WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судочинство у чернігівському воєводстві (1635 – 1648) - Реферат

Судочинство у чернігівському воєводстві (1635 – 1648) - Реферат

Зв'язок з канцеляріями Волині та Наддніпрянщини простежується і в основних урядників канцелярій. Новгород-сіверський підстароста Вацлав Кринський у кінці 1620-х рр. виступає як підписок луцької та володимирської ґродської канцелярій . Чернігівський підвоєвода (підстароста) у 1645 – 1649 рр. Ярема Казимир Воєводський протягом 1633 – 1634 рр. був луцьким ґродським писарем .

З відомого урядничого роду Перемишльської землі Ореховських гербу Окша походили чернігівські ґродські судді батько й син Мартин та Якуб Ореховські . Можна спокуситися до цього ж роду залічити й новгород-сіверського суддю, а згодом підстаросту Станіслава Ореховського, тим більше що Мартин мав брата з таким іменем. Однак більш ймовірно, що згаданий Станіслав приходився свояком О.Пісочинського – був одружений з двоюрідною сестрою дружини новгород-сіверського старости Катерини Остророг - Ганною . В оточенні О.Пісочинського С.Ореховський фіксується з кінця 1634 – початку 1635 р., коли новгород-сіверський староста разом з Казимиром Левом Сапегою очолював посольство до Москви. Тоді Станіслав був визначений одним з суддів, які мали слідкувати за порядком і вирішувати можливі конфлікти серед членів посольства .

Таким чином, можна твердити, що штати ґродських канцелярій формувалися старостами з врахуванням професійних якостей претендентів, споріднених зв'язків та особистої відданості. Чим вищу посаду в канцелярії мав зайняти претендент, тим більший ступінь взаємодії цих факторів вимагався.

Обслуговуванням як ґродських, так і земських канцелярій воєводства займалися возні. Поділу їх залежно від канцелярії не існувало – один і той самий возний обслуговував обидва суди . Серед возних можна виділити три групи. До першої групи слід віднести возних генералів "воєводств Київського, Волинського, Брацлавського і Чернігівського" . З практики в українських воєводствах виникає, що їм належало право вручення позовів на суди вищої юрисдикції: асесорський, сеймовий та трибунальський. Відкриті ("отвористі") листи (так звані "автентики") на таке вознівство видавалися королівською канцелярією . До другої групи належали возні генерали Чернігівського воєводства . Юрисдикції таких возних підлягала вся територія воєводства. Третю групу складали возні генерали (возні), які діяли у межах одного повіту .

Згідно з Литовським статутом 1566 р. возні мали призначатися місцевими воєводами , а затверджуватися королем. Однак цьому передувала процедура обрання претендента на реляційному сеймику шляхтою. Після видання королівського привілею возний складав присягу перед урядниками ґродського або земського суду .

В цілому, шляхта намагалася обрати возними представників шляхетського стану, осілих на території даного повіту. Враховувалося знання претендентом письма та права. В основному возні займалися тим, що в супроводі двох шляхтичів виїжджали на місця подій, щоб скласти реляцію для відповідного суду, чи розносили й вручали позови. Позов мали вручити або особисто викликаному до суду, або в його будинку в присутності когось з найближчої рідні чи урядника. Уряд возного був мало престижним, більше того навіть досить небезпечним з огляду на не передбачувану реакцію викликаного до суду, тому його займали, як правило, дрібні шляхтичі, можливо й плебеї. Власність, яка належала возним, була незначною, тому простежити, хто з осіб, що перебували на цьому уряді, міг бути плебеєм, не видається можливим. Списки возних, які працювали у канцеляріях свого повіту, дають підстави припустити, що одночасно ґродський та земський суди кожного з повітів обслуговували по 3 – 4 возних.

Сторона, незадоволена рішенням ґродського чи земського суду, могла апелювати до одного з судів вищої інстанції залежно від суті справи. Право апеляції до асесорського королівського суду чернігівські обивателі мали ще в часи існування Чернігівського князівства; доступ до трибунальського й сеймового суду став можливим лише після створення воєводства.

У розвиток воєводської ординації 1635 р. сейм 1638 р. конституцією "Про трибунальські декрети Київського, Волинського, Брацлавського, Чернігівського воєводств" встановив судову юрисдикцію коронного трибуналу в Любліні стосовно шляхетських справ воєводства, заборонив порушувати притаманні для останніх процесуальні норми, визначені Волинським статутом, та розглядати їх справи на коронних консерватах чи трибуналі у Пйотркові. Це ж рішення сейму дозволило чернігівській шляхті за прикладом київської на підставі конституції 1613 р. апелювати на рішення місцевих судів до коронного трибуналу в Любліні . Вальний сейм 1638 р. схвалив ще й конституцію "Консервати воєводства Чернігівського", яка визначила час судження на трибуналі чернігівських справ після справ Брацлавського воєводства і встановила окремі консервати (судові сесії) воєводства, що мали вестися альтернативно земськими писарями Миколаєм Солтаном та Каспером Ростопчею .

