WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Культурний імперіалізм та імпорт західних цінностей як засіб реалізації глобальної влади на прикладі США - Реферат

Культурний імперіалізм та імпорт західних цінностей як засіб реалізації глобальної влади на прикладі США - Реферат

Реферат на тему:

Культурний імперіалізм та імпорт західних цінностей як засіб реалізації глобальної влади на прикладі США

Культурний імперіалізм – явище не нове у розвитку суспільства. Він пояснюється ідеєю глобалізму як обов'язковою константою колективної свідомості, яка у різних суспільствах відрізняється лише різним оформленням ідеологічних платформ. Глобальність проблеми культурного імперіалізму визначається тим, що для більшості національних культур на сучасному етапі характерним є саме зіткнення традиційного, національного базису та культурного імпорту, спричиненого інтеграційними тенденціями, стандартизацією та появою густої мережі взаємовідносин та перехрещення інтересів, що варіюються від досить очевидних, таких як поширення технологій, до зовсім непомітних, як поширення ідей. Отже, сьогодні, як і колись, культурний імперіалізм виступає як спосіб реалізації влади в умовах формування глобальної цивілізаційної єдності.

Об'єктом впливу культурного імперіалізму постає культурна ідентифікація, що є найскладнішою формою сомовизначення особистості. Культурне самовизначення як показник суб'єктивного віднесення себе до певного типу культури припускає не просто усвідомлення, а й високий рівень рефлексії культурних підвалин власного життя. Позитивним воно є тоді, коли люди усвідомлено обирають культурні взірці, які вони хочуть наслідувати у своєму повсякденному житті, усвідомлюють власні світоглядні та релігійні установки у їх зв'язку та відношенні до інших.Спробуємо простежити сучасні тенденції у соціокультурному розвитку людства у проблемному полі взаємовпливів на рівні культурної ідентифікації.ХХ століття не дарма отримало назву „століття Америки", а професор Дін Ейчесон не безпідставно назвав Сполучені Штати локомотивом людства, що "йде в авангарді та тягне за собою увесь світ, який плететься позаду" [12, с.365]. Однозначно, сьогодні відбувається усе більш очевидне посилення ролі лідера – США, що очолює близько пов'язану групу країн океанічної цивілізації. Разом з країнами континентальної Західної Європи, які почали відігравати роль напівпериферії, Сполучені Штати уособлюють вдале втілення західноєвропейської моделі розвитку.

Насьогодні масштаби і ступінь проникнення американської глобальної могутності є унікальними. За словами відомого американського геополітика Збігнєва Бжезінського, Америка стоїть на вершині у чотирьох вирішальних сферах глобальної влади. "У військовому плані вона спроможна досягти будь-якої точки земної кулі – і немає у цьому суперників; у плані економічному вона залишається головним локомотивом глобального розвитку; ...у плані технологічному вона зберігає провідну роль у найновіших сферах; у плані культурному, незважаючи на деяку грубуватість, вона має незрівнянну привабливість для всього світу, а надто для молоді"[1, с.125]. Все це дає Сполученим Штатам політичну перевагу, на яку може розраховувати жодна інша держава, а поєднання цих чотирьох факторів робить Америку єдиною всеосяжною глобальною наддержавою.

Американська глобальна влада реалізується через систему виключно американського зразка, яка відзеркалює внутрішній досвід США. Ключовим елементом цього внутрішнього досвіду є плюралістичний характер як самого американського суспільства, так і його політичної системи. Одночасно, зміни у характері глобальної ситуації безперечно призвели до змін у способі здійснення влади. Так, пряме застосування сили нині має обмеженіший характер, ніж це було у минулому (ядерна зброя значно зменшила ефективність війни як знаряддя політики чи навіть як загрози); зростання економічної взаємозалежності між країнами робить політичну експлуатацію економічного шантажу менш дієвою.

Натомість, ключовими компонентами успішної реалізації американського геостратегічного лідерства стають маневрування, дипломатія, створення коаліцій, кооптація, глибоко продумане застосування політичних засобів та здійснення непрямого впливу на залежні іноземні еліти, надаючи Америці значні переваги від привабливості її демократичних принципів та інституцій. Змагання за глобальну першість у кінцевому рахунку може бути виграно й без застосування зброї. Вирішальну роль у цій боротьбі відіграють сьогодні політична життєздатність, ідеологічна гнучкість, економічний динамізм та культурна привабливість. Усе вищезазначене підсилюється потужним, але матеріально невідчутним впливом панування Америки у сфері глобальних комунікацій, популярних розваг і масової культури, а також потенційно дуже відчутної сили технологічної могутності Америки.

