого документа), які повинні містити відомості про вид товариства (акціонерне), предмет та цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації і реорганізації товариства, види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення різних видів акцій, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій.

Процес створення акціонерного товариства включає такі основні етапи:

  • прийняття рішення про наміри щодо створення товариства;

  • оцінка можливостей, напрямів та умов діяльності товариства;

  • прийняття рішення про створення товариства та умов підписки на акції (укладення договору засновників);

  • реєстрація випуску акцій та інформації про їх випуск;

  • оголошення про підписку на акції;

  • підписка на акції;

  • розробка проекту статуту товариства;

  • прийняття статуту товариства та вибори його органів управління (установчі збори);

  • державна реєстрація товариства;

  • продаж акцій учасникам товариства.

Відкриті товариства зобов'язані щорічно публікувати інформацію про результати власної діяльності.

При створенні закритого товариства реєстрація інформації про випуск акцій не проводиться, а підписка на них здійснюється у формі розміщення акцій серед засновників. Товариство може бути створене, якщо розмір його статутного фонду є не меншим від суми, еквівалентної 1250 розмірам законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

Колективні підприємства перетворюються на акціонерні товариства на підставі відповідного рішення їх вищого органу (загальних зборів). Засновниками такого товариства виступають члени цього підприємства. У разі створення відкритого товариства його засновником може бути частина таких осіб, а іншим членам підприємства надається право першочергового придбання акцій (в обмін на паї).

У разі необхідності залучення сторонніх інвесторів може створюватись відкрите товариство, засновниками якого виступають фізичні особи — члени підприємства або ці ж особи разом з визначеними ними юридичними чи фізичними особами, які не були членами підприємства. При залученні сторонніх осіб слід враховувати потенційний розподіл голосів у товаристві. Вирішальним є пакет акцій у розмірі 50 % від загальної їх вартості плюс одна акція. Утримання пакета у розмірі 40 % плюс одна акція дає можливість блокувати скликання загальних зборів, 25 % плюс одна акція — блокувати прийняття рішень, які потребують кваліфікованої більшості голосів.

Loading...

 
 

Цікаве