WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання договору фінансового лізингу - Курсова робота

Правове регулювання договору фінансового лізингу - Курсова робота

Характеризуючи договір фінансової лізингу в цілому, узагальнюючи вищесказане, відзначимо, що він є:

- підприємницьким (його укладають, перш за все, з метою отримання прибутку; основна мета лізингодавця – інвестування коштів(і як наслідок отримання прибутку);

- консенсуальним;

- двосторонній;

- взаємним;

- оплатним;

- остаточним;

- майновим;

2.Характеристика договору фінансового лізингу

2.1 Сторони договору фінансового лізингу

На відміну від ГКУ Закон "Про фінансовий лізинг" не визначає лізингову операцію, як обов'язково господарську діяльність. Він не передбачає обов'язкову наявність у суб'єктів статусу господарської діяльності. Згідно ст..4 цього Закону:

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

Тобто, у договорі фінансового лізингу суб'єктами мають право бути як юридичні, так і фізичні особи, що не мають статусу суб'єкту господарської ( підприємницької ) діяльності.

Спробуємо розкрити деякі особливості, що стосуються суб'єктів договору фінансового лізингу. Отже, лізингоодержувач, продавець майна, інші суб'єкти – як фізичні, так і юридичні особи. До лізингодавця ж законодавство ставить інші вимоги. Відповідно до ст.. 4 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингодавець – виключно юридична особа.

Пригадаємо, що фінансовий лізинг згідно Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вважається фінансовою послугою, тому виокремлення лізингодавців набуло практичного значення. Спробуємо поділити лізингодавців умовно на дві групи:

Перша – юридичні особи, здійснення операцій фінансового лізингу у яких є виключним видом діяльності – спеціалізовані лізингові компанії. Вони набувають статусу фінансових установ після внесення про них запису до Державного реєстру фінансових установ. Порядок внесення юридичної особи, документи, необхідні для реєстрації визначаються Положенням про Державний реєстр фінансових установ, що затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 41. Зокрема, до реєстру вноситься:

- загальна інформація про заявника, яка включає інформацію:

про юридичну особу (повне найменування, скорочене найменування /за наявності/ та найменування однією з іноземних мов /за наявності/, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ);

про державну реєстрацію юридичної особи (дата проведення державної реєстрації, серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію та ким воно видане), а також інформацію про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

про місцезнаходження юридичної особи (код території за КОАТУУ, поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку, номер корпусу /за наявності/, номер офісу /квартири/ /за наявності/) та засоби зв'язку (міжміський код, номер телефону, номер факсу, адреса електронної пошти /за наявності/, адреса веб-сторінки /за наявності/);

про банківські реквізити (найменування банку та його МФО, номер поточного рахунку заявника);

про статутний фонд (статутний або складений капітал) - за наявності відповідно до законодавства: зареєстрований розмір; фактично сплачений розмір; розмір частки, що належить державі та/або нерезидентам (за наявності);

про керівника юридичної особи та інших осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності - за наявності зазначених осіб (прізвище, ім'я та по батькові /далі - П.І.Б./, найменування посади);

головного бухгалтера (П.І.Б.) або особу, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку (П.І.Б. для фізичної особи або повне найменування та ідентифікаційний код за ЄДРПОУ для юридичної особи);

про організацію внутрішнього фінансового моніторингу (дата та номер документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, та його П.І.Б.). Зазначена інформація вноситься відповідно до встановленого порядку призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

про види фінансових послуг, які надає чи планує надавати юридична особа;

- інформація про ліцензії та/або дозволи (у випадках, передбачених нормативно-правовими актами) на надання певного виду фінансових послуг (назва ліцензії та/або дозволу, серія, номер та дата видачі ліцензії та/або дозволу, строк їх дії, а також інформація про переоформлення, видачу дубліката та анулювання ліцензії та/або дозволу). Інформація про ліцензії та/або дозволи, видані Держфінпослуг, уноситься Держфінпослуг до Реєстру, якщо інше не передбачено відповідними нормативно-правовими актами щодо окремих видів фінансових установ;

- інформація про правила (у випадках, передбачених нормативно-правовими актами) для провадження фінансової послуги відповідно до ліцензії (назва правил, дата та номер документа про їх реєстрацію, дата закінчення дії правил);

- інформація про відокремлені підрозділи (за наявності) фінансової установи (повне найменування відокремленого підрозділу, дата та номер рішення про створення відокремленого підрозділу, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (за наявності) та про види фінансових послуг, які може надавати відокремлений підрозділ, місцезнаходження відокремленого підрозділу, телефон, відомості про керівника відокремленого підрозділу);

- інформація про фінансову установу, яка складається Держфінпослуг (реєстраційний номер в Реєстрі, код фінансової установи, серія, номер та дата видачі Свідоцтва, підстава, номер та дата виключення інформації про фінансову установу з Реєстру).

Після внесення юридичної особи до Державного реєстру їй видається свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.

Для другої групи, незважаючи на те, що вони надають фінансові послуги у вигляді операцій фінансового лізингу, набуття статусу фінансової установи не є обов'язковим. Підтвердженням цьому може слугувати закріплена в Законі "Про фінансові послуги" спеціальна норма ( ч.4 ст.5 ) : можливість і порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, котрі за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами і нормативно-правовими актами державних органів, котрі здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. У виконання цієї норми Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердила постановою від 22 січня 2004 р. № 21 Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами – суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Положення стосується юридичних осіб, які:

  • систематично надають фінансові послуги з фінансового лізингу. Систематичним надаванням фінансових послуг вважається укладання трьох і більше угод про надання фінансових послуг з юридичними чи фізичними особами протягом календарного року.

  • Уклали хоча б один договір про надання фінансових послуг на загальну суму, що перевищує 80000 грн.

При цьому цьому діяльність з надання конкретного виду фінансових послуг повинна бути зафіксована в установчих документах, за умови взяття на облік у Держфінпослуг та наявності: внутрішніх правил з надання фінансових послуг, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, якому надано відповідні повноваження; кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з надання фінансових послуг ( укладання та виконання відповідних договорів ), що не мають непогашеної або не знятої судимості за корисливі злочини.

2.2 Істотні умови договору фінансового лізингу

Як вже було зазначено, ч.2 ст. 6 Закону про фінансовий лізинг визначає істотні умови договору фінансового лізингу, однією з таких умов є предмет лізингу.

У новій редакції Закону про фінансовий лізинг майно, яке передається у лізинг, визначається як предмет ( а не об'єкт ) лізингу. Відповідно до ст..3 Закону про фінансовий лізинг редметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. З визначеннями неспоживна річ ті річ, визначена родовими ознаками все зрозуміло ( ст.. 184, 185 ЦКУ ).

Loading...

 
 

Цікаве