WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судовий розгляд цивільних справ - Курсова робота

Судовий розгляд цивільних справ - Курсова робота

засоби доказування однакові для будь-якого процесу дослідження доказів в сфері правозастосування;

порядок дослідження доказів має загальні риси, що зумовлено правовими та психологічними ознаками.

Таким чином, загальні риси в процесі доказування можна знайти, але трансформуючи цю позицію на реальний цивільний або кримінальний процес можна віднайти й відмінні риси, на які звертають увагу інші вчені. Тому в сучасній юридичній теорії і практиці не розрізняють терміни "теорія доказів" та "теорія доказування", однак це необхідно робити. На наш погляд, неможливо змішувати теорію доказів і теорію доказування або доведення як не можна плутати надання суду доказу із самим доказом.

Дійсно, сучасна теорія доказів фактично залишається нерозвиненою, оскільки правознавці, в своїй переважній більшості, далекі від останніх досягнень науки в галузі техніки, різних технологій, медицини тощо. Але це положення також неможливо вважати загальним правилом, оскільки останнім часом з'являються юридичні видання, що знаходяться на межі останніх досягнень комп'ютерних технологій та права. Але цей приклад – більш виняток із правила, ніж правило. Тому, на наш погляд, одним із перспективних напрямів майбутніх досліджень будуть спільні дослідження фахівців правознавців з провідними фахівцями природничих наук, спрямовані на вивчення новітніх доказів. Спільні дослідження на межі природничих та правових дисциплін мають призвести до суттєвого розвитку саме теорії доказів, а не процесу доказування, над удосконаленням якого мають працювати теоретики та практики-правознавці. Тому вважається доцільним існування такого напрямку досліджень як теорія доказів.

Таким чином, необхідність систематизації інформації зумовлює потребу групувати окремі напрями досліджень не тільки за звичними і базисними для правової науки галузями: галузь, підгалузь, міжгалузевий інститут, інститут.

Отже, в певних галузях права інформація може бути систематизована без суттєвих утруднень, оскільки вона є специфічною (наприклад, в основному нормативному акті зібрана вся інформація про судоустрій в Україні), тому окремі інформаційні блоки, належність яких до певної галузі права буває важко встановити, можна вважати або граничними, або спільними для декількох галузей права. Однак вважаємо, що поняття "міжгалузевий інститут" лише до певної міри є коректним. Так, слідкуючи за розвитком порівняльного правознавства слід вважати доволі ґрунтовним висловлювання з цього приводу професора А.X. Саїдова. Вчений виділив три значення терміна "порівняльне правознавство": метод, наука, навчальна дисципліна; позначив три головні цілі порівняльного правознавства: науково-пізнавальну, практико-прикладну й учбово-педагогічну; намітив коло питань, що складають предмет порівняльного правознавства. Історико-порівняльне правознавство, на думку А.X. Саїдова, виросло з потреб вивчення іноземного права. Основна ж ціль сучасної юридичної компаративістики – дати відповідь на питання про те, що відбувається на правовій карті світу, як розвиваються основні правові системи сучасності, як відображаються умови життя, що змінюються, у національних правових системах.

Загалом же, вважається, що більш сприятливим для розвитку теорій доказування та доказів є різнобічні підходи до їх розвитку і наступне узагальнення досягнутого та систематизація отриманих результатів в працях видатних науковців. Наприклад, самостійне дослідження таких вузьких питань як докази і доказування по окремих категоріях справ, окремі принципи доказування тощо мають позитивне значення для розвитку правової науки і, зокрема, цивільного процесу, але багато робіт так і залишається на рівні вивчення окремого питання і не мають логічного продовження в глобальних теоретичних дослідженнях, а їх результати не узагальнюються.

Водночас юридична наука повинна мати безпосередні зв'язки із практикою та законодавством, що має проявлятись не тільки в розробленні довідників з доказування, а й в більш важливих питаннях.