Сполучені Штати "ненав'язливо" пропонують неоліберальний проект глобального інформаційного простору, у якому знімаються будь-які обмеження для інформаційного обміну і світових стихійних потоків інформації. Проте, придивившись до цієї ідеологічної інформаційної стихії сучасного світу, помітно, що вона має свій рівень організації, свій вектор і заздалегідь заданий баланс сил і впливів. Демократизм, ідеї відкритого суспільства та загальнолюдських цінностей пропонуються Заходом всім іншим цивілізаціям сучасності, які виявляють бажання інтегруватися у світову цивілізаційну цілісність. Як зазначає Красін Ю.А., у формуванні загальносвітової цивілізаційної єдності сьогодні панує така позиція: "загальнолюдські цінності в економіці, політиці, науці, моралі є вагомішими, аніж антагоністичні (дезінтегративні) відносини" [5, с. 6].

Плюралістичні демократії Заходу, що так широко рекламуються ЗМІ, здається, ніби орієнтуються на космополітичні цінності і новий світовий порядок, — насправді є ідеологічними корпорацііями однієї нації, що мають свої інтереси, а також механізми і інститути їх виявлення та реалізації. Глобальний інформаційний обмін забезпечує прозорість всіх країн, що, у свою чергу, служить для реалізації глобальних конкурентних переваг; організаційні технології і технології формування масової свідомості, орієнтовані на уніфікацію культури на базі культурних цінностей країни-розробника, застосування яких не збільшує, а знижує конкурентний потенціал суспільств-користувачів, веде їх до деградації та занепаду.

Західна цивілізація, в авангарді розвитку якої сьогодні йдуть США, увійшла у стадію інформаційного суспільства, де за рахунок комп'ютеризації формується глобальне масове суспільство, зацікавлене у масовому інформаційному споживанні, які місцеві (периферійні щодо США та країн океанічної цивілізації) системи інформаційного виробництва не здатні задовільнити. "Ці сили зацікавлені в усуненні всіх традиційних бар'єрів, що стоять на шляху нового інформаційного гегемонізму... Головною перепоною на цьому шляху стає сама національна культурна ідентичність народів – образ "ми", що володіє культурною пам'яттю, готовою зберігати свої цінності і на їх основі випрацьовувати власні проекти майбутнього" [7, с.15].

В імперіалістичній риториці роль культури може бути передана за допомогою позитивних образів Америки, які ідеологічно забезпечують симпатію аудиторії до США. "Кінцева мета Сполучених Штатів має бути доброзичливою й передбачливою: сформувати світову спільноту, яка надихалася б духом співпраці й оберігала б давні традициї та фундаментальні інтереси людства" [1, с.116]. Месіанська роль Сполучених Штатів яскраво проявляється й у позиції відомого гарвардського політолога Самюеля Хантінгтона, який категорично стверджує: "Світ без провідної ролі США буде світом, де зросте насильство і безлад, зменшиться рівень демократії та економічного зростання порівняно з тим світом, де Сполучені Штати й далі значною мірою впливатимуть на формування світової політики більше, аніж будь-яка інша країна.... Відхід Америки від світових справ сприятиме виникненню тривожної міжнародної нестабільності. Фактично, це призведе до глобальної анархії" [1, с. 128].

Посилення могутності США проявляється в агресивному просуванні так званого західного способу життя, який передбачає запозичення західних цінностей та неоліберальної ідеології. Глобальний культурний проект має яскраво виражений характер американоцентричності, і, недарма, такий тип уніполярного розвитку отримав назву "вестернізації". Найбільш яскраво уніполярний лад світу за західним взірцем змодельовано доктором Айрой Л. Страус, впливовим експертом у структурах НАТО, яка вважає, що усезагальне визнання уніполярної моделі світу – "справа недалекого майбутнього":

"Вестернізація – всесвітній феномен, навіть коли його спускають на гальмах, здійснюючи як "модернізацію"... Ідеологічна уніполярність є непобороною реальністю; лише різноманітні релігійні фундаменталізми наполягяють на своїх виступах проти неї...Уніполь є не лише фундаментом нового світового ладу, він був досі також ядром світового ладу, що розширюється. Цим компенсується його найбільша слабкість: його статус чисельної меншості у світі, де стрімко зростає чисельність багатьох країн" [9, с. 280].

Loading...

 
 

Цікаве