WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Реформування кримінального процесу - Курсова робота

Реформування кримінального процесу - Курсова робота

Слід зазначити, що за час після проголошення незалежності України до Кримінально-процесуального кодексу України було внесено чимало змін і доповнень. Ми не можемо зупинитись на всіх змінах і доповненнях, але

20

зазначимо, що майже всі питання, передбачені Концепцією судово-правової реформи України, виконані.

28 червня 1996 р. на п'ятій сесії Верховної Ради України була прийнята Конституція України.

У радянський період ні в Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919 р., ні в Конституції (Основному Законі) Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937 р., ні в Конституції УРСР 1978 р. принцип поділу влади не одержав свого втілення. У них була закріплена судова система, але нічого не говорилося про судову владу як окрему гілку влади. Принцип поділу влади одержав відображення в Декларації про державний суверенітет України.

21

2.2. Загальне кримінально-процесуальне законодавство України.

З оприлюдненням в електронних засобах інформації тексту нового Кримінально-процесуального кодексу України (реєстрований проект № 3456-1), проект було прийнято у першому читанні Верховної Ради України 22 травня 2003 року, з'явилась реальна можливість висловитися з приводу його змісту юридичних фахівців, які не були причетні до його розробки.

На шпальтах періодичних видавництв почали з'являтися публікації з аналізом сильних і слабких аспектів Кодексу.

Робота над створенням проекту нового Кримінального процесуального Кодексу триває з 1992 року. Його основні концептуальні положення неодноразово обговорювались на різних конференціях, "круглих столах", з'їздах і конференціях суддів, зустрічах вчених і практиків. Проект розповсюджувався серед фахівців України, надсилався для вивчення відповідним комітетам Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, судам, органам Міністерства юстиції, Генеральній прокуратурі, МВС, СБУ, науковим і навчальним закладам України. З проектом ознайомилися фахівці Ради Європи, а також працівники СІЛА і Швейцарської Конфедерації. Неодноразово проект обговорювався на міжнародних конференціях за участю зарубіжних експертів, які високо оцінили його основні положення, відзначивши, що за основними інститутами, а також за рівнем захищеності особи проект повністю відповідає сучасним світовим підходам до регулювання кримінальною судочинства.

При підготовці нового КПК робоча група ставила за мету створити таку процедуру досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ, яка відповідала б міжнародним стандартам, досягненням вітчизняної і зарубіжної науки в галузі процесуального права,

22

потребам слідчої і судової практики. Основними орієнтирами в цій роботі були Конституція України, а також міжнародно-правові акти, обов'язковість яких визнала Україна (насамперед такі важливі документи у сфері регулювання кримінального судочинства, як Загальна декларація прав людини (1948 р.); Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (1450 р.): Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.); Основні принципи, що стосуються незалежності судових органів (1985 р.); Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню чи позбавленню волі у будь-якій формі (1988 р.) та ін.). Під час роботи над проектом КПК враховувалися також положення Закону України "Про судовий устрій", Кримінального, Цивільного і Кримінально-виконавчого кодексів, інших нормативних актів, зауваження і пропозиції, що надійшли від державних установ, наукових і навчальних закладів, відомих вчених і практиків, використовувалися матеріали судової практики, результати наукових досліджень, законодавство інших країн. Збережено норми чинного процесуального законодавства, які виправдали себе па практиці.

Новий КПК побудовано за традиційною для України системою, відповідно до якої норми, що мають загальний характер, розміщені у Загальній частині, а норми, які регулюють спеціальні процедури, у Особливій. Структуру обох частин становлять розділи, глави, статті, частини статей, пункти частин.

Загальна частина містить положення про завдання кримінально-процесуального законодавства та його основні засади, про суб'єкти кримінального процесу, процесуальні дії, рішення, строки і витрати, запобіжні заходи та інші заходи процесуального примусу, доказування і процесуальні джерела доказів.

