WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи міжнародного економічного права - Реферат

Основи міжнародного економічного права - Реферат

Характер і зміст міжнародних економічних відносин, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітнішими. Це — відносини суто організаційного характеру, коли, наприклад, укладаються угоди про організацію міжнародного економічного співробітництва, або відносини майнового характеру, коли укладаються конкретні міжнародні економічні договори (угоди) між державою (її органом) про передачу майна, виконання робіт, надання послуг тощо.

Нині спостерігається розширення співробітництва з ряду важливих загальних напрямів міжнародної економічної діяльності (торгівлі, науки і техніки, транспортних перевезень, будівництва тощо) на основі багатосторонніх міжнародних економічних відносин. Одним з ефективних шляхів побудови такого співробітництва є створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми з нагляду і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання міжнародних економічних відносин тощо.

Під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин виконують діяльність, пов'язану з організацією та здійсненням міжнародного економічного співробітництва.

Зазначені організації наділені міжнародною правосуб'єктністю і відіграють значну роль в організації і здійсненні міжнародного економічного співробітництва. Створені на основі міжнародних договорів, вони у межах своєї компетенції обговорюють різноманітні економічні проблеми, розробляють і приймають нормативні акти та окремі норми міжнародного економічного права. Вони мають змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їх установчих документах.

Як і суверенні держави, міжнародні економічні організації також користуються імунітетом. Відповідно до Конвенції про правовий статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 05.12.80 майно та активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного і судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету (ст. 4).

Міжнародні еконономічні організації можна класифікувати за різними ознаками, зокрема за масштабами своєї компетенції вони поділяються на всесвітні та регіональні.

Велику увагу розвитку міжнародного економічного співробітництва приділяє Організація Об'єднаних Націй, у рамках якої діє система міжнародних економічних організацій. Розв'язанням проблем економічного характеру займається Генеральна Асамблея ООН, за ініціативою якої прийнято ряд міжнародно-правових документів, а саме: Міжнародна стратегія розвитку (1970 р.); Хартія економічних прав та обов'язків держав (1974 р.), Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку (1974 р.), Програма дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку (1974 р.). Генеральною Асамблеєю також розглянуті питання міжнародного економічного співробітництва (1975 р.), встановлення нового міжнародного економічного порядку (1980 р.) тощо.

У рамках ООН діють чимало структур, які безпосередньо займаються питаннями міжнародного економічного співробітництва. Так, Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР), створена 1946 р., проводить дослідження в різних галузях економіки, бере участь у підготовці проектів конвенцій і скликає міжнародні конференції з питань економічного співробітництва тощо. При ЕКОСОР функціонує п'ять регіональних економічних комісій ООН: Економічна і Соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану (входять 51 країна), Економічна комісія ООН для Африки (53 країни), Економічна комісія ООН для Європи (55 країн), Економічна комісія ООН для Західної Азії (13 країн), Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну (55 країн). Зокрема, Економічна комісія ООН для Європи (інша назва Європейська економічна комісія — ЄЕК) створена у 1947 р. Вона сприяє зміцненню економічних зв'язків між європейськими країнами, а також їх відносин з іншими країнами світу. За її ініціативою розроблено ряд типових контрактів та інших правових документів, які успішно застосовуються при здійсненні міжнародних економічних зв'язків Схід — Захід. Членами ЄЕК, поряд з європейськими країнами, є США та Канада. До складу Європейської економічної комісії входять ряд галузевих комітетів (з сільського господарства, вугілля, електроенергії, будівництва та містобудування, житла, лісоматеріалів, хімічної промисловості, газу, внутрішнього транспорту, чорної металургії, зовнішньої торгівлі, з проблем водних ресурсів), а також три спеціальні органи, які займаються проблемами науки і техніки, економіки та навколишнього середовища. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій, зокрема з природних ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку. Зазначені структури мають право безпосередньо давати рекомендації державам відповідного регіону без затвердження їх ЕКОСОР.

Важливу роль в організації та здійсненні міжнародного економічного співробітництва відіграють й інші структури системи ООН. До них слід, зокрема, віднести Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, Організацію ООН зпромислового розвитку та деякі інші.

