WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

Правове регулювання усиновлення в Україні - Курсова робота

Зазначені умови утворюють юридичний склад, необхідний для виникнення у дитини, усиновлення якої визнане за рішенням суду недійсним, суб'єктивного права на одержання аліментів від колишнього усиновлювача. Якщо суд встановить відсутність хоча б однієї з зазначених умов, аліментний обов'язок не повинен виникати. Якщо ж він виникає, то за рішенням суду має бути припинений до закінчення строку, на який його було встановлено.

Оскільки закон (ч. 6 ст. 237 СК) не пов'язує аліментний обов'язок колишнього усиновлювача з його працездатністю, сплата аліментів на дитину, усиновлення якої визнане за рішенням суду недійсним, може бути покладена судом і на непрацездатну особу, якщо її матеріальне становище дозволяє робити це.

Одним із важливих правових наслідків визнання усиновлення недійсним є необхідність поновлення актового запису про народження дитини, яка була усиновлена. Відповідно до п. 2.12 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення й анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду про визнання усиновлення недійсним вноситься виправлення до актового запису про народження усиновленої дитини і поновлюються відомості, записані до її усиновлення. Про це має бути зазначено у рішенні суду після набрання чинності цим рішенням. Суд у місячний строк зобов'язаний надіслати його копію до органу РАЦСу за місцем реєстрації народження дитини (ст. 241 СК).

6. Скасування усиновлення. Правові наслідки

Скасування усиновлення, як і визнання його недійсним, провадиться виключно за рішенням суду. У ч. 1 ст. 238 СК визначені його підстави. Однак на відміну від підстав визнання усиновлення недійсним їх не можна обмежити чітко визначеними рамками. Закон виходить насамперед з того, що усиновлення скасовується, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.

Усиновлення має бути визнане таким, що суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, якщо суд встановить, що усиновлювач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводиться з нею; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування і бродяжництва; засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини. Крім того, усиновлення може бути скасоване й за відсутності протиправної поведінки усиновлювача.

У літературі з теорії сімейного права слушно наголошується на тому, що усиновлення дитини завжди пов'язане з певним ризиком. Адже найчастіше на усиновлення передаються діти з неблагополучних сімей. У зв'язку з цим дуже високою є імовірність прояву у неї спадкових захворювань, недоумства, наслідків алкоголізму батьків та інших факторів, що вплинули на розвиток дитини у період вагітності її матері або у ранньому дитинстві.

Непоодинокими є випадки, коли усиновлювачі через кілька років виявляють у дитини одне з таких захворювань. Іноді воно є настільки серйозним, що не залишає найменшої надії на розумовий розвиток дитини. При цьому виникає моральна дилема. Безперечно, аморально відмовлятися від хворих дітей і вимагати скасування усиновлення. У багатьох випадках уси-новлювачі прив'язуються до таких дітей, виховують їх як справжні батьки. Однак не можна забувати й про те, що біологічний зв'язок і заснований на ньому батьківський інстинкт, який становить основу батьківських відносин, при усиновленні відсутній або, принаймні, виявляється меншою мірою. У деяких випадках усиновлювачі не в змозі продовжувати стосунки з хворою дитиною.

Дуже складним є питання про те, якою мірою суд має брати до уваги їх почуття. Річ у тім, що збереження усиновлення і залишення дитини у сім'ї усиновлювача майже завжди відповзає її інтересам. Однак не можна не рахуватися і з інтересами усиновлювача.

На думку деяких авторів, якщо усиновлювач надає переконливі докази того, що продовжувати жити з усиновленим для щОго нестерпно, усиновлення має бути скасоване. З урахуванням таких поглядів у ч. 1 ст. 239 СК зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо дитина страждає недоумством, на психічну або іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час Усиновлення, а також якщо між усиновлювачем і дитиною складися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання і виконання усиновлю-вачем своїх батьківських обов'язків.

Оскільки норми сімейного законодавства допускають у виняткових випадках усиновлення повнолітньої особи (ч. 2 ст. 208 СК), допустимим є і його скасування. Суд може скасувати усиновлення такої особи за взаємною згодою усиновлювача й усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися (ч. З ст. 238 СК). Обставини, що свідчать про це, є підставами для скасування усиновлення. Такими обставинами судом можуть бути визнані, зокрема, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, створення умов, неможливих для спільного проживання, факти насильства щодо усиновлювача, усиновленого чи інших членів сім'ї тощо.

Справи про скасування усиновлення повнолітньої особи, порушені на вимогу усиновлювача або усиновленого, суд має розглядати за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством для справ окремого провадження. Згідно з ч. 4 ст. 238 СК усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

У ст. 239 СК передбачені правові наслідки скасування усиновлення. За загальним правилом усиновлення припиняється з моменту набрання чинності відповідним рішенням суду. З цього моменту права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, припиняються на майбутнє. Водночас відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

У разі скасування усиновлення дитина може бути передана за бажанням батьків або інших родичів їм. Однак це може бути здійснене не у всіх випадках. Зокрема, якщо батьки або інші родичі дитини невідомі, оголошені померлими, визнані судом недієздатними чи обмежені у дієздатності, позбавлені батьківських прав, а також у деяких інших випадках суд визнає, що така передача суперечитиме інтересам дитини.

У зв'язку з викладеним, як і при вирішенні питання про визнання усиновлення недійсним, суд має встановити, що краще — передати дитину батькам або іншим її родичам чи органу опіки та піклування. Закріплення у ч. 4 ст. 239 СК правила, відповідно до якого у разі скасування усиновлення за рішенням суду через те, що воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення, спрямоване на реалізацію закріпленого у ст. 47 Конституції права громадян на житло.

Важливим правовим наслідком скасування усиновлення є право усиновленої дитини на поновлення актового запису про її народження у тому разі, якщо вона не бажає надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, одержаними нею у зв'язку з усиновленням. Згідно з п. 2.12 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення й анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення вноситься виправлення до актового запису про народження усиновленої дитини і поновлюються відомості, записані до її усиновлення, про що має бути зазначено у рішенні суду. Після набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати його копію до органу РАЦСу за місцем реєстрації народження дитини.

Як вже зазначалося, при скасуванні усиновлення взаємні права та обов'язки, що виникли у зв'язку з цим між усиновленою особою та усиновлювачем, припиняються на майбутнє. Однак із цього загального положення законом передбачений один дуже важливий виняток, який полягає у тому, що аліментний обов'язок колишнього усиновлювача не підлягає безумовному припиненню. Обов'язок колишнього усиновлювача утримувати дитину, усиновлення якої скасоване судом, оскільки воно суперечило інтересам дитини, не забезпечувало їй сімейного виховання, і яка за бажанням батьків була передана їм, не повинен зберігатися. Суд у такому разі не має права зобов'язувати колишнього усиновлювача сплачувати кошти на утримання дитини, оскільки її батьки повинні виконувати свої батьківські обов'язки, у тому числі й обов'язок, пов'язаний з утриманням дитини.

У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 ст. 238 СК (якщо усиновлення суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання), коли дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на неї з особи, яка була її усиновлювачем, але лише за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу. Стягнення аліментів на дитину у такому разі має провадитись судом за правилами, встановленими ст. 269 СК для стягнення аліментів з осіб, у сім'ї яких вона виховувалась.

Loading...

 
 

Цікаве