WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Культурний імперіалізм та імпорт західних цінностей як засіб реалізації глобальної влади на прикладі США - Реферат

Культурний імперіалізм та імпорт західних цінностей як засіб реалізації глобальної влади на прикладі США - Реферат

Очевидно, що якщо таку модель прийняти за основу світового ладу, то експорт західних цінностей – ідей індивідуалізму, свободи, демократії, прав людини, рівності, відділення церкви від держави, лібералізму – є справою благородно, та такою, що заслуговує на усіляку похвалу. Якщо усе буде у відповідності з моделлю, то настане "кінець історії": світ перетвориться на такий, що керується, контролюється та прогнозується. Офіційно проголошуючи полікультурність та поліментальність глобальної культури, що постає, прихильники уніполярної моделі на основі ідеології американського виробництва апелюють до почуття толерантності, забуваючи про те, що ксенофобія та почуття національної переваги завжди були культурними константами та загроджували небезпеками для стабільного розвитку суспільства.

Культурне домінування – це недооціненний аспект глобальної влади Америки. Розмірковування Збігнєва Бжезінського з цього приводу не є голослівними, а підтверджуються реальним життям суспільств сучасних національних держав:

"Американська маскультура, хоч би що думали про її естетичну цінність, має магнетичну привабливість, особливо для молоді усього світу. Її привабливість, можливо, базується на гедоністичній якості способу життя, який вона пропагує, проте її глобальна популярність незаперечна. Американська поп-музика так само переважає, а американські хоббі, звички харчування і навіть манера вдягатися все більше наслідуються в усьому світі. Мовою Інтернету є англійська, і переважна частина глобальної комп'ютерної балачки теж надходить з Америки, впливаючи на зміст глобального спілкування. Нарешті, Сполучені Штати стали Меккою для тих, хто прагне одержати добру освіту; до США з'їжджаються приблизно півмільйона зарубіжних студентів, і багато з найобдарованіших так і не повертаються додому. Випускників американських університетів можна знайти майже у кожному уряді на кожному континенті...Стиль багатьох зарубіжних демократичних політиків усе більше змагається з американським... Привабливість та вплив американської політичної демократії також супроводжується дедалі більшою привабливістю підприємницької економічної моделі Америки, яка робить наголос на свободі світової торгівлі та на безперешкодній конкуренції" [1, с. 26].

На більш глибшому аналітичному рівні, американська популярна культура описується як така, ідеологічні настанови якої інтернаціоналізується приховано або відкрито іншими споживачами усвідомлено чи неусвідомлено, надто в умовах ідеологічної деморалізації у суспільствах, в які імпортуються американські культурні цінності. На більш прихованому рівні, культура експліцитно кооптується для політичних та соціальних цілей за межами Сполучених Штатів.

"Мірою того," – продовжує відомий американський геополітик, — "як наслідування американського способу життя завойовує світ, воно створює більш сприятливе середовище для здійснення непрямої та, на перший погляд, консенсусної гегемонії Америки. І, як у випадку з внутрішньою американською системою, ця гегемонія передбачає складну структуру із взаємопереплетених інституцій та процедур, покликаних створювати консенсус і згладжувати асиметрію у силі та впливі.... Америка перебуває у центрі взаємопереплетеного всесвіту, такого всесвіту, де влада реалізується через постійні переговори, діалог, розпорошування та пошукі формального консенсусу, хоча ця влада й походить у кінцевому рахунку з єдиного джерела, а саме, з Вашингтона.... Ось на цьому полі й граються силові ігри, причому граються за американськими внутрішніми зразками [1, с. 27].

Таким чином, як і в минулому, застосування „імперської" сили Сполучених Штатів значною мірою опирається на вищу організацію, на здатність швидко мобілізувати значні економічні та технологічні ресурси для воєнних та інших цілей, на непрямий, але значний культурний вплив американського способу життя, а також на голий динамізм та на конкурентну природу, внутрішньо притаманну соціальній та політичним елітам Америки. Як результат, провідна роль Америки спричинилася до виникнення міжнародного порядку, який не тільки відтворює, а й організаційно оформляє за кордоном багато характеристик самої американської системи.

