WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридичні особи публічного права - Курсова робота

Юридичні особи публічного права - Курсова робота

Курсова робота

Юридичні особи публічного права

План

Вступ

I. ПОНЯТТЯ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА ТА ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

II. УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ, АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

II. УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ, АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

Висновок

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Проблема розробки теоретичних основ регулювання суспільних відносин завжди гостро стояла перед юридичною наукою. Розвиток теорії права вимагає своєчасного переосмислення ряду категорій, виходу на новий рівень досліджень. Зокрема, йдеться про проблему участі юридичних осіб публічного права у цивільних правовідносинах. Суб'єктами публічного права в Україні є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші. Актуальність обраної теми витікає із великого значення участі юридичних осіб публічного права у цивільних правовідношеннях.

Під час переходу України до ринкової економіки і кардинальному реформуванні соціально-економічних відносин нашого суспільства істотно збільшується роль кожного суб'єкта публічного права як регулятора цивільних правовідносин.

Предмет цивільного права є особисті немайнові та майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Майнові відносини складаються з приводу конкретного реального і фізично існуючого майна. Ознаки майнових відносин, які є предметом цивільного права: товарно-грошовий, вартісний характер відносин, самостійність та автономність організаційно-майнового статусу учасників відносин, юридична рівність сторін та самостійність суб'єктів цивільного обігу.

Метою курсової роботи є аналіз такої найважливішої частини українського права як цивільного права в контексті участі в ньому юридичних осіб публічного права. В нашій країні цивільне право розвивалося не такими темпами, як в західних країнах, але проте до теперішнього часу в Україні вже створений міцний фундамент для формування і розвитку цивільного права.

I. ПОНЯТТЯ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА ТА ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Предмет і метод правового регулювання, на яких грунтуються поділ системи права на галузі, визначаються глибинним поділом права на дві підсистеми: приватну і публічну, відомі ще з часів Давнього Рима. За відомою формулою римського юриста Ульпіана, публічне право стосується становища держави [17, с. 135].

Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини.

Предмет регулювання публічного права - сфера "державних справ": сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д.

Ознаки публічного права:

- регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою;

- забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою;

- забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права;

- припускає широку сферу розсуду;

- містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив;

- характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів;

- широко використовує новітні технічні прийоми.

Метод публічного права – імперативний

Галузі права, у яких началом є публічне право:

  • конституційне,

  • адміністративне,

  • кримінальне,

  • фінансове, що включає бюджетне і податкове,

  • адміністративно-процесуальне;

  • кримінально-процесуальне,

  • міжнародне публічне, міжнародне гуманітарне право та ін.

Правова система України поділяється на підсистеми — галузі права. Однією з таких галузей є цивільне право. В рамках правової системи України галузі права розрізняються за особливостями їхніх предметів і методів правового регулювання. Проте можливі й інші варіанти поділу правової системи держави на ті чи інші підсистеми. Наприклад, групування норм права за спрямованістю на забезпечення публічних чи приватних інтересів.

Якщо норми права спрямовані на забезпечення інтересів держави чи інтересів певних адміністративно-територіальних організацій, то вони є нормами публічного права, а якщо вони спрямовані на забезпечення інтересів окремого громадянина, то вони є нормами приватного права. Норми цивільного права належать до приватного права. Суб'єкти цивільного права — фізичні та юридичні особи - в переважній більшості випадків діють з метою задоволення своїх приватних інтересів. Варто підкреслити, що у сфері чинності цивільного права його суб'єкти діють на засадах юридичної рівності, майнової незалежності, вільного волевиявлення.

Звичайно, фізичні та юридичні особи можуть виступати також носіями публічних прав (до речі, заснованих на наказі й примушені), які на відміну від приватних мають за мету регулювання та захист суспільних інтересів у маштабі всієї держави або окремих її регіонів.

