WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи міжнародного економічного права - Реферат

Основи міжнародного економічного права - Реферат

Реферат на тему:

Основи міжнародного економічного права

На земнiй кулi налiчується понад 220 суверенних і незалежних держав, як великих, так i малих. Рiвень їх економiчного розвитку досить рiзний. Але, незважаючи на це, кожна з них, вирiшуючи свої внутрiшнi, а тим бiльше зовнiшнi проблеми, має економiчнi вiдносини з iншими державами та мiжнародними економiчними органiзацiями. Це зумовлюється значною кiлькiстю чинникiв, серед яких можна виокремити мiжнародний подiл працi, природнi та клiматичнi умови, географiчне положення, доступ до морських шляхiв, наявнiсть трудових ресурсiв тощо. Серед держав світу вже склався сталий мiжнародний подiл працi, насамперед у таких галузях, як машинобудування (лідери — США, Нiмеччина, Францiя), комп'ютерна технiка (США, Японiя, Пiвденна Корея тощо), добування та переробка нафти (держави ОПЕК — Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Iндонезiя, Iрак, Iран, Катар, Кувейт, Лiвiя, Нiгерiя, Об'єднанi Арабськi Емiрати, Саудiвська Аравiя) тощо. Якщо ж брати до уваги клiматичнi умови, то відомо, що тiльки обмежене коло держав може вирощувати оливу (країни Середземномор'я), чай (Iндiя, Китай, Шрi-Ланка), каву (Бразилiя, Колумбiя), какао (Гана, Бразилiя), соняшник (Україна, Росiя) тощо. Iншi держави згадані сільськогосподарські культури змушенi купувати. Виборюючи своє місце в міжнародному поділі праці, кожна з країн має враховувати той факт, що за умов зростаючої iнтернацiоналiзацiї свiтового господарства її економiка багато в чому залежить вiд рiвня економічного розвитку iнших держав. Тобто, виникає об'єктивна потреба узгодження зовнiшньоекономiчної полiтики рiзних країн i стратегiї з її реалiзацiї. З огляду на цi та iншi чинники держави вступають у певнi вiдносини або безпосередньо, або через створенi для цього угруповання країн — мiжнароднi економiчнi органiзацiї. Економiчна ефективнiсть таких мiжнародних вiдносин за сприятливих полiтичних умов може бути надзвичайно високою.

Одночасно слiд зауважити, що розвиток мiжнародного економiчного спiвробiтництва сприяє не лише функцiонуванню нацiонального господарського механiзму. Таке спiвробiтництво, а це пiдтверджує i практика мiжнародного життя, дозволяє пiдтримувати i змiцнювати мир на Землi, створювати систему мiжнародної економiчної безпеки. Особливо слід підкреслити, що ефективний розвиток такого співробітництва можливий тільки на основi належного дотримання принципiв i норм мiжнародного права, насамперед однієї з його провідних галузей — міжнародного економічного права (МЕП).

Узагальнення та аналіз існуючих концепцій і поглядів стосовно юридичної природи МЕП дає можливість дійти висновку, що міжнародне економічне право — це самостійна галузь міжнародного публічного права, яка являє собою систему норм і принципів, що регулюють відносини між державами, державами і міжнародними організаціями та безпосередньо міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва.

Міжнародне економічне право має досить складну структуру, яка утворена з окремих підсистем та правових інститутів. Як і в кожній галузі права, в системі МЕП первинними елементами є принципи та норми, а споріднені з них групуються в правові інститути. Залежно від змісту відносин, які регулюються МЕП, можна виокремити міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і сільськогосподарського співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін.

Міжнародне економічне право базується на загальних і спеціальнихпринципах. До загальних належать принцип мирного співіснування, принцип суверенної рівності держав, принцип співробітництва держав, принцип невтручання, принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань, принцип взаємної вигоди тощо. У систематизованому вигляді перелік зазначених принципів викладено у розд. І "Основи міжнародних економічних відносин" Хартії економічних прав і обов'язків держав від 12.12.74 та інших міжнародно-правових актах.

До спеціальних принципів належать принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами, принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав, принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків, принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю, принцип найбільшого сприяння, принцип національного режиму.

Юридичні норми та принципи МЕП знаходять своє втілення в джерелах міжнародного економічного права, які відрізняється значною своєрідністю. До них належать міжнародні договори (угоди), звичаї, судові прецеденти, акти міжнародних і, зокрема, міжнародних економічних організацій. Разом згадані джерела утворюють систему джерел міжнародного економічного права і є формою юридичного втілення, вираження норм і принципів міжнародного економічного права. Отже, під джерелами міжнародного економічного права слід розуміти систему міжнародних договорів (угод), міжнародно-правових звичаїв, міжнародних кодексів поведінки, рішень міжнародних організацій тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи міжнародного економічного права.

