WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Реформування кримінального процесу - Курсова робота

Реформування кримінального процесу - Курсова робота

В новому КПК також розширені гарантії захисту громадянина в

31

сфері кримінального судочинства, зокрема права потерпілого, позивача і відповідача в процесі. Потерпілому надана можливість стягнути з винного не тільки майнову, а й моральну шкоду, а також передбачити можливість відшкодування заподіяної злочином шкоди за рахунок спеціального державного фонду, який може створюватися з надходжень від конфіскації майна та різних грошових стягнень з винних у вчиненні злочинів осіб.

Також чітко визначено хто е підозрюваним. Тобто, підозрюваним спеціальним процесуальним рішенням повинна визнаватися особа, щодо якої заведено кримінальну справу, особа, щодо якої до притягнення її як обвинуваченого застосовано запобіжний захід, і особа, від якої до притягнення її як обвинуваченого відібрано письмове зобов'язання про явку.

У відповідних статтях КПК детально регламентовано права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного., які випливають зі ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Європейської конвенції про захист ираз людини і основних свобод, статей 9, 10 і 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та з шитих міжнародних угод, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і в силу чого відповідно до ст. 9 Конституції вони є частиною національного законодавства України.

Питання про права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в кримінальному судочинстві надзвичайно тісно пов'язане з проблемою регламентації застосування запобіжних заходів. Старе законодавство України щодо іаетосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (статті 148, 1255 старого КПК) не відповідає нормам міжнародного права, Згідно з п. З ст, 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права гримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду їхньої справи, не і юний по бути загальним правилом, Взяття під варту до суду може застосовуватись відповідно до закону лише у тому разі, якщо воно

32

€ розумним і необхідним. Під "необхідністю" розуміють запобігання втечі, впливу на свідків чи потерпілих, рецидиву злочину, а також очевидна небезпечність особи для суспільства. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є достатньою умовою для тримання особи під вартою.

Розширення кола питань, пов'язаних з контролем суду за роботою органів, що здійснюють попереднє розслідування справ, без сумніву, тягне за собою збільшенні навантаження на місцеві суди.

Крім того, суди неминуче зіткнуться з проблемою збирання,перевірки і вивчення інформації, яка має значення для вирішення питанняпро застосування, зміну чи скасування запобіжного заходу. Це зумовленотим, що (особливо у випадках затримання особи) питання про те, якийзанобіжшій захід обрати, вирішується у надзвичайно стислі строкизгідно з новим КПК протягом трьох діб з моменту заіримання. Досвідпоказує, то в такі короткі строки дізнавая, слідчий всшгає зібрати тЬдеякі відомості про злочин. Проте у більшості випадків такої інформаціїзамало /для чого, щоб визначитися з питанням, чи треба особу утримуваніпід вартою чи щодо неї достатньо застосувати запобіжим й захід, непов'язаний з триманням під вартою, ІІадзнич;.?-' клижнецьому

етапі с інформація про особу її сімейний і матеріальний стан, заняття,, спосіб жипм, поведінку в побуті і на роботі, соціальні зв'язки тощо, тобто дані, які дають можливість прогнозувати поведінку особи після обрання їй запобіжного заходу.

Необхідність наловнення конкретним змістом положень ст. 121

Конституції вимагає також докорінного перегляду чинного законодавства

щодо місця і ролі прокурора в кримінальному процесі. Конституція

покладає на прокуратуру нагляд за додержанням законів органами, які

;ятг* сшспативно-рочшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, а

го обвинуваченая в суді. Практика доводить, що форми і методи здійснення прокуратурою нагляду за додержанням

33

законів органами, які провадять дізнання чи досудове слідство в кримінальних справах, є достатньо ефективними і їх майже всі збережено в новому КПК.

Справедливість кримінального процесу, забезпечення прав людини є неможливими без додержання встановлених законом строків на відповідну процесуальну дію. Вони дисциплінують суб'єктів кримінальною судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Передбачені о -процесуальним законом строки процесуальних дій мають надзвичайне значення в плані захисту особи від обвинуваченим.

