WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судовий розгляд цивільних справ - Курсова робота

Судовий розгляд цивільних справ - Курсова робота

Новий ЦПК України, який ще не набув чинності, у ст. 178 дублює положення свого "попередника". Щоправда, новий ЦПК доповнено п. 4 ст. 178 наступного змісту: "Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може вимагати від цих осіб конкретної відповіді – "так" чи "ні".

Такого положення чинний ЦПК не містить, але той, хто бере участь у судовому процесі, знає, що й нині суд може ставити питання доповідачу і може вимагати від нього чіткої відповіді. Проте не можна не погодитись з тим, що закріплення такого права у Кодексі є позитивним моментом.

Такій стадії, як судові дебати присвячено ст. 194 чинного ЦПК та ст. 193 нового ЦПК. Проаналізувавши ст. 194 та практику судового розгляду, можна дійти такого висновку: судові дебати – це промови осіб, які беруть участь у справі, в яких вони викладають обставини справи та просять суд прийняти те чи інше рішення. Ще однією суттєвою рисою дебатів є те, що під час їх проведення і по їх закінченні, сторони не можуть ставити запитань, за винятком суддів. Отже, за чинним ЦПК України межа між стадіями пояснення та судових дебатів розмита і чи не єдиною відмінністю між цими стадіями є наявність та відсутність права ставити запитання.

Доволі важливою новелою ст. 193 нового ЦПК є п. 7, який містить таке положення: "...з дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові".

Саме питанню – чому п. 7 ст. 193 ЦПК України, який не набрав чинності, є важливим – і присвячена подальша частина статті.

Справа у тому, що термін "дебати", згідно із Словником іноземних слів, означає дискусію, обмін думками на зборах. Цей самий словник дає визначення дієслова "дебатувати" – обговорювати питання, вести дебати.

Отже, дебати призначаються для двох чи більше осіб (в іншому випадку – не буде з ким дискутувати), і обов'язково передбачають обмін думками, висунення своєї позиції та спростування позиції опонента.

Якщо керуватися таким визначенням, то стає незрозумілим, чому процес судових дебатів за чинним ЦПК України має саме таку назву? Адже, як вже наголошувалося, і під час дебатів, і після їх завершення сторони не можуть ані ставити одна одній запитання, ані обмінюватися репліками. Якщо подивитися на практику міжнародних судових установ (наприклад, Міжнародного суду ООН), то можна побачити, що під час першого свого виступу перед судом сторони викладають своє бачення справи, свої аргументи звинувачення і, відповідно, спростування. Причому сторона відповідача має будувати свої пояснення у руслі пояснень позивача.

Під час першого виступу лише судді мають право ставити запитання для з'ясування спірних питань. Ця стадія судового засідання, яка в ЦПК України називається поясненнями, має назву oral arguments.

На стадії ж дебатів, яка має назву rebbuttal для позивача і surrebuttal для відповідача, сторона позивача викладає свої найсильніші аргументи у вигляді тверджень/реплік. Ці твердження спрямовані на те, аби якомога ефективніше спростувати ключові аргументи у поясненнях відповідача. В свою чергу, сторона відповідача має відповісти саме на ці твердження і/або використати їх на свою користь, або спростувати їх. Така черговість вбачається доречнішою за ту, що закріплена у чинному ЦПК України через те, що кожна зі сторін вважає свою позицію законною і справедливою. А тому може сперечатися і обстоювати її безкінечно. Вирішити ж, чия позиція привалюватиме, може лише суд. Для того щоб прийняти рішення, суд має з'ясувати ситуацію. Саме тому під час пояснень логічніше було би надати сторонам можливість змалювати своє бачення справи, без дискусій одна з одною. Іншими словами, стадія пояснень має на меті:

– аби відповідач дізнався про межі претензії позивача;

– щоб позивач почув аргументи відповідача, які захищають його позицію, і зміг їх заперечити у дебатах;

– аби суд повніше з'ясував для себе обставини справи.

Після того як кожна сторона вислухала позицію опонента й суд з'ясував всі обставини і став повноцінним "учасником" подій, позивач може викласти свої основні аргументи, які б спростовували пояснення відповідача, а відповідач має пояснити твердження/репліки позивача, не виходячи за їх межі.

Попри право суду ставити запитання у справі самостійно, в деяких випадках суд утримується від запитань і лишається пасивним слухачем. Саме в таких ситуаціях стануть у пригоді доречні твердження і відповіді на них сторін; саме в такій формі дебати "розкриють очі" суду (бо саме сторони зацікавленні у виявленні слабких моментів у позиції опонента). Це є додатковою перевагою використання тверджень у дебатах.

Отже, розмежувавши стадії пояснення та судових дебатів зазначеним чином та, використовуючи саме таку послідовність розгляду справи, можливо досягти оптимального використання часу, надати сторонам право зміцнити свою позицію, а суду – зрозуміти ситуацію і прийняти правильне рішення.

Повертаючись до нашого запитання – чому п. 7 ст. 193 ЦПК України, який поки не набув чинності, є важливим? – маємо відповідь: саме репліка і відповідь на неї є головними елементами дебатів. Адже не у ствердженнях сторонами ще раз справедливості і обґрунтованості своєї позиції, а в запереченні і спростуванні аргументів протилежної сторони полягає суть дебатів.

На жаль, ані чинний ЦПК України, ані новий ЦПК України не відтворюють належного розмежування та послідовності ведення розглянутих нами стадій. Однак прийняття норм, подібних п. 7 ст. 193, дає підстави сподіватися на позитивне вирішення цього питання у майбутньому.

