WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи міжнародного економічного права - Реферат

Основи міжнародного економічного права - Реферат

З метою організації повітряних польотів цивільних літаків однієї держави над територією іншої укладаються спеціальні дво- і багатосторонні угоди (договори). В них підтверджується право на експлуатацію відповідної повітряної лінії, встановлюється розклад і визначаються тарифи, закріплюються положення про забезпечення безпеки польотів, дії законодавства і різних правил, порядок ведення переговорів при виникненні спорів щодо тлумачення і застосування угоди тощо.

Як правило, за умов міжнародного поділу праці практично неможливо здійснювати розвиток промислового виробництва, окремих великих підприємств та об'єднань без використання переваг міжнародного співробітництва. Це зумовлює необхідність вступу країн у міжнародні економічні відносини у сфері промисловості, що, у свою чергу, потребує певного правового регулювання цих відносин. Таке регулювання здійснюється переважно за допомогою міжнародно-правових актів, міжнародних договорів та інших засобів.

Одним з важливих міжнародно-правових актів, що регулює відносини у цій галузі, є Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва у Європі 1975 р. В ньому, зокрема, відзначалося, що промислове співробітництво, яке ґрунтується на економічних інтересах, може створити стійкі зв'язки, зміцнюючи тим самим довгострокове економічне співробітництво в цілому, прискорюючи економічний розвиток усіх, хто бере участь у такому співробітництві.

Важливе місце у системі міжнародного правового регулювання відносин у галузі промисловості відіграють акти міжнародних економічних організацій, насамперед Конференції з торгівлі і розвитку, Комітету з промислового розвитку Економічної і Соціальної Ради ООН, Організації ООН з промислового розвитку, регіональними комісіями Економічної і Соціальної Ради ООН. Так, Комітет з промислового розвитку проводить консультації з питань прискорення промислового розвитку країн, розробляє робочі програми щодо індустріалізації і підготовки рекомендацій стосовно їх подальшої розробки, проводить дослідження і семінари з питань найефективнішого застосування промислових методів виробництва в країнах, що розвиваються, та виконує деякі інші функції. Одним із інструментів регулювання міжнародних відносин у галузі промислового співробітництва є двосторонні договори та угоди.

Питаннями сприяння розвитку відносин у сфері сільського господарства, вдосконалення їх міжнародно-правового регулювання займаються практично всі регіональні економічні комісії Економічної і Соціальної Ради ООН. В Європейській економічній комісії такого роду функції виконує Комітет з питань сільського господарства. Однією з провідних установ у системі ООН з питань розвитку сільського господарства є Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ПСГО), яка працює над проблемами підвищення продуктивності сільського господарства і поліпшення умов життя сільського населення; поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня населення; вивчення світового продовольчого становища і кон'юнктури на світовому ринку важливих продовольчих товарів; розробка для країн-учасниць рекомендацій у галузі виробництва і збуту різних видів сільськогосподарської продукції; надання технічної допомоги країнам-членам, сприяння науковим дослідженням у галузі сільського господарства; визначення політики щодо міжурядових угод з окремих сільськогосподарських товарів.

Вивченням продовольчих проблем і розробкою відповідних рекомендацій займається Всесвітня продовольча Рада (ВПР). За її участю створено Міжнародний надзвичайний продовольчий резерв (1980 р.), діяльність якого спрямованана вирішення продовольчих проблем. Організацією міжнародного співробітництва з метою збільшення виробництва продуктів харчування та вирішення інших питань займається спеціалізована установа ООН — Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (створено у 1976 р.). У галузі міжнародного сільськогосподарського співробітництва також фунціонують Міжнародна асоціація з контролю якості насіння, Міжафриканське бюро з ґрунтів і економіки сільського господарства, Міжнародна комісія з переробки сільськогосподарських продуктів, Міжнародне бюро з виноградарства і виновиробництва, Міжнародний комітет з чаю та деякі інші. Разом з тим, слід підкреслити, що основним засобом правового регулювання міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства були і залишаються двосторонні договори (угоди).

Міжнародне економічне право також регламентує діяльність організаційно-правового механізму взаємодії держав у сфері науково-технічного співробітництва. Так, регулюванням питань міжнародного співробітництва у галузі науки і техніки займається Міжурядовий комітет з науки і техніки в цілях розвитку (засновано у 1979 р.). До його функцій входить: надання допомоги Генеральній Асамблеї ООН у розробці директивних принципів для погодження політики її органів, організацій і підрозділів щодо науково-технічної діяльності, виявлення першочергових завдань з оперативного планування розвитку науки і техніки на національному, субрегіональному, регіональному, міжрегіональному і міжнародному рівнях і підготовки оперативного плану здійснення Віденської програми; вжиття заходів щодо виявлення й оцінки нових науково-технічних досягнень, які можуть тим чи іншим чином вплинути на науково-технічний потенціал країн, що розвиваються; сприяння оптимальній мобілізації ресурсів і здійснення керівництва системою фінансування науки і техніки ООН.

