WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Доказування у кримінальній справі: логічний аспект - Реферат

Доказування у кримінальній справі: логічний аспект - Реферат

Оскільки операція спростування спрямована на руйнування доказування, яке відбулося раніше, залежно від мети спростування воно може виконуватися трьома окремими способами або кількома з них одночасно: спростуванням тези, спростуванням аргументів, спростуванням демонстрації.

Спростування тези має на меті показати безпідставність (помилковість або вірогідність) формули обвинувачення. Воно може бути прямим чи непрямим.

Спростування аргументів – це спосіб, спрямований на обґрунтування безпідставності (хибності або вірогідності) аргументів, які наведені в обґрунтування тези. Він можливий і допустимий, оскільки при обґрунтуванні тези слід користуватися доводами, істинність яких не становить сумнівів.

Спростування демонстрації – це вид спростування, спрямований на доведення відсутності логічного зв'язку між аргументами і тезою.

Якщо теза не випливає з аргументів, то вона ніби „висне в повітрі" та вважається необґрунтованою. Початковий і кінцевий етапи доказування виявляються поза логічним зв'язком, нескоординованими один з одним.

6. При логічному доказуванні необхідно дотримуватися його правил, уникати помилок, вміти розрізняти помилки та хитрощі, допущені чи застосовані іншими суб'єктами доказування, які можуть стосуватися усіх трьох елементів доказування – тези, аргументів та демонстрації.

Правила, помилки і хитрощі щодо тези.

Правило перше. Теза має бути логічно визначеною, сформульованою ясно і чітко.

Друге правило. Теза залишається незмінною упродовж усього доведення або спростування. Загальна назва помилки стосовно тези доказування чи спростування – підміна тези. Вона може виражатися у формі втрати тези або повної чи часткової її підміни.

Часткова підміна тези, може, наприклад, полягати у тому, що в процесі доказування видозмінюється власна теза у бік послаблення її аргументації чи посилення її спростування. Так, в першому випадку твердження "всі обвинувачені завдавали ударів потерпілому" видозмінюється на твердження "окремі обвинувачені завдавали ударів потерпілому, а саме...", у другому випадку – навпаки. Класичною фразою посилення чи пом'якшення тези є: "стратити не можна помилувати". У конкретній справі сторона обвинувачення посилює тезу "стратити", а сторона захисту – "помилувати".

Правила, помилки і хитрощі щодо аргументів.

Перше. Аргументами можуть бути лише такі положення, істинність яких доведена.

Друге. Аргументи обґрунтовуються автономно, тобто, незалежно від тези.

Це означає, що оскільки доводи мають бути істинними, то перш, ніж обґрунтовувати тезу, спочатку слід перевірити самі ці доводи, причому перевірити па підставі інших аргументів, без звернення до тези.

Порушення цього правила призводить до логічної помилки, яку називають "коло в доказуванні" – обґрунтування тези за допомогою аргументів, які, своєю чергою, виводяться із тези. У кримінальному процесі це має місце при так званому об'єктивному вміненні (коли вину особи виводять із її дій).

Третє. Аргументи не повинні суперечити один одному.

Четверте. Аргументи повинні бути достатніми для обґрунтування тези.

З логічними правилами щодо аргументів пов'язані також хитрощі, такі, як "аргумент до особи", "аргумент до публіки", "аргумент до жалю", "аргумент до фізичної сили" тощо.

Як приклад застосування адвокатом аргументу до "фізичної сили", а прокурором умовиводу у вигляді повної індукції, але з підміною тези можна навести випадок, описаний в книзі В. Званцева "Справа Вальяно". Автор описує 80-ті роки ХІХ ст. В Таганрозі судили Валяно – молодого контрабандиста. Йому загрожувало три місяці тюрми та штраф за контрабанду – 12 млн. рублів.

Прокурор аргументував обвинувачення з перевезення підсудним систематично на турецьких фелюгах цінної контрабанди так:

" – вантаж прибув за адресою Валяно;

– неоплачений зборами вантаж перевантажувався на фелюги;

– вантаж на фелюгах підвозився до підполу в будинку Валяно. Отже, Валяно контрабандист".

Коротка судова промова адвоката А. Я. Пассовера звелася до такого:

"Валяно ввозив товари, не оплачені зборами на турецьких фелюгах? Так, нам прокурор це блискуче довів, і я, захисник, спростовувати ці дії підсудного не збираюсь. Але чи становлять ці дії злочин контрабанди, ось в чому питання, панове судді і панове присяжні!"

Після сценічної паузи Пассовер процитував на пам'ять роз'яснення Судового департаменту Сенату з вичерпним переліком всіх видів морської контрабанди: човни, баркаси, плоти, шлюпки, яхти, рятувальні катери.

Згадувалися як засоби для перевезення контрабанди навіть рятувальні пояси і уламки від корабельних аварій, навіть порожні бочки з-під рому, але про турецькі плоскодонні фелюги не йшлося.