Поділяючи норми права на публічні й приватні, слід мати на увазі, що абсолютизувати такий поділ не припустимо. На практиці досить часто публічні й приватні інтереси переплітаються, доповнюючи один одного. Не секрет, що державні органи і органи місцевого самоврядування, діяльність яких регулюється публічним правом, часто виступають учасниками цивільно-правових відносин. Так, галузеві органи управління, вирішуючи проблеми перевезення, капітального будівництва, торгівлі та інші, вступають у відносини, що відносяться до галузі приватного права. На ці органи покладена також відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам та юридичним особам при виконанні службових обов'язків їх працівниками.

Мають місце і випадки, коли в регулюванні приватних відносин застосовуються публічно-правові норми. Найчастіше це буває у сфері відносин оренди земельних ділянок, найму житлових приміщень, поставки тощо. Встановлення податків також є одним із засобів застосування публічного інтересу в приватних відносинах.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові тамайнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхучасників.

Загальними засадами цивільного законодавства є:

- неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

- неприпустимість позбавлення права власності;

- свобода договору;

- свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

- судовий захист цивільного права та інтересу;

- справедливість, добросовісність та розумність.

Класифікація цивільних правовідносин проводиться за їх ознаками. Так, за характером змісту розрізняють правовідносини майнові, правовідносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, і немайнові правовідносини; за зв'язками між учасниками - абсолютні і відносні; за залежністю задоволення інтересів уповноваженої особи від дій інших осіб розрізняють речові і зобов'язальні правовідносини, за структурою - прості і складні.

Розмежування цих видів цивільних правовідносин має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення для розуміння суті взаємовідносин сторін в правовідношенні, для конкретного застосування цивільного законодавства в тому чи іншому випадку.

Правовідносини майнові та ті, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Поділ цивільних правовідносин за характером змісту заснований на вченні про предмет цивільно-правового регулювання і характеризується тим, що:

- по-перше, суб'єктивні майнові права можуть передаватися, тоді як особисті немайнові права та право авторства, за загальним правилом, не можуть бути відокремлені від їх носія. Наприклад, засвідчене право авторства не можливо продати чи подарувати іншій особі Воно не переходить до інших осіб і після смерті автора;

- по-друге, у випадках порушення майнових прав інтереси уповноваженої особи можуть бути задоволені шляхом поновлення порушених прав (наприклад, суд може зобов'язати незаконного володільця повернути річ власнику); особисті немайнові права захищаються засобами немайнового характеру;

- по-третє, у деяких випадках, передбачених законом, допускається відшкодування моральної шкоди.

Майнові правовідносини за своїм складом неоднорідні. Деякі з них складають правовідносини власності, інші - зобов'язальні майнові правовідносини.

Абсолютні і відносні правовідносини. Як вже зазначалося, правовідносини поділяють на абсолютні і відносні за їх суб'єктним складом,

В абсолютному правовідношенні уповноваженій особі протистоїть необмежена кількість зобов'язаних осіб. Наприклад, у правовідносинах власності власник виступає уповноваженою особою, а всі інші особи, які існують одночасно з ним, є зобов'язаними по відношенню до власника. В абсолютному правовідношенні визначаються межі поведінки уповноваженої особи, її обов'язок утримуватись від дій, які б порушували права інших осіб. Таким чином, в абсолютному правовідношенні і уповноважена особа, і зобов'язані особи повинні діяти у межах встановлених правил. Порушення будь-котрим із них таких правил тягне для порушника негативні наслідки,

У відносному правовідношенні уповноваженій особі протистоїть конкретна зобов'язана особа, яка повинна здійснити на користь уповноваженої особи певні дії. Як от: передати майно у її власність, виконати певну роботу, надати відповідну послугу, сплатити визначену суму грошей і т.п. Прикладом відносного цивільного правовідношення може бути будь-яке цивільно-правове зобов'язання, що виникає із договору чи факту заподіяння шкоди.

Loading...

 
 

Цікаве