WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судочинство у чернігівському воєводстві (1635 – 1648) - Реферат

Судочинство у чернігівському воєводстві (1635 – 1648) - Реферат

Реферат на тему:

Судочинство у чернігівському воєводстві (1635 – 1648)

Чернігівське воєводство було створене сеймовою конституцією 1635 р. Ще раніше, 1633 р., рішенням сейму створювався Чернігівський повіт. Ці дві події остаточно відкрили регіон для поширення на нього судової системи, притаманної для інших українських воєводств Речі Посполитої. Як наслідок, у обох повітових центрах воєводства виникли ґродські, земські й підкоморські суди. На основі збережених матеріалів можна ствердити, що початково їх робота характеризувалася нерегулярністю. Пояснюється це фактом діяльності в регіоні королівських і сеймових комісій, що часто перебирали на себе функції земських і підкоморських судів. Після створення повіту, а згодом воєводства чернігівська шляхта отримала доступ до судів загальнодержавного значення: сеймового та коронного трибуналу. Діяльність всіх згаданих судів базувалася на нормах Волинського статуту, які поступово зближалися з нормами коронного права.

Вивчення установ, що займалися судочинством, та правових основ їх діяльності входить до числа найбільш актуальних напрямків дослідження історії України ранньомодерної доби. Після докладних студій Івана Лаппо про діяльність ґродських, земських і підкоморських судів у Великому князівстві Литовському, що, втім, мало враховували український матеріал , ця тема надовго зникла з поля зору вітчизняної та зарубіжної історіографій. Відновлення інтересу до цієї проблематики почало спостерігатися лише в останні десятиліття. Львівські історики Микола Крикун та Олексій Піддубняк у своєму дослідженні ретельно простежили діяльність ґродських і земських судів Брацлавського воєводства на основі виписів з книг цих судів, що відклалися в архівній збірці роду Пісочинських . Наталя Яковенко досліджувала функціонування підкоморських судів Волині й Наддніпрянщини, а також персональний склад канцелярій Волинського, Київського та Брацлавського воєводств . Окремим аспектам вказаної проблематики присвятили свої студії В.Поліщук та О.Крупка . Судам Київського воєводства приділив увагу польський історик Войцєх Бобінський .

Однак всі перелічені дослідження не торкалися інституцій, що займалися судочинством на території Чернігівського воєводства. Н.Яковенко у своєму дослідженні складу канцелярій зазначила: "... майже немає інформації про ґродські й земські суди Чернігова й Новгорода-Сіверського..." . Не заперечуючи близькість до істини твердження дослідниці, слід, все-таки, відзначити, що реконструкція діяльності судових інституцій Чернігівського воєводства видається можливою, хоч, напевно, вже ніколи не буде докладною. Ця реконструкція, наскільки, це дозволяють відомі нам джерела, і є метою даної статті.

Сеймові конституції 1633 та 1635 рр., які регламентували створення Чернігівського повіту й воєводства, однозначно ствердили, що основою судочинства у воєводстві має бути, як у Київському, Волинському й Брацлавському воєводствах, Волинський статут . У воєводстві мали виникнути ґродські, земські, підкоморські суди; встановлювалася, крім королівського асесорського суду, ще одна апеляційна інстанція для обивателів воєводства – коронний трибунал у Любліні.

Згідно зі згаданими конституціями мало бути засновано два земства й стільки ж ґродів з центрами відповідно у Чернігові та Новгороді-Сіверському. Раніше вони мали виникнути у Чернігові, згодом у Новгороді-Сіверському.

Інформація про діяльність земських судових сесій (років) у Чернігівському воєводстві надзвичайно скупа. "Ординація воєводства Чернігівського" 1635 р. зазначила, що роки у Новгороді-Сіверському завжди повинні починатися через три тижні після років у Чернігові; "Ординація Чернігівська" 1633 р. ж передбачила початок каденції чернігівських років через три тижні після київських . У Києві, згідно з конституцією 1590 р., земські роки мали розпочинатися на католицькі свята – Трьох королів (6 січня), Трійці (на початку літа) та Михайла (29 вересня) . Пункт конституції 1633 р. дотримувався, і роки у Чернігові розпочиналися через три тижні після згаданих свят . Так само й у Новгороді-Сіверському, як передбачала воєводська ординація 1635 р., земські роки розпочиналися через три неділі після чернігівських, тобто через шість неділь після вказаних свят . Крім цього, слід відзначити, що земський суд у Новгороді-Сіверському діяв ще за часів адміністрації королевича Владислава Вази, тобто у 1620-ті рр.

Необхідними елементами функціонування земських судів була наявність обраних на уряди судді, підсудка та писаря, а також спеціального приміщення у замку для збереження книг . Комплект відповідних земських урядників у Новгороді-Сіверському повіті з'явився на початку 1637 р., коли отримав номінацію на земське писарство Каспер Ростопча; протягом 1633 – 1636 рр. цей уряд був вакантним в зв'язку з перебуванням у московському полоні, а згодом зі смертю Яна Струпчевського. Таким чином, доки К.Ростопча не склав відповідну присягу, доти років земського суду в Новгороді-Сіверському бути не могло. Відповідний штат земського суду Чернігівського повіту формально був заповнений ще у серпні 1634 р. Однак призначений суддею київський земський писар Теодор Проскура Сущанський до виконання своїх обов'язків так і не приступив. Формально обов'язки судді мав виконувати чернігівський воєвода М.Калиновський, але фактично він не міг це здійснювати, оскільки перебував переважно за межами воєводства. Як наслідок, земський суд у Чернігові не діяв. Про це свідчить інформація, датована 3 квітня 1636 р., про впис до новгород-сіверських ґродських книг возним Яном Твардовським позову на коронний трибунал у Любліні в справі між О.Пісочинським та З.Струпчевською й М.Пенським. Позов був написаний на мембрані (бланку) земській київській, "поневаж еще в воеводстве Чєрниговском судовъ земских не машъ" . Лише з призначенням у січні 1637 р. на посаду чернігівського земського писаря Станіслава Пянчинського штат суду став комплектним.

