WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, принципи та органiзацiйнi форми деяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності - Реферат

Поняття, принципи та органiзацiйнi форми деяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності - Реферат

Реферат на тему:

Поняття, принципи та органiзацiйнi формидеяльностi адвокатури. Види адвокатської діяльності

ПЛАН

Вступ с.1-2

  1. Визначення термiна i cутi адвокатури с.3-4

  2. Поняття, принципи та органiзацiйнi форми

діяльності адвокатури с.5-12

  1. Види адвокатської діяльності с.13-14

Висновок с.15-16

Список використаної літератури с.17

Вступ

Необхідною умовою формування правової держави є розширення й удосконалювання судового захисту прав, воль і законних інтересів громадян. Важлива роль у реалізації цього положення належить адвокатурі. Виконання такої місії можливо лише за умови існування адвокатури як єдиної, сильної, соціально зрілої, незалежної громадської організації, що не входить у систему державних органів. Ступінь незалежності адвокатури від держави, характер взаємин держави й адвокатури - це завжди показник розвиненості цивільного суспільства, тому що доти , поки адвокатура є придатком державного апарата, громадяни не можуть розраховувати на реальну правову допомогу.

Ст. 59 Конституції України закріпила право кожного на правову допомогу, одночасно передбачає право кожної особи, коли її справа розглядається в суді, користуватися професійною правовою допомогою. Тому саме ця ст. Конституції проголошує існування одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основним завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та подання іншої правової допомоги в тому числі представництва громадян, юридичних осіб у судах.

Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини у суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності.

За Законом адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу. Таке визначення поняття адвокатури як правового інституту є значним кроком у напрямі визнання адвокатури як громадської організації, адже до цього часу в законодавстві не робилося акцентування на цю важливу ознаку юридичної природи адвокатури. За своєю природою вона є вільною професією, а звідси й має громадський характер.

Адвокатура у власному розумінні слова являє собою правозаступництво, правозахист, тобто іншими словами — юридичну допомогу, що надається тим, хто в ній має потребу, спеціалістами — правознавцями.

1.Визначення термiна icутi адвокатури

Слово "адвокатура" походить від латинського кореня "advocare", "аdvосаtus" ("закликати", "запрошений'').

Адвокатура — найдавніша і в той же час загальнолюдська інституція. Про розвиток адвокатури як професії ми дізнаємося з історії стародавніх та нових культурних народів (Африки, Азії, Америки, Австралії; Китаю, Японії та ін.). Слушно зазначити, що на перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства адвокатура в тому вигляді, у якому вона існує у світі сьогодні, відсутня. Як справедливо зауважує Є.Васьковський, адвокатура подібно усім соціальним інститутам не виникла одразу в організованому вигляді, а-спочатку існувала як незначний зародок, який за сприятливих умов сформувався i досяг певного розквiту.1

Спочатку у стародавньому Римі терміном "адвокат" позначалися рідні або друзі позивача, які, супроводжували його до суду, давали поради і як однодумці виражали підтримку і співчуття. З часом назву "адвокат" було поширено на осіб, які допомагали позивачеві, вести процес, збирали документи, підшукували засоби здхисту та повідомляли про їхню наявність патронові. Іноді адвокатами звалися навіть свідки. Римський літопис з цього приводу дає роз'яснення: хто захищає будь-кого у суді, той (якщо він оратор) називається патронрм; адвокатом — якщо допомагає юридичними порадами або своєю прирутністю виражає дружню підтримку; повіреним — якщо веде справу, та когнітором, якщо бере на себе справу присутнього і захищає немовби свою2 Отже, лише патрони були адвокатами у повному розумінні цього слова. Тільки у часи імперії, коли патронат остаточно розпався, термін "адвокат" почав застосовуватися до судових захисників.

Якою ж життєвою потребою викликане існування адвокатури? З цього приводу не можна не погодитись з думкою Є.Васьковського3.

На перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства, коли правові норми були настільки простими й нескладними, доступними розумінню всіх і кожного, позивач мав можливість вести справу особисто, не звертаючись до сторонньої допомоги.

Але з розвитком культури життєві відносини стають різноманітнішими та заплутанішими, разом з цим ускладнюються й відповідні юридичні норми. Знання і застосування їх стає складнішим для більшості громадян. Позивач, не маючи спеціальної підготовки, вже не спроможний сам вести свої справи; йому необхідна допомога людини, добре ознайомленої з нормами матеріального права та формами процесу. Виникає потреба в особливій групі осіб, які спеціально займалися б вивченням законів і могли б надавати юридичну підтримку або здійснювати правозахист. Саме ці спеціалісти-правознавці одержали назву адвокатів. Отже, адвокатура являє собою діяльність, пов'язану з наданням юридичної допомога тим, хто в ній має потребу, фахівцями-юристами.4

2. Поняття, принципи та органiзацiйнi форми

деяльностi адвокатури

Ст. 59 Конституції України закріпила право кожного на правову допомогу, одночасно передбачає право кожної особи, коли її справа розглядається в суді, користуватися професійною правовою допомогою. Тому саме ця ст. Конституції проголошує існування одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основним завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та подання іншої правової допомоги в тому числі представництва громадян, юридичних осіб у судах.

Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини у суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України " Про адвокатуру " від 19.12.1992 р.5 іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань.

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатська діяльність в переважній більшості пов'язана із такими напрямами надання правової допомоги як:

  • надання юридичної допомоги громадянам у кримінальному судочинстві як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представники потерпілого (потерпілих) цивільних позивачів, цивільних відповідачів.

  • надання правової допомоги шляхом представництва інтересів позивача, відповідача, третіх осіб у цивільному та господарському судочинстві.

  • адвокати мають право надавати правову допомогу особам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також особам, які притягуються до дисциплінарної відповідальності.

У будь-якій правовій державі адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах утвердження верховенства права в цілому, утвердження і гарантування прав людини. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на 8-му Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності у суспільстві, яка має поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосування як адвокатами, так і суддями, прокурорами, органами законодавчої, виконавчої влади, суспільством в цілому. При цьому моральна і юридична відповідальність адвоката за дотримання професійної етики істотно підвищується. Він зобов'язаний суворо дотримуватися вимог професійної етики, визнаних світовим співтовариством та Україною " Загального кодексу правил для адвокатів Європейського співтовариства ", прийнятого делегацією країн-учасниць у Страсбурзі в жовтні 1988р., Правил адвокатської етики, схвалених ВКК адвокатури при Кабінеті Міністрів України 2.10.1999 р.

Адвокатура, не є правоохоронним органом, однак діяльність цього недержавного об'єднання безпосередньо пов'язана із правоохоронною діяльністю.

В літературі адвокатуру називають також правозахисним органом, ставлячи її в один ряд із Уповноваженим ВР України з прав людини, органами Мін'юсту, нотаріату.

Завданням адвокатури є сприяти згідно Конституції та законів України захисту прав і свобод та представляти законні інтереси фізичних та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі в інтересах якої прийняв доручення.

Згiдно ст. 4. Закону України "Про адвокатуру" адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

1. Принцип верховенства закону (законності). У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Loading...

 
 

Цікаве