WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судовий розгляд цивільних справ - Курсова робота

Судовий розгляд цивільних справ - Курсова робота

Сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

1.2. Наслідки порушення правил підсудності

Підсудність справи встановлюється суддею при прийнятті позовної заяви до свого провадження — під час порушення справи в суді. Якщо справа даному судові не підсудна, суддя повертає її позивачеві для передачі до належного суду зі своєю мотивованою ухвалою про неприйняття. Така ухвала може бути оскаржена і на неї може бути внесено подання.

Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;

2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги — після залишення її без задоволення.

Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених ЦПК України.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 116 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана [2].

Розділ 2. Підготовка цивільних справ до судового розгляду

2.1 Поняття та елементи позову

Конституція України, закріплюючи права фізичних та юридичних осіб, держави, гарантує їх захист (ст.ст. 8, 55, 124 Конституції).

Справи у спорах, які виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин прийнято називати позовними, а позовне провадження характеризується трьома ознаками: по-перше, між сторонами є спір, який витікає з цивільних правовідносин (ст.1 ЦК) (виключення - відсутність спору при розірванні шлюбу подружжям, яке має неповнолітніх дітей); по-друге, спір стосується не тільки фактичних обставин справи, а й самих правовідносин; по-третє, вимога до суду щодо судового цивільного правового захисту набуває форми позовної заяви.

У процесуальній літературі питання щодо поняття позову є дискусійним. Окремі автори (К.С. Юдельсон , К.І. Комісарів, В.М. Семенов, H.I. Масленникова) називають позовом у цивільному процесуальному праві звернення до суду першої інстанції з вимогою щодо захисту спірного цивільного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ряд авторів розрізняє:

- позов у матеріально-правовому змісті - як засновані на цивільному праві і звернені через суд матеріально-правові вимоги позивача до відповідача;

- позов у процесуальному змісті - як звернену до суду вимогу щодо захисту суб'єктивного цивільного права чи визнання наявності або відсутності визначених цивільних правовідносин (С.Н. Абрамов, П.Ф. Елисейкін, М.А. Гуревич).

Третій напрямок представляють А.Ф. Клейнман, А. А. Добровольський, В.І. Тертишников, М.Й. Штефан. На їхню думку, позов являє собою єдине поняття, яке має дві сторони - матеріально-правову і процесуальну. Матеріально-правова сторона позову - це вимога позивача до відповідача, а процесуально-правова сторона позову - це вимога до суду про захист права.

Єдине поняття позову уявляється більш правильним. Даючи відповідь на матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, суд тим самим дає відповідь і на звернення позивача до суду щодо захисту порушеного чи оспорюваного права. Без спірної матеріально-правової вимоги позивача до відповідача немає позову. Матеріально-правова вимога стає позовом, якщо вона звернена до суду. Тому сутність позову може бути правильно визначена з урахуванням нерозривної єдності названих двох сторін.

Таким чином, позов - це звернена через суд вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, здійснена у визначеній законом процесуальній формі.

Позов складається з трьох частин: предмета позову, підстави позову, змісту позову.

Предмет позову складає та його частина, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. У позовах,

спрямованих на присудження відповідача до здійснення ним певних дій, предметом позову буде спірна матеріальна-правова вимога позивача до відповідача; у позовах про визнання в наявності чи відсутності правовідносин предмет складають саме такі правовідносини - визнання їх наявності чи відсутності.

Таким чином, предмет позову повинен мати правовий характер і витікати з матеріально-правових відносин. Предмет позову характеризується певним змістом, а в окремих випадках і окремим об'єктом. А тому при характеристиці предмета позову необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта. Наприклад, предметом позову про виселення громадянина будуть спірні правовідносини, а об'єктом - житлове приміщення.

Протягом усього часу розгляду справи позивач може змінити предмет позову. Він має право у ході розгляду справи заявити нові вимоги в межах спірних правовідносин.

Визначення предмета позову має практичне значення для індивідуалізації позовів, визначення підвідомчості справи; класифікації позовів за матеріально-правовою ознакою; ним визначається суть вимоги, відповідь на яку повинен дати суд. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Ними можуть бути: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини та доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність відповідних прав.

Підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач, а також з документами, які є письмовими доказами юридичних фактів, які складають підстави позову чи заперечення проти нього.

Підстава позову являє собою ряд фактів, які можна умовно розділити на 2 групи: активні - тобто ті, які підтверджують, що спірне право належить позивачеві, а на відповідача покладені певні обов'язки; пасивні - у яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить.

Підстава позову може бути зміненою протягом розгляду справи. При цьому позивач замість зазначених юридичних фактів може посилатися на інші, що обґрунтовують ту ж вимогу, але не повинні виходити за межі зазначеного матеріально-правового спору.

Як право на зміну предмета позову, так і право на зміну підстави позову надане тільки позивачу, так як лише з його згоди суд може здійснити подібну заміну.

Питання щодо змісту - як третього елемента позову - в юридичній літературі спірне. Ряд дослідників (А.А. Добровольський, С.А. Іванова, Н.І. Масленникова) заперечують існування змісту як елемента позову. На їх думку, зміст — це мета позову, отже, він не може бути його складовою частиною

Однак переважна більшість дослідників (М.А. Гурвич, В.В. Комаров, Н.А. Чечина, М.Й. Штефан, В.І. Тертишников) справедливо вказують, що в змісті позову виражається волевиявлення позивача, без якого немає звернення до суду за захистом порушеного або оспорюваного права, і якщо мета виражена у волевиявленні особи, що робить дію, то вона входить до його змісту.

Loading...

 
 

Цікаве