Особлива частина регламентує питання попередньої перевірки і вирішення заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини;

23

провадження дізнання і досудового слідства; оскарження дій І рішень начальника органу дізнання, дізнавача, начальника слідчого підрозділу, слідчого, прокурора, слідчого судді; дій прокурора у справі, що надійшла від дізнавача, слідчого; підсудності кримінальних справ; їх попередній розгляд суддею; головного судового розгляду, в тому числі особливості провадження в суді присяжних; особливості провадження по деяких категоріях справ, апеляційного і касаційного провадження та перегляду судових рішень у порядку виключного провадження; виконання судових рішень та вирішення питань, то виникають у цій стадії; питань кримінального судочинства, пов'язаних з міжнародними відносинами.

Структурна побудова КПК залежить насамперед від визначення завдань і засад кримінального процесу, кола суб'єктів кримінального процесу, їх повноважень, прав і обов'язків, а також стадій процесу.

Зупинимося па найважливіших аспектах цих питань, які значною мірою визначать майбутній основний кримінально процесуальний закон України.

Передусім це питання про завдання кримінального процесу. Старий кримінально-процесуальний закон (ст. 2 КПК) визначає, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, а жоден невинуватий не був покараний.

Становлення нового характеру взаємовідносин між державою і громадянином вимагає суттєвого зміщення акцентів у цьому визначенні та вилучення з нього елементів, які мають ідеологічне, а не процесуальне забарвлення. До останніх насамперед належать такі завданням, як швидке і повне розкриття злочинів та невідворотність покарання. Загальновідомо, що злочинність має істотну латентну компоненту, яка є досить високою,

24

особливо коли йдеться про такі злочини, як зґвалтування, розкрадання державного майна, шахрайство, хабарництво тощо. Значна частина латентної злочинності зумовлена чинниками, які не залежать чи майже не залежать від того, наскільки ефективно працюють державні органи, компетенцією яких є боротьба зі злочинністю (зокрема, інертністю населення, небажанням жертв злочинів повідомляти про злочинні дії, вчинені щодо них, тощо), тобто мають об'єктивний характер.

Вимога закону щодо швидкого і повного розкриття злочину та забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності ігнорує об'єктивні чинники, вона має декларативний, а до певної міри і лицемірний характер. Очевидно, що ці положення закону були включені для того, щоб спонукати правоохоронні органи працювати більш ефективно. На практиці ж вони призводять до масового приховування злочинів від реєстрації, яке В. Зеленецький не без підстав називає "злочинною латентністю злочинності", а також до поширення практики безпідставного притягнення до відповідальності осіб шляхом примушування їх до самообмови чи шляхом фальсифікації доказів. І в першому, і в другому випадках посадові особи правоохоронних органів порушують закон з метою показати видимість належного виконання завдань

З огляду на сказане перед новим процесуальним законодавством не повинні ставитися завдання про невідворотність покарання, про забезпечення швидкого та повного розкриття злочинів. Основними завданнями кримінально-процесуального законодавства, які необхідно закріпити у чинному КПК, є:

- регулювання процесуального порядку викриття осіб, винних у вчиненні злочинів, притягнення їх до відповідальності та справедливе їх покарання;

25

  • регулювання процесуального порядку викриття осіб, які вчинилисуспільне небезпечні діяння у неповнолітньому віці або в станінеосудності, і застосування до них передбачених законом примусовимзаходів;

  • захист особи від безпідставного притягнення до кримінальноївідповідальності й засудження невинуватих або застосування до нихпримусових заходів;

  • захист особистої свободи особи, її майна, честі, гідності, іншихправ і законних інтересів, а також державних інтересів, інтересів і правюридичних осіб.

Принципове значення для змісту і структури новітнього КПК має питання про засади Кримінального процесу, Засадами кримінального процесу є фундаментальні ідеї й положення, які визначають його спрямованість і побудову, форму і зміст його стадій та інститутів, Вони є гарантією додержання прав і законних інтересів особи, яка потрапляє у сферу кримінального судочинства, тим лакмусовим папірцем, з допомогою якого вирішуються питання про те, як тлумачити ту чи іншу конкретну процесуальну норму і як вирішувати суперечності, що виникають під час провадження у кримінальній справі.

Loading...

 
 

Цікаве