WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

Згідно з ч. 4 ст. 224 СК при усиновленні повнолітньої особи суд, постановляючи відповідне рішення, має враховувати мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їх спільного проживання, їх сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 265-5 ЦПК за результатами розгляду заяви про усиновлення дитини суд постановляє рішення, яке має відповідати вимогам, що ставляться до кожного судового рішення як акту правосуддя, які закріплені у статтях 202, 203, 209-212 і 231 ЦПК.

У разі задоволення заяви про усиновлення суд у резолютивній частині свого рішення констатує факт усиновлення дитини заявником (заявниками). За його клопотанням у ній також фіксується зміна імені, прізвища, по батькові, дати і місця народження дитини і запис усиновлювачів її батьками. Якщо рішення суду не оскаржене заінтересованими особами в апеляційному порядку і прокурор не вніс на нього апеляційне подання, воно набирає чинності після закінчення одного місяця від дня його проголошення. З цього моменту усиновлення вважається здійсненим (ч. 1 ст. 225 СК) і настають його правові наслідки, передбачені ст. 232 СК. Таким чином, з моменту набрання рішенням суду про усиновлення чинності воно має як право-утворююче, так і правоприпиняюче значення.

На підставі правила п. 4 ч. 1 ст. 218 ЦПК суд може приступити до негайного виконання постановленого ним рішення, якщо затримка його виконання суперечитиме інтересам дитини. Усиновлювач зобов'язаний особисто забрати дитину з місця її перебування (проживання) після пред'явлення йому копії рішення суду про усиновлення.

Після набрання рішенням суду про усиновлення чинності його копія надсилається до органу РАЦСу за місцем постановлення рішення для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини, а при вирішенні справ про усиновлення дітей іноземцями — також до Центру з усиновлення дітей. За бажанням усиновлювача орган РАЦСу видає на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 2 ст. 225 СК).

Згідно з ч. 1 ст. 235 СК орган опіки та піклування здійснює нагляд за додержанням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні (ч. 1 ст. 235 СК). Відділ освіти за місцем проживання усиновлювача щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання. За результатами перевірки складається звіт, в якому зазначаються відомості про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини, стосунки у сім'ї. Перевірка провадиться зі збереженням таємниці усиновлення.

Якщо буде виявлено порушення прав дитини, відділ освіти протягом місяця вживає заходів до його усунення, а у разі потреби звертається з клопотанням до суду про скасування усиновлення (п. 27 Порядку ведення обліку дітей). Нагляд за додержанням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття (ч. 2 ст. 235 СК).

4. Правові наслідки усиновлення

Усиновлення породжує такі ж юридичні наслідки, що й народження дитини, оскільки усиновлена дитина прирівнюється до рідної. Правові наслідки усиновлення передбачені статтями 232 і 234 СК.

Як відомо, факт усиновлення має правоприпиняюче значення, яке дістає вияв у тому, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті немайнові та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням (ч. 1 ст. 232 СК).

Повністю припиняються сімейні зв'язки у тому разі, коли дитина усиновлюється подружжям. Якщо ж вона усиновлюється однією особою, збереження або припинення її правового зв'язку з одним із батьків залежить від конкретних обставин. Коли, наприклад, дитина, у якої є мати, усиновлюється жінкою, збереження прав та обов'язків між дитиною і матір'ю виключається1. Однак за бажанням батька можливе збереження особистих і майнових прав та обов'язків між ним і дитиною. Якщо ж усиновлення здійснюється чоловіком, за бажанням матері можуть зберігатися зазначені права та обов'язки між дитиною і нею. Подібні ситуації найчастіше виникають при укладенні нового шлюбу ТІР із батьків, з ким проживає дитина. У такому разі вона може бути усиновлена вітчимом або мачухою.

Відповідно до ч. 2 ст. 232 СК при усиновленні дитини за бажанням її родичів за походженням може бути збережено правовий зв'язок між ними та дитиною. Однак ці родичі можуть подати до суду заяву про збереження зазначеного зв'язку, якщо:

1) шлюб між батьками дитини припинений внаслідок смерті одного з них або один з її батьків визнаний недієздатним;

  1. другий з батьків вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у цьому шлюбі бажають усиновити дитину;

  2. 3) родичами дитини за походженням є її баба, дід з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, а також рідні брати і сестри.

Суд розглядає зазначену заяву одночасно з заявою про усиновлення і задовольняє її лише за умови, якщо це відповідатиме інтересам дитини. Заінтересовані особи, які звертаються до суду з заявою про збереження правового зв'язку між ними й дитиною, яка усиновлюється, мають право згідно зі ст. 265-4 ЦПК брати участь у розгляді справи про усиновлення.

Як вже зазначалось, усиновлення належить не тільки до правоприпиняючих, а й до правоутворюючих юридичних фактів. Воно утворює систему сімейно-правових відносин. До них належать насамперед відносини, що виникають між усиновлювачами й усиновленими, оскільки ці особи наділяються правами та обов'язками, що є однаковими з тими, які існують між батьками та дітьми. Крім того, усиновлені та родичі усиновлю-вача набувають стосовно одне одного тих же прав і обов'язків, які існують між кровними родичами, зокрема батьки усиновлювача юридично прирівнюються до діда й баби усиновленого, а його рідні діти набувають щодо нього прав та обов'язків братів і сестер.

Такий же правовий зв'язок виникає між дітьми різних батьків, якщо вони усиновлені одними й тими самими особами. Крім того, з появою в усиновленого дітей, внуків між ними та усиновлювачем, а також його родичами виникає правовий зв'язок, однаковий за правами та обов'язками з кровноспорід-неним зв'язком.

Згідно з частинами 4 і 5 ст. 23*2 СК між усиновлювачем і усиновленим виникають усі особисті немайнові та майнові права та обов'язки, які існують між батьками й дітьми. Так, усиновлювачі повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя тощо. Право усиновленої дитини на одержання належного виховання від усиновлювача забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 154 СК усиновлювачі, як і батьки, мають право на самозахист усиновленої дитини, повнолітньої усиновленої особи. Вони вправі звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів усиновленої дитини як її законні представники без спеціальних на те повноважень, зокрема й тоді, коли згідно з законом вона сама має право звертатися за таким захистом.

Усиновлювачам належить також переважне перед іншими особами право на проживання малолітньої усиновленої дитини з ними. Вони мають право вимагати відібрання цієї дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Стаття 234 СК з метою забезпечення інтересів дитини як виняток із встановленого ч. 1 ст. 232 СК правила про втрату усиновленою дитиною прав щодо своїх батьків та інших родичів за походженням передбачає збереження деяких її прав, які виникли у цієї дитини до її усиновлення. Відповідно до неї усиновлена дитина зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.

Зазначена стаття, зокрема, відтворює положення ч. 2 ст. 40 Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" про те, що неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають його і при їх усиновленні, причому незалежно від того, чи була їм призначена пенсія і чи одержували вони її фактично. Треба, щоб це право виникло у цих дітей до їх усиновлення. Оформлення, призначення і виплата пенсії можуть здійснюватись і після постановлення судом рішення про усиновлення та набрання ним чинності.

Однаковою мірою це стосується і права дитини на інші соціальні виплати. Так, усиновлена дитина зберігає право на державну соціальну допомогу за наявності умов, передбачених ст. 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам". Цей Закон гарантує згідно з Конституцією додержання права інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів на матеріальне забезпечення за рахунок коштів державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом надання державної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Loading...

 
 

Цікаве