У багатьох країнах світу кримінально-тіроііс ий закон не

завжди детально регламентує строки виконання слідчим, суддею,курором кожної ІІроцесуальиої дії, зазначаючи, що вони повиннівиконуватися в розумні строки, Таким чином, закон розраховує па високуморальність і високу порядність суб'єкті і в су - ства, не спонукає їхбюрократизму і формальності. Слідчий у такому разі не може пояснюватипотерпілому свою бездіяльність в абсолютно простій справі тим, що унього ще є передбачений заковом строк, а повинен діяти нтидко, щобвиправдати довіру закону як до розумної і І особи. ІСри

процесуальне законодавство України повинно максимально орієнтуватичих, .-чів, прокурорів і суддів на аналогічну поведінку, водночас

враховувати ментальність нашого народу і бути реальним,

В Україні на сьогодні діє апеляційний, касаційний та міжнароднийрозгляд справ, (сігуїоча система виправлення судових помилок в Україні вцілому :ІкоІ шості та правопорядку в державі, хоча

потребує серйозного реформування,

Справедливість судового рішення неможлива без реалізації права

заінтересованої особи на його перевірку іншим складом суду. Причому

ладом суду, який с колегіальним, незалежним від суду, що

постановляв оскаржуване рішення, та який без відправлення справи в той

34

же суд може сам скасувати попереднє рішення і, дослідивши необхідні обставини, постановити своє, остаточне. Такий порядок перевірки судових рішень прийнято називати апеляційним. Він притаманний більшості країн світу, оскільки вважається найбільш надійним.

Більша частина території України протягом віків розвиваласьвідповідно до європейських поглядів та ідеалів, тому інститут апсл^мий їй І/швпа. Уже з 1581 р. діяв Головний литовський трибунал якгта :цшна інстанція у Великому князівстві Литовському,

Руському та Жемайтійському (офіційна де; чв яке вхол

землі України. Багатовіковий досвід апеляційних судів та апеляцій!провадження в Україні буй зібраний, вивчений і докладно врегульований уякими с ійський народ, 1743". У цьому

правовому акті апеляція визначалась як "правильне відкликання і перенесення з нижчого суду до вищого с , коли однаякась із них зважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі вцьому нижчому суді".

У 1864 р. апеляційна перевірка судових рішень була сприйнята і запроваджена в Російській імперій иротг

з іфийня'Ітям нового Криміпильно-процееуальїіого кодексу (далі - КПК) у

було віданод я цію, але лише щодо

рішень, постановлених мировими судами.

Таким чином, понад 80 останніх років Україна не знала удійного перегляду судових справ. У зв'язку з цим не вистачає

иагурм, немає досвіду у суддів, прокурорів та

адвокатів. Усе це необхідно надолужувати, Зрозуміло, що і замшо даветію

поки що недосконале, написане з урахушіькям загального світового

спілу, пде без досвіду національного. Запровадження апеляційного

•шшшІьииА сіі{ ігротягом І року висвітлило цілий

ряд проблем, які потрібно обговорювати і вирішувати.

35

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України єдиною касаційною інстанцією по перегляду кримінальних справ в Україні є Верховний Суд, і зокрема його судова палата у Кримінальних справах і військова колегія. Звузивши коло судів, які мають право касаційного перегляду справ, законодавець у той же час розширив коло справ, які можуть бути перевірені в касаційному порядку. Зокрема, в касаційному порядку, а не апеляційному переглядаються найбільш складні й важливі кримінальні справи, що були розглянуті по першій інстанції апеляційними судами. Оскільки в апеляційній інстанції можливе погіршення становища осудженого чи виправданого місцевим судом, то, за логікою, вироки і постанови, які постановлені апеляційною інстанцією після скасування вироків та постанов місцевих судів, також переглядаються в касаційному порядку.

Як видно, в одній главі старого КПК, в одних і тих же статтях врегульовані надто різні правовідносини касаційного перегляду справ, судові рішення в яких не набрали законної сили, і справ, судові рішення в яких набрали законної сили. Змішування порядку розгляду різних за природою справ ускладнює його сприйняття та застосування.

Зазначивши у п. 2 ч. І ст. 383 минулого КПК, що в касаційному порядку можуть бути перевірені лише вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, законодавець створив серйозну проблему, оскільки таким чином передбачив, що ухвали апеляційного суду набирають законної сили і можуть бути переглянутими лише як судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 старого КПК. Проте, як свідчить практика роботи колишніх президій обласних і прирівняних до них судів, діяльність касаційних, а нині апеляційних інстанцій судів обласного рівня не завжди бездоганна. Президії обласних судів оперативно, майже в межах тижня двох мали змогу виправити кожну помилку, допущену касаційною інстанцією. Сьогодні це зробити можливо

Loading...

 
 

Цікаве