Важливе місце в системі регулювання міжнародних економічних відносин посідає Світова організація торгівлі (СОТ), членами якої є понад 140 країн світу і ще близько 30 (у т. ч. Україна) ведуть переговори щодо вступу до неї. Головними цілями згаданої міжнародної організації є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв'язків; лібералізація міжнародної торгівлі; забезпечення рівноправності в торгівлі для всіх держав; поступове скасування митних і торговельних обмежень.

Існує й ряд інших міжнародних організацій у галузі торгівлі окремими видами товарів (кавою, цукром, каучуком тощо), які створені у різні роки шляхом укладення міжнародних товарних угод. Так, у 1971 р. виникла міжнародна організація з торгівлі пшеницею, у 1976 р. — кавою, у 1977 р. — цукром, у 1979 р. — каучуком і маслиновою олією. Основною метою таких угод є попередження або пом'якшення різких цінових коливань. Міжнародним товарним угодам властива багатосторонність. У них беруть участь як країни-експортери, так і країни-імпортери, на які покладені певні обов'язки.

Особливе місце в системі міжнародних економічних організацій займає міждержавне інтеграційне об'єднання Європейський Союз (Євросоюз), якому притаманні риси, характерні як для федеративної держави, так і міжнародної організації. Створений на основі багатосторонньої міждержавної угоди, Євросоюз має в структурі три незалежні міжнародні організації, а саме: Європейське співтовариство (ЄС), Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом). Діяльність цього інтеграційного об'єднання регулюється великим за обсягом нормативним масивом, що має назву право Європейського Союзу. Правова система Євросоюзу має в основі міжнародний правопорядок і за своєю природою межує, з одного боку, з міжнародним правом, а з іншого — національним. Ядром цієї правової системи вважається первинне право, яке охоплює весь комплекс установчих договорів держав-членів Європейського Союзу разом з усіма протоколами, деклараціями та іншими документами, які є додатками до них, а також договори про приєднання до ЄС нових членів.

Враховуючи роль Європейського Союзу в системі міжнародних відносин у цілому і відносин економічного характеру зокрема, багато держав, в т. ч. й Україна, висловлюють бажання стати його членами. У зв'язку з цим Євросоюз виробив критерії прийому нових членів до цієї міжнародної організації. Держава-претендент передусім має бути європейською, демократичною і поважати права людини. Крім того, вона повинна мати функціонуючу ринкову економіку, прийняти інтеграційне законодавство Євросоюзу і бути у такому стані, який дає можливість реалізувати зовнішню політику співтовариства.

Характеризуючи особливості становлення міжнародного економічного права, слід підкреслити, що зараз в його системі активно розвиваються такі його окремі галузі, як міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, а також міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі промисловості, сільського господарства, науково-технічного обміну.

Міжнародне торгове право — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі. Ця система складається з окремих інститутів, в яких визначені поняття і система міжнародного торгового права; правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торгові договори та угоди; міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгівлі; міжнародно-правовий режим торгових портів; міжнародно-правовий режим морських, залізничних, річкових і повітряних торговельних шляхів; міжнародно-правові засоби розгляду торгових спорів.

До джерел міжнародного торгового права належать міжнародні договори, зокрема міжнародні торгові договори; міжнародні торгові звичаї; судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів; національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торгових відносин; міжнародно-правові акти міжнародних організацій.

Під міжнародним торговим договором слід розуміти угоду між двома або кількома державами, в якій визначаються їх взаємні права та обов'язки в сфері міжнародної торгівлі. На їх підставі встановлюються, змінюються або припиняються відповідні міжнародні економічні відносини між державами в галузі торгівлі. В міжнародних торгових договорах (угодах) створюється певна правова база для торгових відносин. Так, у них вирішуються правові питання, пов'язані зі стягненням мита, регулюванням ввезення і вивезення товарів, торговим мореплавством, транспортом, транзитом, з діяльністю юридичних і фізичних осіб однієї країни на території іншої, дією юридичних актів, застосуванням принципу найбільшого сприяння, режиму преференцій тощо. Міжнародні торгові договори бувають різні як за змістом, так і назвою. Серед них передусім слід виокремити договори про торгівлю і мореплавство, угоди про торговельні відносини (торговельні угоди), угоди у галузі морського судноплавства, угоди про товарообіг і платежі, клірингові угоди тощо. Значну роль у розвитку міжнародних торговельних відносин має Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу 1980 р. — один з найзначніших уніфікованих міжнародно-правових актів, в якому втілені останні досягнення наукових досліджень і практики в цій галузі.

Loading...

 
 

Цікаве