У межах Секретаріату ООН діє Центр з питань науки і техніки в цілях розвитку. На нього покладено вивчення питань, пов'язаних з досягненнями науки і техніки і вибором альтернативних шляхів розвитку країн; наданням їм допомоги у використанні можливостей, що виникають у зв'язку з новими напрямами науки та техніки; зі створенням внутрішнього науково-технічного потенціалу країн, які розвиваються, та ін. Значну роботу щодо вивчення проблем науково-технічного прогресу проводять інші організації системи ООН, а саме: Конференція ООН з торгівлі і розвитку, Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Організація ООН з промислового розвитку, Всесвітня організація з питань захисту інтелектуальної власності та ін.

Розвиток міжнародних відносин у сфері науково-технічного прогресу зумовив необхідність удосконалення їх правового регулювання. Одним з напрямів такої діяльності є укладення багатосторонніх договорів універсального значення з використанням можливостей міжнародних організацій. Прикладом таких угод у космічній сфері може бути Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1966 р.), Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір (1967 р.), Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (1971 р.), Конвенція про реєстрацію об'єктів, які запускаються в космічний простір (1974 р.).

Не менш важливим напрямом міжнародного співробітництва є використання Світового океану. Правовою основою такого співробітництва є передусім Конвенція ООН з морського права 1982 р., яка регулює широкий спектр використання океанів людством, а саме: мореплавство, прольоти над океанами і морями, розвідка і розробка ресурсів, охорона і забруднення океанічних просторів, рибальство, судноплавство тощо.

Міжнародно-правові акти широко використовуються і в інших напрямах міжнародного науково-технічного співробітництва.

Слід зазначити, що подальший розвиток міжнародного економічного співробітництва гальмує значною мірою неузгодженість національного законодавства з міжнародним економічним правом. Відповідні галузі правових систем суверенних держав повинні будуватися як складові однієї глобальної правової системи регулювання міжнародних економічних відносин. Саме виходячи з цього, одним з головніших напрямів розвитку міжнародних економічних та зовнішньоекономічних відносин будь-якої держави має стати гармонізація — приведення її законодавства у відповідність з міжнародним економічним правом.

Слід нагадати, що Україна як суб'єкт мiжнародної спiвпрацi в сферi економiки об'єктивно займає досить непоганi позицiї. Вона має вигiдне для активної участi у свiтових торговельно-економiчних вiдносинах географiчне положення, за рiвнем запасiв та видобутку сировинних ресурсiв входить до числа провiдних держав свiту. Їй належить чверть найродючiших чорноземiв земної кулi. Високий iнтелектуальний та загальноосвiтнiй рiвень населення, значний потенцiал у високотехнологiчних галузях промисловостi забезпечують Українi мiсце у п'ятiрцi провiдних космiчних держав свiту, дев'ятцi країн, що випускають вiйськово-транспортнi лiтаки, а також належнiсть до свiтових лiдерiв експорту зброї та вiйськово-технiчних послуг. Наша країна — власник найпотужнiших нафто- і газотранспортних магiстралей свiту.

Усвідомлюючи важливість налагодження міжнародного економiчного, спiвробiтництва, Україна бере участь в роботi Конференцiї ООН з торгiвлi та розвитку, Мiжнародного торгового центру, Європейської економiчної комiсiї ООН, Багатостороннього агентства з iнвестицiйних гарантiй, Свiтової органiзацiї iнтелектуальної власностi, Мiжнародного агентства з атомної енергiї, Програми розвитку ООН, ряду iнших органiв, фондiв, програм та спецiалiзованих установ, що входять до складу системи ООН, готується до вступу в Світову організацію торгівлі, активно розвиває співробітництво зі Співдружністю Незалежних Держав та Європейським Союзом тощо. Разом з тим через наявність багатьох невирішених проблем ефективнiсть зовнiшньоекономiчного спiвробiтництва нашої держави бажає кращого. Надзвичайно складним завданням, вiд розв'язання якого залежить успiх мiжнародного економiчного спiвробiтництва України, є гармонiзацiя її законодавства з мiжнародним правом, насамперед мiжнародним економічним правом.

Loading...

 
 

Цікаве