6.Порядок постановлення рішень

Судові постанови – це процесуальна форма діяльності суду по застосуванню права. За нормами цивільно-процесуального законодавства існує два види постанов суду першої інстанції: 1) рішення; 2) ухвали. В формі рішення виступають постанови суди першої інстанції з приводу вирішення справи по суті незалежно від виду провадження. Постанови суду, якими вирішується окремі питання процесуального характеру називаються ухвалами. Існує 3 види рішень: 1) про присудження; 2) про визнання; 3) про перетворювання. В теорії права встановлені такі види: 1) завершальні (основні); 2) додаткові. В основу такої класифікації покладено обсяг вирішення питань. Основними повністю вирішуються всі правові вимоги. Окрім такої класифікації існує інша: 1) альтернативні (під умовою, дозволяють передбачити можливість виконання рішення в іншій формі) (ст.206 ЦПК); 2) факультативні. Суть судового рішення полягає в тому, що воно є основним й найважливішим актом правосуддя, завжди постановляється від імені держави і спрямовується на захист прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Гл.22 ЦПК. Ст.202 – рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Ст.209 – рішення повинно бути постановлено у передбаченому законом порядку. Ст.211 – обов'язково викладається в письмовій формі, за встановленим змістом (ст.293 ЦПК). Рішення проголошується публічно (ст.212 ЦПК). Законність судового рішення (Постанова Пленуму ВС УРСР від 29.12.76 "Про судові рішення") – означає його правосудність. Умовами законності є: 1) правильне застосування закону, який підлягає застосуванню; 2) незастосування не пов'язаного закону; 3) правильне тлумачення закону. Рішення повинно бути обґрунтованим. Це означає, що: 1) по справі повинно бути повне з'ясування обставин, що мають значення; 2) доведеність обставин, що мають значення по справі; 3) відповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зміст рішення – це його структура (ст.203 ЦПК), яка складається з 4 частин: 1) вступної; 2) описової; 3) мотивувальної; 4) резолютивної. Дані зазначаються на час і місце постановлення рішення. Вступна частина вміщує в собі відомості про найменування документу, найменування суду, форма судового засідання (відкрите, закрите), склад суду, прізвище секретаря судового засідання, прокурора, найменування сторін, осіб, які брали участь у розгляді справи, представників громадськості. Описова частина: натік на обставини справи (дуже коротко, основні вимоги), зміст вимог позивача, їх обґрунтування, заперечення відповідача або подання зустрічної позовної заяви, її зміст; як реагують особи, які беруть участь у розгляді справи на заявлені позовні вимоги, як реагує на заявлені позовні вимоги суд. Закінчується ця частина зауваженнями суду. Мотивувальна частина – обставини справи, встановлені судом, докази, відхилені та визнані, чим керувався суд. Резолютивна частина. В залежності від змісту цієї частини ми зможемо визначити, до якого виду належить рішення. Зміст цієї частини має бути вичерпним, безумовним, визначеним. Вичерпність означає, що в судовому рішенні лається повна відповідь на всі правові питання. Визначеність полягає в тому, що суд повинен дати чітку та конкретну відповідь, як він вирішує поставлені перед ним питання, тобто повністю чи частково, чи відмовлено та т.і. безумовність полягає в тому, що висновки не повинні вимагати умови, які б поставили його виконання в залежність від настання таких умов. Рішення, зміст якого не відповідає закону (ст.203) підлягає скасуванню. Рішення суду повинно бути постановлено в тому ж судовому засіданні, де розглядалася справа, але відповідно до ч.4 ст.209 ЦПК, в особливо складних випадках складання мотивувальної частини може бути відкладено на строк не більше 3 днів. Ст.216 – суд зобов'язаний протягом 5 днів надіслати копії судового рішення особам, які були відсутні. Ст.213 ч.4 – суд не вправі самостійно змінити або скасувати рішення, які вже проголошені. Якщо в рішенні суду є помилки, це є підставою для скасування рішення в касаційному порядку, порядку нагляду або за нововиявленими обставинами. Разом з цим зустрічаються помилки в судовому рішенні, які можуть бути усунені судом, який постановив рішення. 3 способи усунення (виправлення) недоліків судового рішення: 1) ст.213 ч.2 – виправлення описок або явних арифметичних помилок, виноситься ухвала; 2) шляхом постановлення додаткового рішення ст.214 ЦПК (відносно якої-небудь позовної вимоги сторони подавали докази, пояснення, а рішення суду нічого не постановило відносно такої вимоги; якщо суд, розв'язавши питання проправ, не назначив точного розміру присудженого стягнення або які дії треба виконувати; якщо в рішенні не зазначено негайного виконання судового рішення (по справах згідно ст.217); у випадках, якщо суд не вирішив питання про судові витрати), таке питання може розглядатися на протязі 10 днів з дня проголошення рішення – за заявою осіб або з власної ініціативи суду, питання розглядаються в судовому засіданні, сторони повідомляються про час, місце, таке рішення підлягає оскарженню, при відмові в задоволенні заяви сторони про постановлення додаткового рішення суд виносить відповідну ухвалу; 3) роз'яснення рішення (ст.215 ЦПК) можливо з власної ініціативи суду або за заявою осіб, що брали участь у справі, але частіше за заявою органу виконання судових рішень, суд вправі роз'яснити рішення, але не змінюючи його змісту, заява про роз'яснення судового рішення розглядається якщо рішення ще не виконано і не закінчився термін його примусового виконання, розглядається з обов'язковим викликом сторін і повідомленням про час і місце, про роз'яснення судового рішення виноситься відповідна ухвала, яка підлягає оскарженню.

Loading...

 
 

Цікаве