WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридичні особи публічного права - Курсова робота

Юридичні особи публічного права - Курсова робота

Зміни до установчих документів юридичної особи публічного права набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи публічного права та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Юридична особа публічного права повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Юридична особа публічного права здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи публічного права може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа публічного права може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи публічного права виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа публічного права набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи публічного права чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Юридична особа публічного права має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Юридичні особи публічного права самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Юридична особа публічного права припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа публічного права ліквідується:

- за рішенням її учасників або органу юридичної особи,уповноваженого на це установчими документами, в тому числі узв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичнуособу, досягненням мети, для якої її створено;

- за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи публічного права на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи публічного права.

ВИСНОВКИ

Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини. Ознаки публічного права:

- регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою;

- забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою;

- забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права;

- припускає широку сферу розсуду;

- містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив;

- характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів;

- широко використовує новітні технічні прийоми.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові тамайнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхучасників.

Загальними засадами цивільного законодавства є:

- неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

- неприпустимість позбавлення права власності;

- свобода договору;

- свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

- судовий захист цивільного права та інтересу;

- справедливість, добросовісність та розумність.

Учасниками цивільних відносин в Україні є: держава Україна,Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні державита інші суб'єкти публічного права. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актомПрезидента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Держава може створювати юридичні особи публічного права(державні підприємства, навчальні заклади тощо). Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах.

Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах.

Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо). Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах.

Від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Держава, територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення

Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Белов А. Г. Политическая система // Кентавр. – 1995, №2. – С. 151.

2. Бребан Г. Французское административное право. – М., 1988. – С. 57.

3. Ведель Ж. Административное право Франции. – М., 1973. – С. 392.

4. Господарський кодекс України, 16 січня 2003 року, N 436-IV Голос України вiд 14.03.2003 - № 49.

5. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Изд. 3-е. М., 1993.

6. Грицяк І. А. Проблеми теорії та практики державного управління та місцевого самоврядування / Матеріали щорічної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу та слухачів Української академії державного управління (31.05.1996). – К., 1996. – С. 58.

7. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні", 21 травня 1997 року // N 280/97-ВР Голос України вiд 12.06.1997.

8. Крусян А. Децентрализация и деконцентрация публичной власти: соотношение в теории и законодательстве Украины // Юридический вестник. – 2006, №1. – С. 30

9. Корнієнко М. С. Місцеве самоврядування. – К., 1997. – С. 20 – 21.

10. "Международное право в судах государств" Лукашук И.И. СПб., 1993

11. Курс публічного права. К., 1989

12. Политологический словарь. Ред. В. Ф. Халипов. – М., 1995. – С. 35.

13. Політологічний енциклопедичний словник. Ред. Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. – К., 1997. – С. 336.

14. Про основи цивільного законодавства (О.Г. Комусарова, "Журнал українського права", N 5, травень 2001 г.)

15. "Современное международное право" Аречага Э.Х. пер. с исп. М.1983

16. Черкасов А. И. Сравнительное конституционное право. – М., 1996. – С. 88.

17. Черепахин Б. Б. К вопросу о частном и публичном праве. М., 1994; С.130.

18. Цивільний кодекс України, 16 січня 2003 року N 435-IV // Голос України вiд 12.03.2003 - № 45.

Loading...

 
 

Цікаве