Зазначена конституція, напевно, була реакцією на вимоги шляхти розвести в часі розгляд справ коронних і українських воєводств. Особливо активною щодо цього була люблінська шляхта. Вже в інструкції на звичайний сейм 1637 р. вона вимагала встановити чіткі терміни судження справ коронних і українських воєводств, оскільки справи на трибуналі розглядаються повільно. Головну причину цього шляхта вбачала у відсутності окремих сесій для консерват воєводств, що судяться за коронним і за волинським правом. Для судження справ волинського права пропонувалося відвести 10 тижнів (або й більше) після сесії, що мала розглянути коронні справи. Щоб депутати коронних воєводств не роз'їхалися додому на час судження справ українських воєводств, люблінський сеймик пропонував встановити штраф у розмірі 1000 гривен .

Існував ще один проект щодо чернігівських консерват на коронному трибуналі. Судячи з протестації краківського біскупа Якуба Задзіка, оголошеної 13 липня 1638 р., після завершення сейму, цей проект підтримував, крім самого біскупа, краківський каштелян Станіслав Конецпольський. Їх пропозиція передбачала судження на трибуналі консерват лише Чернігівського воєводства, а не всіх українських разом, оскільки вони побоювалися, що час, відведений на чернігівські консервати, буде використовуватися Волинським, Київським чи Брацлавським воєводствами. Тому протестанти зазначали, щоб після чернігівських консерват жодні консервати не тривали .

Схвалена сеймом 1638 р. конституція не задовольнила і люблінську шляхту, яка була безпосереднім свідком всіх недоліків функціонування коронного трибуналу в Любліні. Принаймні двічі, у передсеймових інструкціях 1643 і 1645 рр., вона висловлювала невдоволення існуючим порядком судження на трибуналі, вимагаючи його "поправи" (вдосконалення) та того, щоб Чернігівське воєводство мало свої консервати відразу після Брацлавського і лише потім Київське та всі інші .

Якоюсь мірою пропозиції люблінської шляхти врахував проект реформування процесуального права, запропонований 1 жовтня 1642 р. спеціальної комісією, яка виникла внаслідок схвалення сеймом 1641 р. конституції "Поправа права" . У цьому проекту спеціальний титул був присвячений процесу в трибунальських судах Київського, Волинського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. Знову пропонувалося для цих воєводств виділити на трибуналі окремий час – від свята святого Франциска (4 жовтня) до свята святого Томаша (21 грудня). Справи кожного воєводства мали розглядатися окремо, не змішуючи консерват .

Втім спроби вдосконалення процесуальної частини права, як коронного, так і волинського, завершилися невдачею , але фактом залишається те, що Чернігівське воєводство стало використовувати коронний трибунал, поповнивши групу воєводств волинського права.

Після того, як у сеймі з'явилися представники Чернігово-Сіверщини, тобто спочатку посли і каштелян, а потім і воєвода, обивателі місцевого воєводства отримали змогу апелювати до сеймового суду. Зразком у сеймовому суді знову ж таки виступали Київське, Волинське і Брацлавське воєводства. Так, конституція сейму 1638 р. "Про сеймові контумації Брацлавського і Чернігівського воєводств" дозволила цим воєводствам користувати у кримінальних справах інститутом контумації , який передбачав перший термін ставання до суду для відповідача не остаточним, а таким, що загрожує для нього у випадку нез'явлення лише винесенням проміжного судового рішення – "першим нестанєм" (контумацією) .

Ще однією центральною судовою інституцією, юрисдикції якої підлягало Чернігівське воєводство, був скарбовий трибунал у Радомі. Владі цього трибуналу підлягали збирачі податків – поборці, держателі публічних прибутків, міста, які не сплатили податки до скарбу, ротмістри, які використали отримані кошти з скарбу не за призначенням тощо. Цей трибунал також розглядав справи щодо скарбових недоплат, якщо їх не встигли розглянути на сеймі. Кожне воєводство мало своїх представників на трибуналі, які обиралися з числа його послів на сейм . Рішення про необхідність роботи скарбового трибуналу схвалювалося сеймом. У часи королювання Владислава IV цей трибунал діяв у 1633, 1634, 1635, 1637, 1638, 1640 та 1642 рр. На сеймі 1634 р. з посольської ізби був обраний перший депутат на Радомський трибунал з Чернігівського воєводства – Адам Кисіль . Збірник сеймових конституцій фіксує ще ряд депутатів з цього воєводства на Радомський трибунал: 1637 р. – Олександр Кисіль, 1638 р. – виський староста Ян Коссаковський, 1640 р. – чернігівський стольник Миколай Фірлей Броневський, 1642 р. – чернігівський земський підсудок Якуб Война Оранський .

Таким чином, після 1633 р. відбувався процес поступового поширення на Чернігово-Сіверщину традиційної для Речі Посполитої системи судочинства. Впровадження характерних для неї судів було б неможливе без створення воєводства і поширення на Чернігово-Сіверщину повітового устрою. Діяльність цілого ряду судів станового чи доменіального характеру (замкові, копні, магістратські) була відома ще в період Чернігівського князівства.

Loading...

 
 

Цікаве