"Між тим, панове судді і панове присяжні, - з чемним поклоном на адресу затамувавшого подих прокурора сказав потім Пассовер, - Вам добре відомо, що роз'яснення Урядового Сенату мають вичерпний характер, так, саме вичерпний характер, і розширювальному тлумаченню не підлягають. А тому, оскільки підсудний Валяно перевозив свої вантажі, на чому особливо наполягав пан прокурор, саме на турецьких фелюгах, а не на бочках з-під рому, наприклад, в його діях немає з точки зору роз'яснень Сенату, ознак складу морської контрабанди, і він підлягає виправданню".

Перед тим як сісти, Пассовер у мертвій тиші, що настала, додав зовсім утихомирювально: "А якщо би ви, панове, - чого я не можу допустити, - його не виправдали, ваш вирок все одно буде скасований Сенатом як незаконний і такий, що вступив у суперечність із сенатським роз'ясненням" [5, с. 123-124].

Адвокат вдало використав і риторичні, і спекулятивні аргументації.

Логічні правила і помилки щодо демонстрації.

Оскільки логічний зв'язок аргументів з тезою має форму таких умовиводів, як дедукція, індукція і аналогія, то логічна коректність демонстрації залежить від дотримання правил відповідних умовиводів.

При дедуктивному способі аргументації вимагається, по-перше, точне визначення чи описання в більшій посилці, яка виконує роль доводу, вихідного теоретичного чи емпіричного положення. Таким положенням є припис процесуального закону про обставини предмета доказування чи окремі його елементи.

По-друге, в процесі такої аргументації вимагається точне і достовірне описання конкретної події, яка дана в меншій посилці. Цю вимогу диктує принцип конкретності істини. Роль меншої посилки тут виконує описання (відтворення) змісту певного доказу: показань обвинуваченого, потерпілого, свідка, властивостей речового доказу, зміст документа тощо.

На підставі цього дедуктивну аргументацію здійснюють з дотриманням усіх правил цієї форми висновку і логічних зв'язків між посилками умовиводу за правилами категоричного силогізму.

За індуктивного способу аргументації як довід використовується описання (відтворення) змісту тих чи інших доказів. Тому за такого способу аргументації, а саме він переважає в логічному доказуванні в сфері кримінального судочинства, необхідно дотримуватися правил індуктивних умовиводів: повної індукції, неповної індукції, індукції через простий перелік, індукції через підбір фактів, які виключають випадкові узагальнення.

Аргументація у вигляді аналогії повинна здійснюватися, відповідно, за правилами умовиводів за аналогією. Однак слід зазначити, що для доведення тези обвинувачення чи тези захисту як тез про предмет доказування, вона використовується дуже рідко і в обмежених випадках. Широке застосування аналогії має місце лише на початкових етапах розслідування справи – при висуненні версій, плануванні розслідування тощо.

Між тим, є приклад майстерного застосування аналогії в історії адвокатури – адвокатської практики відомого російського адвоката Ф.Плевако. Захищаючи в Сизрані самотню стару жінку, яка вкрала у сусідки п'ятикопійочного чайника, він використав такий варіант аналогії.

"Що я скажу на захист цієї нещасної жінки? – почав він. – Росія за тисячу років свого існування перенесла чимало страждань і трагедій. Йшов на неї Мамай, терзали її печеніги, татари і половці – вистояла. Ішов Наполеон з дванадесятьма мовами – вистояла. Але тепер, панове присяжні засідателі, після того, як моя підзахисна вкрала цей жалюгідний чайник, мимоволі робиться моторошно. Такого випробування не витримує свята Русь – обов'язково загине"[6, с. 643]. Підсудну виправдали.

7. Г. Гегель колись дотепно зазначив, що перетравлювати страву можна і без знання фізіології стравоперетравлювання, але без сумніву, що знання фізіології дозволяє нам налагодити раціональне харчування. Щось подібне можна сказати про знання логіки у доказовій діяльності в кримінальному судочинстві.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Треушников М.К. Судебные доказательства / М.К. Треушников. – М. : ОАО Издательский дом "Городец", 2004. – 272 с.

  2. Эйсман А.А. Логика доказывания / А.А. Эйсман. – М.: Изд-во "Юрид. литература", 1971. – 112 с.

  3. Орлов Ю.К. Выводное знание в судебном доказывании и проблемы его допустимости / Ю.К. Орлов // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 32. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 88-100.

  4. Савицкий В.М. Государственное обвинение в суде / В.М. Савицкий. – М.: Наука, 1971. – 343 с.

  5. Цит. за: Михалкин Н.В. Логика и аргументация в судебной практике: Учебник для вузов / Н.В. Михалкин. – С.-Пб.: Питер, 2004. – 336 с.

  6. Цыт. за: Пикуль В.С. Каждому своё: Роман. Реквием каравану РQ-17: Документальная повесть. Миниатюры / В.С. Пикуль. – М., 1990.

Loading...

 
 

Цікаве