WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

7. Позбавлення усиновлювача батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є заходом сімейно-правової відповідальності, яка настає при винній поведінці батьків або одного з них на підставах і в порядку, передбачених законом. Усиновлювач може бути позбавлений батьківських прав лише у судовому порядку. Для застосування такої правової санкції необхідно, щоб він на підставі рішення суду про усиновлення був записаний у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком усиновленої ним дитини (ч. 1 ст. 242 СК). Крім того, усиновлювач може бути позбавлений батьківських прав лише за наявності однієї з передбачених ст. 164 СК підстав. При цьому настають наслідки, передбачені ст. 166 СК.

Законодавець встановлює важливе правило, згідно з яким у разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина дістає право на спадкування на загальних підставах (ч. 2 ст. 242 СК). Відповідно до ч. 1 ст. 1260 ЦК у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спад-кують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній

лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Які за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом і сестрою за походженням, у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах.

Усиновлювач, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про їх поновлення. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка цієї особи, а також обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, і постановляє рішення згідно з інтересами дитини.

Батьківські права усиновлювача можуть поновлюватись відповідно до правил, встановлених ст. 169 СК. Водночас згідно з законом поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом (ч. 2 ст. 169 СК), а також якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття (ч. З ст. 169 СК).

Позбавлення усиновлювача батьківських прав здійснюється з метою захисту інтересів дитини. Тому в літературі зазначається, що саме з урахуванням цих інтересів можна виділити кілька ознак інститутів позбавлення усиновлювача батьківських прав і скасування усиновлення: 1) у разі позбавлення батьківських прав є можливість їх поновлення. Суд не може скасувати усиновлення, а потім знову постановити рішення про нього; 2) при позбавленні батьківських прав дитина може бути залишена у квартирі усиновлювача, а він — виселений з неї. У разі скасування усиновлення такі наслідки неможливі; 3) позбавлення батьківських прав не виключає усиновленої дитини з числа спадкоємців за законом. Скасування усиновлення цього не передбачає; 4) позбавлення батьківських прав не розриває правового зв'язку між усиновлювачем і дитиною. Такий зв'язок припиняється у разі скасування усиновлення. Тому з усиновлювача, позбавленого батьківських прав, аліменти можуть стягуватись у всіх випадках; 5) при позбавленні батьківських прав дитина залишається у сімейному середовищі усиновлювача і таким чином має шанс на піклування з боку "законних" діда, баби й на аліменти від них. При скасуванні усиновлення дитина, як правило, повертається в нікуди.

Висновок.

В Україні переважаючою формою утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є усиновлення. Усиновлення (удочеріння) є оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Законодавчо процедура усиновлення регламентується Кодексом про шлюб та сім'ю України і Порядком передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами проживання у сім'ях усиновителів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України у 1996 році.

Усиновлення здійснюється виключно в інтересах дитини, якщо єдиний або обидва її батьки: померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими, дали згоду на усиновлення в письмовій формі, понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи. Підкинуті (залишені) діти можуть бути передані на усиновлення у разі наявності відповідного акта, складеного органами внутрішніх справ у встановленому порядку. Хворі діти можуть бути усиновлені, якщо за характером (перебігом) захворювання вони не потребують постійного (довічного) перебування і лікування в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Всі діти, пропоновані для удочеріння/усиновлення, повинні бути детально оглянуті всіма медичними фахівцями в цілях виключення відповідної профільної патології, зокрема оглянуті і обстежені генетиком. При цьому повинні бути враховані всі відомі дані про дитину і її батьків.

Психологічні дослідження рівня та особливостей інтелектуального розвитку дітей, які виховуються поза родиною, свідчать, що рівень розвитку уваги й пам'яті не має істотних відхилень від середньостатистичної норми.

Однак дослідження виявляють слабко сформовану картину світу, підвищену ситуативність, яка у пізнавальній сфері виявляється у нездатності вирішувати завдання, що вимагають внутрішніх операцій, не спираючись на практичні дії, зниження розвитку абстрактно-логічного мислення, особливо у дітей середнього шкільного віку. Значно знижене і вербально-логічне мислення.

Основними причинами зниження інтелектуального розвитку вихованців загальноосвітніх інтернатних закладів є впливи середовища, педагогічна занедбаність, а не спадкові фактори, анатомофізіологічне порушення діяльності центральної нервової системи. Однією з причин є відсутність якісного, змістовного спілкування з дорослими, яке адекватно б впливало на дітей, що виховуються в дитячому будинку.

Особливість прийомної сім'ї перед існуючими формами сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проявляється в забезпеченні соціального супроводу такої родини, яка передбачає надання допомоги соціальним працівником прийомній сім'ї на всіх етапах її функціонування. Соціальний працівник є довіреною особою прийомних батьків, надійним партнером у вирішенні щоденних проблем і питань. Поряд із функцією підтримки прийомних батьків, прийомних дітей і родини в цілому соціальний супровід передбачає контроль за умовами розвитку і виховання дитини, виявлення недоліків і проблемних моментів. Але контроль з боку соціального працівника спрямований не тільки на висвітлення негараздів у прийомній родині, перше і основне його завдання - виявлення проблеми і вироблення методик та підходів, що допоможуть забезпечити нормальні умови розвитку прийомної дитини.

Досвід створення прийомних сімей в Україні засвідчує, що формування альтернативних форм опіки над дітьми-сиротами є закономірним явищем, що стимулюється вимогами розвитку нашого суспільства.

Література:

Зілковська, Людмила Михайлівна Правове регулювання усиновлення в Україні: Спец.:12.00.03; Автореф. дис канд. юрид. наук.- К., 2002.- 20с.

Loading...

 
 

Цікаве