WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Реформування кримінального процесу - Курсова робота

Реформування кримінального процесу - Курсова робота

Становище погіршується недостатньою захищеністю суддів і слідчих. Одним із основних принципів судово-правової реформи стало встановлення

15

судового контролю за законністю і обґрунтованістю процесуальних рішень слідчих органів, які обмежують прана громадян.

Було запропоновано значно розширити права обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу. Потерпілому надається право підтримувати обвинувачення, вимагати відшкодування державою збитків, заподіяних йому злочином, для чого створюється державний фонд.

Законодавчо була закріплена реальна процесуальна самостійність слідчого, його права і обов'язки, диференційовано форми розслідування. Було чітко розмежовано функції органів попереднього розслідування і органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність як у процесуальному, так і організаційному плані.

Знову постала проблема створення єдиного слідчого апарату. В судово-правовій реформі було чітко сказано з цього приводу: створюється єдиний слідчий апарат. Визначаються науково обґрунтовані критерії навантаження слідчих та забезпечення їх технічними засобами.

Реформу пропонувалось проводити в три етапи.

Перший етап передбачав:

  • розробку і затвердження Концепції судової реформи ВерховноюРадою України, створення Комісії Верховної Ради України з судово-правової реформи, а в Міністерстві юстиції України - управління з цьогопитання;

  • внесення змін і доповнень до Закону "Про судоустрій України",Кримінально-процесуального та Цивільного кодексів України проодноособовий судовий розгляд кримінальних і цивільних справ, про судовуперевірку законності арешту або утримання під арештом громадянина, прозабезпечення підозрюваному і обвинуваченому права на захист.

Було визнано за доцільне розробити і прийняти законодавчі акти зі створення Слідчого комітету, програми його матеріально-технічного забезпечення, провести підготовчу роботу зі створення судової міліції.

16

На виконання Концепції судово-правової реформи було внесено ряд змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України, згідно із Законом про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу від 17 червня 1992 р. Другий закон, який прийняла Верховна Рада України 15 грудня 1992 р., містить положення про деідеологізацію чинного кримінально-процесуального законодавства. В усіх нормах процесуальних законів і статей КПК скасовано поняття "соціалістичний".

Слова "Українська Радянська Соціалістична Республіка" замінені на "Україна".

Виключені з КПК згадування і посилання на Основи кримінального судочинства і на союзне законодавство.

19 грудня 1992 р. прийнято і з 1 лютого введено в дію Закон "Про адвокатуру". У ст. 5 цього Закону сказано, зокрема, що адвокату надасться право застосовувати будь-які технічні засоби з дозволу слідчого при виконанні слідчих дій, в яких він бере участь. Адвокату надається право брати участь при розгляді його скарги в будь-якій державній установі. Отже, адвокат може вимагати від прокурора своєї участі при розгляді своєї скарги, поданої на дії слідчого. Адвокат має можливість отримувати пояснення від визначених осіб, але за умови, що ці особи дали на це свою згоду.

Ще одна новація пов'язана зі зміною пріоритетів у кримінальному судочинстві. В основу нової редакції ст. 2 КПК тепер покладено принцип захисту інтересів особистості (як особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, так і особи, потерпілої від злочину), і через захист інтересів особистості здійснюється захист інтересів держави.

Посилено процесуальний контроль суду за діями органів попереднього слідства. Тепер в суді може бути оскаржено рішення прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи. В суд може бути оскаржено рішення прокурора про прийняття запобіжного заходу - взяття під варту.

17

Суд, перевіряючи законність тримання під вартою, не розглядає питання про законність притягнення особи до кримінальної відповідальності. В суді може бути оскаржено і рішення вищестоящого прокурора про закриття кримінальної справи.

Деякі із внесених змін пов'язані з доказуванням. Як відомо, в ст. 127 КПК сказано, що при проведенні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, опису майна і освідуванні обов'язкова присутність не менше двох понятих. Тепер при освідуванні поняті можуть бути залучені у разі, коли слідчий визнає це необхідним. В інших випадках поняті брати участь не повинні.

Внесена нова стаття 99 КПК "Оскарження рішень про відмову в порушенні кримінальної справи". Після редакційних поправок стаття проголошує: постанова слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокурору, а якщо така постанова винесена прокурором - вищестоящому прокурору. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або його представником протягом 7 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником в суді в порядку, передбаченому ст. 236і КПК.

Внесені зміни в редакцію ст. 114 КПК. У ній сказано, що слідчий всі дії виконує самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора. Раніше згадки про суд (суддю) у статті не було.

Внесені нові статті 236і, 2362, 2365, 2366 КПК, що стосуються питань, пов'язаних з оскарженням рішень про відмову в порушенні кримінальної справи, про розгляд суддею скарги на постанову про відмову в порушенні справи та оскарження в суді постанови про закриття справи.

18

На розвиток Концепції судово-правової реформи прийнято закон "Про оперативно-розпіукову діяльність", який урегульовує взаємодію між оперативним працівником і слідчим. Цей закон надає право оскаржувати оперативно-розшукові дії в суді.

Що стосується кримінального обліку, то зараз ці обліки здебільшого втрачені, хоча і збереглись в органах МВС. Користь від них незаперечна. Дуже часто слідчі і оперативні працівники звертаються за допомогою до дактилоскопічної картотеки, карток-накопичення нерозкритих злочинів та ін.

25 червня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Державну програму боротьби зі злочинністю. Відповідно до неї видано Закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

Цей закон має особливе значення в умовах зростання злочинності в нашій країні. Згідно з ним створюється система органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю. Цю систему складають: а) Координаційний комітет з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України; б) спеціальні підрозділи з боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; в) спеціальні підрозділи з боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. В разі необхідності Верховною Радою на постійній або тимчасовій основі можуть бути утворені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.

До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:

) органи внутрішніх справ України і Служба безпеки України;

) органи прокуратури України;

) митні органи і підрозділи Прикордонних військ України;

) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби.

19

Після змін і доповнень прийнято Закон "Про судоустрій України11.

Повергаючись до Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", слід відзначити той факт, що до структури спеціальних підрозділів з боротьби з організованою злочинністю входять і слідчі управлінь та відділів, начальники яких призначаються міністром внутрішніх справ. До структури цих підрозділів включені інформаційно-аналітичні служби, підрозділи швидкого реагування, внутрішньої безпеки, кадрові та інші служби.

Правовий статус слідчих, які входять до складу спеціальних підрозділів, визначається кримінально-процесуальним законодавством України.

Суттєві зміни внесено до ст. 108, 120 КПК та інших. Важливим, з точки зору гарантій прав особистості на попередньому слідстві, було прийняття Закону "Про попереднє взяття під варту". У ньому закріплено обов'язок адміністрації місць позбавлення волі тримати ув?язнених залежно від тяжкості заподіяного злочину, повторності, віку, статі та інших названих в законі ознак. Визначено норму площі в камері для одного

в!язня (не менше 2,5 м2), а для вагітних жінок і жінок з дитиною - 4,5

•^ м . Регламентується порядок оскарження ув'язненими рішень посадових

осіб, гарантується чіткість утримання під вартою як в часі, так і за режимом перебування.

Суттєві зміни та доповнення внесені Законом в Кримінально-процесуальний кодекс 23 грудня 1993 р, У ст. 73, якою доповнено Кодекс, йдеться про те, що слідчий, який установив у кримінальній справі, що суспільно небезпечний злочин вчинила особа віком від 11 років, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.

Loading...

 
 

Цікаве