В окремих випадках достатньо лише поверхового погляду на цінності, що імпортуються західною цивілізацією, щоб зрозуміти їх несумісність із глибинними принципами, на яких будуються інші культури. Взявши за приклад індивідуалізм, як одну з західних ціннісних установок, бачимо, що, на приклад, у країнах Сходу вона немає великого значення. На перше місце там виходить критерій колективізму, який набуває різні форми. У Росії, на приклад, колективізм означає важливу роль держави у житті суспільства і колективні зусилля народу повинні спрямовуватися на захист та збереження держави. У Японії та Південній Кореї стабільний розвиток суспільства забезпечується дружніми відносинами членів сімей. У Китаї також колективізм має яскраво виражений сімейний характер. В ісламських країнах ключове значення має колективізм у рамках племені або роду. Більше того, в ісламі існує примат колективної субстанції, на яку поширюється влада Божественного Закону. У цих країнах індивідуалізм ототожнюється з егоїзмом і не те, що не схвалюється, а, навпаки, підлягає жорстокому засудженню.

Розглядаючи демократію, якою так пишаються американці і яку так вперто намагаються насадити по всьому світі, не так важко зрозуміти, що у великих державах пряма демократія не може бути здійснена, хіба що на рівні місцевих громад. Вона замінюється представницькою демократією, а це передбачає особливий порядок формування еліти та забезпечення контролю над нею. Крім того, демократичний вибір представників еліти передбачає відповідальність виборця за свій вибір перед суспільством.

Очевидно, що демократії жебраків не буває, а справжня демократія передбачає відповідний рівень освіти, забезпеченості та почуття відповідальності. Для того, щоб вибір був відповідальним, індивід повинен бути самостійним, незалежним, достатньо заможним, здатним адекватно сприймати реальність та оцінювати кандидатів. Малозабезпечені маси з доходами нижче прожиткового мінімуму, не проінформовані належним чином та не навчені адекватно оцінювати ситуацію, сліпо кидаються з однієї крайнощі в іншу, керуються не логікою, а емоціями, в результаті чого ми отримуємо протестну демократію.

Крім того, варто пам'ятати, що для суспільств без демократичного досвіду, з менталітетом, що сформувався протягом історії під впливом постійного тоталітарного тиску, або релігійних догматів антидемократичного характеру засвоєння демократичних принципів є небезпечним. Теоретично у далекій перспективі таке переродження й можливе, але воно обов'язково буде проходити через болючий процес відчуження від власної культури, сповнений кризових ситуацій, агресіїї та насильства.

Те саме можна сказати й про таку цінність як свобода. У різних цивілізаціях вона також сприймається по-різному. Свобода може означати можливість творити себе самому. У Європі свобода – це більш об'ємне поняття, його витоки походять з лозунгу Французької революції – „свобода, рівність, братерство". Це „усвідомлена необхідність", яка тлумачиться досить широко, але прослідковується взаємозв'язок: чим більше свободи – тим більше відповідальність. У США під свободою розуміється можливість вільного вибору дозвілля та розваг, можливість уникнути ситуацій, коли втручаються у ваше особисте життя. У той самий час на фірмі чи в корпорації „свобода" чітко регламентована інструкціями.

А тепер поглянемо на східне тлумачення цього поняття. У Росії, на приклад, під свободою розуміється "вольница", можливість розгулятися. Можлива й інша інтерпретація, що ототожнюється із словом самодержавство. На Україні свобода – це воля як антитеза неволі. Ось чому, накладаючись на місцеве розуміння західне поняття свободи як цінності перетворюється на новий сурогат, що спотворює первісне знгачення своботи та має руйнівний вплив місцеву культуру: у переважній більшості у пострадянських країнах свобода тлумачиться як можливість уникнути відповідальності за свої вчинки, за свій вибір. Для максималізації особистої свободи використовується така форма прийняття рішень, як „колективна відповідальність", яку правільніше було б назвати „колективною безвідповідальністю".

Ні в чому так не проявляється американський ідеалізм, як у щирій вірі середньостатистичного громадянина США у перемогу принципів рівності та прав людини у його власній країні та необхідності прищепити ці цінності людям усіх інших країн. Але очевидно, що права людини та рівність – поняття навіть на Заході досить умовні. Суттєво різняться за своїми можливостями та правами діти, що народилися у родині міліардера та у жалюгідній родині якого-небудь гетто, хоча формально, за законом, вони рівні...

Фактично, західні країни, проповідуючи з одного боку права людини, з другого їх же й обмежують, вводячи іміграційні барьєри. Це відображає політику подвійних стандартів, що впроваджується країнами центру, які пропонують втілювати західні цінності, при цьому зберігаючи барьєри між своїм світом і світом нецивілізованим. Якщо ж підходити з критеріями прав людини до усіх у світі, то потрібно починати з поваги прав інших націй та народів жити так, як їм хочеться у рамках своїх культур, керуючись приказкою: „у чужий монастр із своїм уставом не ходять"...

Loading...

 
 

Цікаве