Як виникає з джерельної кверенди, перші роки чернігівського та новгород-сіверського земських судів відбулися восени 1640 р., відповідно через три й шість тижнів після свята Михайла . Це не дає підстав ствердити, що протягом більше трьох років земства у воєводстві не діяли. Втім існував ряд факторів, які суттєво обмежували юрисдикцію земських судів у воєводстві. Відомо, що земські суди розглядали цивільні справи, в яких сторонами виступали шляхтичі – власники маєтностей на території повіту, підлеглого окремому земському суду . У Чернігівському воєводстві приватної власності на землю (в розумінні земської, дідичної) не існувало й після створення воєводства, тому ленники за старим звичаєм продовжували звертатися до королівського асесорського суду. Крім того, значної конкуренції щодо ленних володінь не виникало, оскільки їх оборот мав недовгу метрику. Навіть після прийняття рішення про заснування земств у воєводстві тут продовжували діяти комісарські суди, які мали на меті вирішити суперечки між його обивателями щодо земельних володінь. Такі суди, значною мірою, заміщували функції, які мали належати земським судам. Комісарський суд засідав переважно у Чернігові. При розгляді 10 лютого 1636 р. справи між К.Телішевським та О.Пісочинським щодо наїзду останнього на маєтності К.Телішевського Посудичі й Мурав'є до складу суду входили чернігівський каштелян Миколай Коссаковський, гнєзненський канонік Миколай Дунін Суліґостовський, чернігівський підкоморій Адам Кисіль та чернігівський земський підсудок Станіслав Пянчинський . Справи, що стосувалися уточнення меж між маєтностями, суд розглядав на місцях. Реєстр справ, належних до його розгляду, складався працівниками ґродського суду на основі скарг (протестацій), внесених до його книг. Згодом частину повноважень земських (і підкоморських) судів перебрала на себе комісія, створена сеймом 1638 р. для полагодження конфліктів у воєводстві між старостами та обивателями, а також для встановлення чітких меж між королівщинами та ленними володіннями шляхти. До складу комісії увійшли три місцеві старости – ніжинський М.Потоцький, чернігівський – М.Калиновський, новгород-сіверський – О.Пісочинський, чернігівський каштелян М.Коссаковський, хорунжі обох повітів – А.Коссаковський та М.Кисіль, а також урядники обох земських судів у повному складі. Також до складу суду мали входити підкоморії, хоч їх конституція прямо й не вказує. Суд міг працювати не в повному складі, але до нього повинно було входити не менше трьох урядників, з яких один сенатор і один підкоморій. На декрети комісарського суду допускалася апеляція до коронного трибуналу в Любліні . Практика розширила права скаржників і допускала апеляцію також до сеймового суду . Конституція сейму 1641 р. "Комісія староств і обивателів чернігівських" констатувала завершення межування в цілому . Це мало б сприяти збільшенню надходження справ до розгляду земськими судами.

Даних про тривалість земських років немає. На основі нормативних актів та практики діяльності земських судів в інших українських воєводствах можна висловити здогад, що вони тривали три тижні. Після років земська канцелярія ще працювала від трьох днів до двох тижнів (період так званого "лежання книг") . У випадку суміщення років земського суду з діяльністю вального сейму роки відкладалися (лімітувалися).

У 1640-х рр. функціонування чернігівського й новгород-сіверського земських судів стає більш-менш регулярним. Підвищення їх значення у місцевої шляхти слід пов'язувати зі зростанням тенденції в її середовищі до трансформації своїх ленних володінь у земські . Важливою також була роль земств у започаткуванні справ, які мали б розглядатися судами вищої інстанції. Згідно з Статутом 1566 р. позови до таких судів дозволялося писати на земських мембранах – бланках, продатованих і засвідчених писарем відповідного земського уряду . Незважаючи на тенденцію витіснення мембран з судової практики, характерної для українських воєводств – вони були заборонені для Волинського й Брацлавського воєводств конституцією 1620 р., а для Київського – 1647 р., Чернігівське воєводство продовжувало їх використовувати й надалі .

Персональний склад земських судів воєводства протягом 1637 – 1648 рр. практично не змінювався. Єдина зміна відбулася у новгород-сіверському земському суді. Йдеться про вивищення підсудка Стефана Речинського у 1643 р. до уряду судді та призначення на його місце Петра Харжевського у 1647 р. Такий часовий розрив щодо заповнення посади підсудка не був чимось надзвичайним і притаманний для інших земських судів українських воєводств . Щодо іншого персоналу є відомості про двох підписків чернігівського земського суду – Піончковського та Підгаєцького . Ті ж самі возні обслуговували діяльність як земських, так і ґродських судів.

Loading...

 
 

Цікаве