Найпоширенішим серед основних джерел МЕП є міжнародний договір, зокрема міжнародний економічний договір.

Міжнародні економічні договори — це добровільно укладені за участю держав і міжнародних економічних організацій рівноправні угоди економічного характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють міжнародні економічні відносини. Такого роду норми та принципи можуть міститися не лише в міжнародних економічних договорах, а й загальнополітичних міжнародних договорах, які одночасно слід розглядати і як джерела міжнародного права в цілому. Так, у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.) закріплені не лише основні принципи відносин між державами, а й рекомендації щодо розвитку міжнародного економічного, промислового, науково-технічного співробітництва.

Залежно від кількості учасників договірних відносин міжнародні договори можуть бути дво- і багатосторонніми. В деяких договорах закріплюються норми загального, універсального порядку, розраховані на тривале їх використання. Існують також договори, в яких обумовлені конкретні зобов'язання (наприклад, сприяти будівництву конкретних об'єктів). Звичайно, такі договори динамічніші і вичерпують свою юридичну силу, як правило, одноразовим застосуванням.

Практика міжнародного економічного співробітництва виробила такі види договорів, які активно застосовуються останнім часом.

Торгові договори (інколи вони мають інші назви: "договір про торгівлю і мореплавство", "договір про торгівлю і судноплавство", "торгова угода" тощо) встановлюють принципи торгово-економічних відносин між двома країнами, а також закріплюють певні норми (правила), що створюють правову базу таких відносин. У межах цих договорів вирішуються питання митних зборів, торговельного мореплавства, транспорту, діяльності торговельних представництв та інших юридичних і фізичних осіб на території відповідної держави.

В угодах про товарообіг обумовлюються найменування (асортимент) і кількість товарів, що поставляються з однієї країни в іншу протягом відповідного періоду, інші питання. Згадані угоди тісно пов'язані з угодами про платежі, що визначають порядок їх здійснення.

Угоди про економічне і технічне співробітництво, що укладаються як на дво-, так і багатосторонній основі, як правило, мають комплексний, дещо універсальний і довгостроковий характер, оскільки в їх межах здійснюється діяльність зовнішньоекономічного характеру в різних галузях економічного і промислово-технічного співробітництва.

Угоди про науково-технічне співробітництво передбачають діяльність зовнішньоекономічного характеру в конкретних галузях науки і техніки.

Кредитні угоди визначають основні умови та принципи надання міждержавних кредитів.

Угоди про режим інвестицій укладаються між окремими країнами і визначають порядок усіх видів майнових цінностей, що вкладаються у відповідні підприємства, галузі економіки.

Податкові угоди спрямовані на усунення подвійного оподаткування товарів, послуг, що надаються у межах економічного та науково-технічного співробітництва.

Міжнародні договори (угоди) мають величезне значення у справі організації міжнародного співробітництва та формування відносин між державами. Враховуючи це, у 1969 р. була підписана Віденська конвенція про право міжнародних договорів (набрала чинності у 1980 р.), яка регламентує широкий спектр питань, пов'язаних з укладенням, набуттям чинності, застосуванням міжнародних договорів, зокрема й економічного характеру.

Міжнародне економічне право покликане регулювати суспільні відносини між різними суб'єктами, до числа яких, на думку вітчизняних вчених, належать держави та міжнародні організації.

Головним суб'єктом міжнародного економічного права вважаються держави, незалежно від їх соціально-економічних систем, політичних режимів, форми правління та форми державного устрою. За сучасних умов вони намагаються використовувати різні форми дво- і багатосторонього міжнародного співробітництва. Нині спостерігається зростання кількості міждержавних, міжурядових як двосторонніх, так і багатосторонніх договорів та угод економічного характеру. Чимало різноманітних міжвідомчих угод укладається на рівні окремих державних органів. Держави можуть брати участь у діяльності міжнародних економічних організацій та використовувати інші форми міжнародного економічного співробітництва. Як суб'єкт таких відносин держава наділена всім обсягом правоздатності та має імунітет. У даному випадку під імунітетом розуміють непідлеглість однієї суверенної держави дії законодавства іншої держави і непоширення на одну державу, її органи юрисдикції (судочинства) іншої держави. Наявність такого імунітету не означає, що ним наділені і відповідні господарюючі суб'єкти, наприклад державні, що виступають як юридичні особи. У такому разі йдеться про зовнішньоторговельні об'єднання, морські пароплавства, в оперативному управлінні яких перебувають державні торговельні судна. Існування принципу роздільної майнової відповідальності між державою та її юридичними особами означає, що за невиконання зобов'язань перед іноземними контрагентами (фірмами) майнову відповідальність юридичні особи несуть самостійно.

Loading...

 
 

Цікаве