WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відшкодування потерпілому втрати працездатності, зумовленої злочином - Реферат

Відшкодування потерпілому втрати працездатності, зумовленої злочином - Реферат

Підставами для скасування або зміни вироку в касаційній інстанції є не лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, а й неправильне застосування кримінального закону, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 398 КПК). Щоправда, на відміну від розгляду справи за апеляційною скаргою (поданням), в касаційній інстанції нові матеріали, які подаються не можуть отримуватись шляхом слідчих дій.

Таким чином, в апеляційному та касаційному провадженні потерпілий може вимагати врахування зміни ступеня втрати працездатності лише у випадках, коли суд досліджував цю обставину, але безпідставно не врахував її у своєму рішенні, або ж не досліджував, хоч міг і повинен був дослідити.

Справа може бути переглянута і після апеляційного та касаційного розгляду справи. Кримінальний процес передбачає можливість перегляду судових рішень в порядку виключного провадження. Підставами для перегляду рішень, які набрали законної сили є нововиявлені обставини або неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення (ст. 400-4 КПК).

Зміна ступеня втрати працездатності в бік збільшення може кваліфікуватись як нововиявлена обставина, оскільки і тоді, коли ця обставина не була відома суду при винесенні судового рішення.

Для того, щоб суд встановив обставину як нововиявлену необхідно, щоб вона сама по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводила неправильність засудження або виправдання підсудного. Це в свою чергу вимагає наявності двох умов: 1) наявність причинно-наслідкового зв'язку між діянням та наслідком у вигляді збільшення ступеня втрати працездатності; 2) зміна ступеня втрати працездатності впливає на зміну кваліфікації діяння в бік збільшення відповідальності за заподіяння тілесного ушкодження більшого ступеня тяжкості. Тут не враховано випадки, коли зміна ступеня втрати працездатності була спричинена сфальсифікованим висновком експертизи, проведеної на досудовому чи судовому слідстві, оскільки це має зовсім інші наслідки.

КПК чітко визначає строки, в які можна переглянути судове рішення в порядку виключного провадження. За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена у зв'язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин (ст. 400-6 КПК).

Безпосередньо для потерпілого має значення не стільки кваліфікація діяння винної особи, а відшкодування завданої йому злочином шкоди. В законодавстві види шкоди, які підлягають відшкодуванню у випадку втрати працездатності потерпілим конкретизуються нормами Цивільного кодексу (глава 82 "Відшкодування шкоди" книги п'ятої "Зобов'язальне право").

Постанова Пленуму Верховного Суду України передбачає, що в суді в межах вирішення цивільного позову у кримінальній справі можуть розглядатися питання про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я потерпілого, витрат, викликаних ушкодженням здоров'я (на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо), а також на поховання потерпілого[3]. Практично аналогічні положення закріпила ст. 1195 Цивільного кодексу.

В деяких країнах світу питання відшкодування шкоди, завданої злочином, регламентуються детальніше. Наприклад, в США компенсація охоплює всі витрати на консультацію (юридичну, психологічну) та медичну допомогу, на відшкодування тимчасової втрати заробітку[4]. У Великобританії для розгляду справ громадян — жертв створено спеціальну комісію з компенсаційних виплат постраждалим. Проведення виплат здійснюється на підставі Положення про компенсації шкоди потерпілим, що одержали тілесні ушкодження внаслідок кримінальних злочинів. Згідно цього положення суди зобов'язані розглядати це питання, за наявності підстав, у кожному випадку, при винесенні вироку[5].

В Україні пропонується створити фонд для відшкодування збитків потерпілим від злочину. Одне з призначень такого фонду — це відшкодування збитків, спричинених ушкодженням здоров'я та втратою працездатності. О.П. Кучинська пропонувала одноразово потерпілій особі виплачувати певну суму, виходячи з реальних можливостей фонду. Решта збитків повинна бути виплачена протягом наступних 5 років[6]. На користь періодичних, а не разових виплат говорить якраз соціальний аспект працездатності, оскільки особа втрачає можливість працювати з попередньою ефективністю на певний строк, або ж і постійно.

Кримінальні та кримінально-процесуальні норми не деталізують порядок здійснення виплат, проте ст. 1202 Цивільного кодексу передбачає, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Конкретні строки відшкодування шкоди визначені у ст. 1200 ЦК.

Декларація основних принципів правосуддя жертв злочинів і зловживань владою передбачила, що "у тих випадках, коли компенсацію неможливо одержати в повному обсязі від правопорушника або з інших джерел, державам слід вживати заходів до фінансової компенсації: а) жертвам, які внаслідок тяжких злочинів одержали значні тілесні ушкодження або суттєво підірвали своє фізичне або психічне здоров'я; б) сім'ям, зокрема, утриманцям осіб, які померли або стали фізично чи психічно недієздатними"[7].

Висловлювалась пропозиція обмежити коло діянь, які давали б право на відшкодування шкоди за рахунок фонду, лише тяжкими діяннями (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження тощо)[8]. З такою думкою погодитись важко, адже це невиправдано дискримінує тих потерпілих, яким було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Звичайно, це б звільнило фонд від компенсації малозначної шкоди, але якщо шкоду від легкого тілесного ушкодження здебільшого можна відшкодувати в межах цивільного позову у кримінальній справі за рахунок засудженої особи, то середньої тяжкості тілесні ушкодження можуть призводити до стійкої втрати працездатності (від 10 до 33 відсотків) і досить значних витрат потерпілого. Для малозабезпечених категорій потерпілих у випадку відсутності майна у винної особи таке обмеження призведе до порушення їх прав у вигляді невідшкодування шкоди, завданої злочином.

Існує думка, що коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди з державного фонду, слід обмежити лише тими особами, які не одержують ніякої допомоги: пенсії або страхової суми. Наприклад, в Японії потерпілі від посягань на життя і здоров'я мають право на отримання компенсації за рахунок держави, якщо вони не одержують компенсації за рахунок заподіювача шкоди або не мають якихось інших видів державної допомоги[9]. На нашу думку, державна компенсація повинна мати місце там, де існуючі компенсації не покривають повною мірою збитків, спричинених злочином. З іншого боку, винна особа відшкодовує шкоду незалежно від пенсій, призначених чи отримуваних, або ж інших доходів потерпілого (ст. 1195 ЦК).

Згідно зі ст. 1203 ЦК потерпілий має право на збільшення розміру відшкодованої шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди. Передбачена і зворотня ситуація, коли особа, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1204 ЦК).

Зазначені норми не відповідають аналізованим раніше кримінальним та кримінально-процесуальним нормам. Кримінальний процес розглядає можливості перегляду справи лише у випадку, коли висновки судів не відповідають фактичним обставинам на момент до винесення рішення судом першої інстанції. Тому, на нашу думку, в кримінальному процесі мають бути враховані випадки, коли погіршення працездатності є наслідком вчинення попереднього суспільно-небезпечного діяння. Такі обставини мають враховуватися як нововиявлені та впливати на зміну кваліфікації діяння, де це є необхідно.

Література

  1. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному судочинстві України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С. 161.

  2. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью от 29 ноября 1985 г. // СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы.— М.: Международные отношения, 1989. — С.270-272.

  3. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному судочинстві України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С. 165.

  4. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному судочинстві України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С. 166.

Loading...

 
 

Цікаве