WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових ринків в Україні - Реферат

Державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових ринків в Україні - Реферат

Реферат на тему:
Державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових ринків в Україні

Відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг, регулюються законом України від 12.07.01 №2664 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринку банківських послуг, страхових послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Згідно Закону, фінансовою послугою є операції з фінансовими активами що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок цих осіб а у випадках передбачених законодавством – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Фінансові послуги надаються суб'єктам підприємницької діяльності на підставі договору.

Зокрема фінансовими вважаються такі послуги:

  1. Випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків, їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків.

  2. Довірче управління фінансовими активами;

  3. Діяльність з обміну валют

  4. Залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення

  5. Фінансовий лізинг1

  6. Надання коштів у позику

  7. Надання гарантій і поручительств

  8. Переказ грошей

  9. Послуги в сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення

  10. Торгівля цінними паперами

  11. Факторинг2

  12. Інші.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами. Фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру. Відповідно, особа набуває статусу фінансової установи після її реєстрації і, при необхідності, одержання ліцензії на здійснення відповідних операцій. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Ст. Зміст державного регулювання ринку фінансових послуг:

  • Ведення державних реєстрів та ліцензування;

  • Нормативно-правове регулювання;

  • Нагляд за діяльністю фінансових установ;

  • Застосування заходів впливу; тощо.

Державне регулювання здійснюється:

Щодо ринку банківських послуг – НБУ (Закон України "Про Національний банк України"

Щодо ринків цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"

Щодо інших ринків фінансових послуг (страхова діяльність, накопичувальне пенсійне забезпечення, фінансові кредити за рахунок залучених коштів, інші послуги, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб) – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року №292/2003.

Серед заходів впливу, що можуть застосовуватись до фінансових установ, законодавство визначає:

  • Заходи попереднього реагування, а саме зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

  • Накладати штрафи;

  • Тимчасово зупиняти, або анулювати ліцензію;

  • Відсторонювати керівництво від управління та призначати тимчасову адміністрацію;

  • Затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

  • Порушувати питання пор ліквідацію.

Література

  1. Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.24-33.

  2. Василик О. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України.- 2000.- №1.- с.3-10.

  3. Дєєва Н.М. Реформування фінансової системи – головна запорука зміцнення державності ( у порядку обговорення) // Фінанси України.- 2000.- №9.- с.134-140. (щодо реформування фінансового апарату)

  4. Ивлиева М.Ф. Категория "финансы" и "финансовая деятельность государства" в науке финансового права // Государство и право.- 2004.- №7.- С.20-26.

  5. Іващук І.О. Фінансова система України // Фінанси України.- 2001.- №12.- с.142-152.

  6. Карасева М.В. Финансовая деятельность государства – основополагающая категория финансово-правовой науки // Государство и параво.- 1996.- №11.- с.75-84.

  7. Концепцiя розвитку Мiнiстерства фiнансiв України // Фiнанси України.- 1997.- №3.- с.27-41.

  8. Копитов С.М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.45-50.

  9. Косаняк В.Я. Національний банк як особливий центральний орган державного управління у грошово-кредитній сфері: особливості правової природи // Життя і право.- 2004.- №6.- с.30-37; Функції Національного банку України як особливого центрального органу державного управління у грошово-кредитній сфері // Життя і право.- 2004.- №8.- с.42-51.

  10. Кравченко В.І. Економічні та фінансові проблеми формування територіальних громад в Україні // Наукові праці НДФІ.- 1998.- №6.- с.5-13.

  11. Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси України.- 2004.- №5.

  12. Нечай А. Фінансова діяльність держави та фінансове право в сучасний період: їх поняття // Право України.- 2000.- №1.- с.54-58; її ж: Динамика финансовых отношений и новый поход к категориям финансового права // Государство и право.- 2000.- №12.- с.33-38.

  13. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків.- Чернівці: Рута, 2004.- 264с.; її ж: Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів.- Чернівці: „Рута", 2004.- 376 с.

1 Фінансовий лізинг – це вид підприємницької діяльності, скерований на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових ресурсів в майно, що передається фізичним або юридичним особам за договором у тимчасове користування (оренду) за встановлену плату. Фінансовий лізинг характеризується середньо- і довгостроковим характером договорів, в процесі яких відбувається амортизація повної чи більшої частини вартості майна, що після спливу строку договору переходить у власність лізингоотримувача. Суб'єктами фінансового лізингу є лізингонадавач – юридична чи фізична особа, котра здійснює передачу в оренду спеціально придбаного з цією метою майна. Дізингоодержувач – юридична чи фізична особа, що одержує майно в користування. Продавець лізингового майна – підприємство (чи ін юр.особа), котра продає майно що є обєктиом лізингу – дізингонадавачу.

2 Факторинг (від англ. Factorагент, посередник) – різновид торгівельно-комісійних операцій, з приводу переуступки неоплачених платіжних документів (рахунків-фактур) за поставлені товари чи надані послуги клієнтом постачальником спеціалізованій фінансовій установі або банку. В основі цієї операції лежить купівля рахунків-фактур постачальника за відвантажену продукцію на умовах термінової сплати більшої частини суми рахунку і передача права вимоги платежу постачальника з покупця на фінансову установу. Залишок несплаченої за товар суми, постачальник одержить після сплати покупцем продукції (без врахування процентів за кредит і комісійних банку. Факторингова компанія (банк) стає власником неоплачених рахунків-фактур і барк на себе ризик їх несплати. Факторингові операції називають також кредитування продаж постачальника. Мета – своєчасна інкасація дебіторської заборгованості, скорочення втрат від прострочки платежів, попередження виникнення сумнівних боргів, надання допомоги у управлінні кредитом та ведення бух обліку, створення кращих умов для виробничої діяльності постачальника, що дозволяє підприємствам збільшувати оборот і прибутковість.

Loading...

 
 

Цікаве