Встановлюючи мету процесу доказування, необхідно відокремити поняття "факт" та "обставина", що в подальшому надасть можливість більш чітко розмежовувати доказовий процес на різних стадіях цивільного судочинства, визначити наступне поняття "предмет доказування" тощо. Так, деякі автори не тільки розрізняють ці два поняття, але й створили теоретичну модель їх застосування для справ окремого провадження. Так, вчений процесуаліст С.Я. Фурса зазначає, що в окремому провадженні засобом захисту охоронюваних законом інтересів є рішення суду про констатацію юридичного факту, тобто з набранням судовим рішенням законної сили юридичні обставини перетворюються на юридичні факти, а охоронюваний законом інтерес стає підставою для отримання особою певних прав, які визначаються законом на підставі встановленого юридичного факту.

Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування: а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі.

Тому пропонується поділяти докази не тільки на особисті та речові, а й на отримані за допомогою технічних засобів і змішані. В цьому разі можна буде більш чітко провести межу між різними видами доказів за джерелом доказу. Це положення з урахуванням способу отримання доказу може певною мірою свідчити про їх юридичну вірогідність.

Так, до особистих доказів пропонується віднести:

пояснення сторін;

пояснення третіх осіб;

пояснення представників;

пояснення заявників та заінтересованих осіб;

пояснення заявника та боржника;

показання свідків;

висновки експертів;

письмові докази, якщо при їх формуванні не застосовувались технічні прилади комп'ютерної техніки.

До речових доказів, на нашу думку, необхідно відносити ті речі, доказове значення яких у цивільному процесі не залежить від певних технічних та інших наукових знань і які можуть бути досліджені судом для отримання інформації, що матиме значення для вирішення справи.

Докази, отримані за допомогою технічних засобів, пропонується виділити в самостійний вид через необхідність особливого ставлення до їх доказового значення.

До них можна віднести:

звуко- і відеозапис;

фотографії;

інформацію отриману через Інтернет;

комп'ютерні програми (наприклад, бухгалтерські розрахунки, висновки експерта, що ґрунтуються в першу чергу не на його досвіді або знаннях, а на комп'ютерній обробці наданого матеріалу).

Це положення зумовлено тим, що в багатьох випадках такі висновки залежатимуть не тільки і не стільки від досвіду експерта або особи, яка застосовувала техніку, скільки від досконалості програми та надійності роботи самої комп'ютерної техніки. Так, в багатьох розвинених країнах світу комп'ютерна техніка застосовується не тільки для обробки певного об'єкту, а нею пропонується й певний готовий висновок, що позбавляє користувача потреби і, головне, можливості робити власні узагальнення та висновки.

До змішаних пропонується зараховувати ті докази, які неможливо без певного наближення віднести до певного виду. Наприклад, суд або сторони може цікавити при дослідженні висновку експерта, на чому базується його висновок і якою мірою: чи він зроблений ним особисто; чи за допомогою певних апробованих програм; чи перевірялись зроблені висновки за допомогою інших програм тощо.

Тому у випадках отримання певних відомостей, що випливають з особистих доказів, необхідно встановлювати відсутність суб'єктивних факторів, які можуть впливати на їх вірогідність. У разі дослідження даних про обставини справи, що отримані за допомогою технічних засобів, необхідно встановлювати їх вірогідність на можливість підробки або зміни, надійності програм та обладнання тощо. Коли ж йдеться про змішані докази, то необхідно перевіряти відомості на відсутність суб'єктивного впливу і технічну надійність отриманої інформації

5.Судові дебати

Судовий розгляд складається з кількох стадій, однак, у межах цієї статті хотілося б зосередити увагу винятково на двох з них, а саме:

1) надання пояснень особами, які беруть участь у справі;

2) судові дебати.

Так, згідно зі ст. 180 ЦПК України після доповіді справи суд заслуховує пояснення сторін та осіб, які беруть участь у справі. Під час надання пояснень сторони та зазначені особи можуть ставити запитання одне одному.

Loading...

 
 

Цікаве