WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

Після одержання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини іноземці звертаються до Центру з усиновлення дітей з письмовою заявою про надання згоди на усиновлення дитини. Центр на підставі зазначених документів протягом п'яти робочих днів розглядає це питання, готує висновок і видає його кандидату в усиновлювачі для подання до суду. У разі відмови у наданні згоди на усиновлення дитини Центр надає заявнику обгрунтовану відповідь у письмовій формі.

Для одержання згоди Центру з усиновлення дітей на усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за її межами, іноземці подають (через відповідну консульську установу або дипломатичне представництво України чи безпосередньо до Центру) зазначені вище необхідні для усиновлення дитини документи, а також висновок відповідної консульської установи або дипломатичного представництва України про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

У разі усиновлення одним із подружжя дитини другого з них ця особа звертається до відділу освіти за місцем проживання дитини з відповідною заявою. До неї додаються зазначені вище документи, а також Свідоцтво про народження дитини, Свідоцтво про смерть одного з батьків або копія рішення суду про позбавлення батьків батьківських прав чи визнання їх недієздатними та згода матері, батька на усиновлення, засвідчена нотаріусом.

Іноземці у такому випадку подають також: 1) висновок компетентного органу країни проживання, що підтверджує їх можливість бути усиновлювачами, із зазначенням житлово-побутових умов, біографічних даних, складу сім'ї, наявності власних дітей та інших відомостей. Якщо висновок видано недержавним органом і до нього додається копія ліцензії на здійснення цим органом діяльності, пов'язаної з усиновленням дітей; 2) дозвіл компетентного органу країни проживання на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини; 3) копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Кандидат в усиновлювачі має право: 1) ознайомлюватися з особовою справою дитини, яка може бути усиновлена; 2) провадити додаткове медичне обстеження такої дитини у державному або комунальному закладі охорони здоров'я у присутності представника дитячого закладу.

Кандидат в усиновлювачі знімається з обліку у разі: 1) усиновлення дитини; 2) закінчення строку дії документів, пов'язаних з усиновленням; 3) подання ним відповідної письмової заяви тощо.

3. Порядок усиновлення

Згідно з п. 2-1 ст. 254 ЦПК справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами нашої держави, іноземцями та особами без громадянства належать до справ, що розглядаються судом у порядку окремого провадження. Порядок розгляду і вирішення судами таких справ визначається статтями 265-1—265-5 ЦПК. Ці справи підсудні місцевим судам за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника (заявників), тобто мас місце альтернативна підсудність.

З письмовою заявою про усиновлення до суду може звернутися повнолітній дієздатний громадянин, не позбавлений батьківських прав. Відповідно до вимог ст. 265-2 ЦПК заява про усиновлення має містити: 1) назву суду, до якого вона подається; 2) прізвище, ім'я, по батькові, вік дитини, яка усиновлюється, місце її проживання; 3) клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини і запису заявника (заявників) її батьком, матір'ю; 4) підтвердження його поінформованості про стан її здоров'я. До заяви обов'язково додається висновок органу опіки та піклування (відповідного відділу освіти) про доцільність усиновлення і відповідність його інтересам дитини, а у разі усиновлення дитини одним із подружжя — також письмова згода на її усиновлення другого з них. Іноземці додають до заяви також дозвіл Центру з усиновлення дітей.

При поданні до суду заяви сплачується державне мито у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (підпункт "є" п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"). Подання заяви про усиновлення через представника не допускається.

Правило, згідно з яким особа, яка бажає усиновити дитину і звернулася до суду з відповідною заявою, має право відкликати її у будь-який час, але до набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 2 ст. 223 СК), відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства.

У процесі підготовки справи до судового розгляду суддя вирішує питання про участь у ньому як заінтересованих осіб представників органу опіки та піклування, а при вирішенні справи, порушеної за заявою громадянина України, який проживає за її межами, або іноземця, — Центру з усиновлення дітей.

Заінтересованість органів опіки та піклування у вирішенні зазначених справ обумовлена їх обов'язком подавати до суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, а Центру з усиновлення дітей — тим, що він дає згоду на усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами нашої держави, які проживають за її межами, та іноземцями і здійснює контроль за виконанням усиновлювачем своїх обов'язків, а також за умовами проживання та виховання усиновлених дітей.

Заінтересованими особами є й дитина і повнолітня особа, про усиновлення яких просить заявник. Це пояснюється тим, що судове рішення у справі породжує виникнення взаємних прав та обов'язків усиновленої дитини або повнолітньої особи та усиновлювача. Захищати інтереси дитини у суді мають її законні представники та інші особи, які виконують ці функції (ст. 154 СК; ст. 101 ЦПК).

Головною у діяльності суду є перевірка законності підстав для усиновлення (ч. З ст. 265-4 ЦПК). Суд має встановити факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує право заявника на усиновлення. Заявник повинен подати, зокрема: 1) висновок відповідного компетентного органу за місцем його проживання про те, що він може бути усиновлювачем; 2) медичні довідки про стан його здоров'я та здоров'я дитини, яку він бажає усиновити; 3) довідку про заробіток та інші доходи; 4) копію Свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі); 5) копії паспортів цих осіб, відомості про їх житлово-побутові умови. Заявники-іноземці, крім зазначених документів, подають також дозвіл компетентного органу країни проживання на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини, нотаріально засвідчене зобов'язання надавати представникам консульської установи чи дипломатичного представництва України за кордоном інформацію про усиновлену дитину та можливість спілкування з нею (ст. 265-3 ЦПК).

Справи про усиновлення розглядаються за обов'язкової участі заявника (заявників) та заінтересованих осіб, яких суд визнає за необхідне викликати у судове засідання.

З метою додержання таємниці усиновлення відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК за вмотивованою ухвалою суду допускається розгляд справ у закритому судовому засіданні. При цьому судове рішення не проголошується публічно, а повідомляється лише особам, які беруть участь у справі.

З урахуванням важливості правових наслідків набрання чинності рішенням про усиновлення дитини у ч. 1 ст. 224 СК закріплено положення про те, що суд, постановляючи таке рішення, повинен враховувати обставини, що мають істотне значення, а саме:

  1. стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

  2. мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

  3. мотиви небажання другого з подружжя бути усиновлювачем, якщо лише один з них подав заяву про усиновлення;

  4. взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується дитиною;

  5. особу дитини та стан її здоров'я;

  6. ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

При додержанні всіх умов усиновлення дитини, встановлених СК, а також коли суд дійде висновку, що усиновлення відповідатиме інтересам дитини і що особа, яка бажає її усиновити, здатна виховувати дитину і забезпечити їй стабільні та гармонійні умови життя, він постановляє рішення, яким оголошує зазначену особу усиновлювачем дитини (ч. 2 ст. 224 СК). Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину (ч. З ст. 224 СК).

Loading...

 
 

Цікаве