WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Фінансово-правові норми і фінансові правовідносини - Реферат

Фінансово-правові норми і фінансові правовідносини - Реферат

Реферат на тему:

Фінансово-правові норми і фінансові правовідносини

План

  1. Поняття фінансово-правових норм, їх особливості та види. Структура фінансово-правової норми. Особливості санкцій фінансово-правових норм та їх види.

  2. Поняття та зміст фінансових правовідносин, їх особливості та класифікація. Виникнення, зміна і припинення фінансових правовідносин.

  3. Субєкти фінансового права України та їх види. Суспільно-територіальні утворення, юридичні та фізичні особи як субєкти фінансового права.

1. Фінансово-правові норми покликані встановлювати правила поведінки у відносинах, що виникають в прцесі фінансової діяльності держави. Тому ці норми мають ту характерну особливість, що вони є імперативними, Проте, імперативність фінансово-правової норми має особливу природу і є відмінною від традиційного сприйняття даної характеристики. Тут йдеться не лише про обовязковість припису, який забезпечується державним примусом, а й категоричність форми виразу конкретної норми. В фінансових правовідносинах, жоден з суб'єктів не може без державного припису змінити передбачені правила поведінки, оскільки вони позбавлені права оперативної самостійності. Йдеться про чітко окреслені в нормі, правила поведінки кожного із суб'єктів фінансового правовідношення, які не допускають зміни умов і характеру зобов'язань самими учасниками, за будь-яких обставин. Хоча, в залежності від виду фінансового правовідношення, категоричність проявляється по різному (н-д акт про державну позику і акт про встановлення податку, але все одно, всі умови визначаються державою односторонньо).

Види фінансово-правових норм:

  1. За спеціальними юридичними функціями:

  1. регулятивні (правовстановлювальні) - правові приписи, які безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин шляхом надання учасникам прав та покладення на них обовязків, тобто їх роль у встановленні субєктивних прав та обовязків.

  1. Залежно від характеру впливу на поведінку субєктів фінансових правовідносин (за характером диспозиції):

  1. зобовязуючі - приписують здійснювати певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою. Вони містяться у всіх законах і нормативних актах

  2. забороняючі - приписують не чинити дій, які порушують або підривають фінансову дисципліну (н-д забороняють використовувати бюджетні кошти не за призначенням)

  3. уповноважуючі - норми, в яких міститься дозвіл певному органу чи посадовій особі конкретизувати ті чи інші приписи що містяться в нормі відповідно до певних умов. В цих нормах імперативність поєднується з чітко визначеними посадовими повноваженнями.

  1. За змістом:

  1. матеріальні - вміщують матеріальний зміст юридичних прав та обовязків субєктів фінансових правовідносин.

  2. процесуальні - визначають процедуру діяльності органів держави в сфері мобілізації коштів, порядок їх надходження, витрачання та розподіл. Фінансове право не виділяє окремо матеріальне і процесуальне право, тільки в бюджетному праві матеріальні норми обєднуються в інституті бюджетного устрою, а процесуальні-у бюджетному процесі.

Нормами фінансового права закріплюються:

• загальні принципи і форми фінансової діяльності держави та її місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць),

• методи акумуляції коштів до державних та місцевих грошових фондів,

• види обов'язкових платежів, що використовуються для формування цих фондів,

• порядок отримання і використання державних та місцевих грошових коштів,

• джерела утворення фінансових ресурсів державних підприємств, організацій, установ;

• порядок отримання та використання державних та місцевих грошових коштів тощо.

Структура фінансово-правової норми традиційна, але особливості методу правового регулювання визначили свою специфіку.

Гіпотеза - визначає умови та обставини, за яких виникають у юридичних і фізичних осіб фінансові правовідносини. Вказують на субєктів і визначають юридичні права та обовязки (майбутню поведінку). Як правило має складну форму і може формулюватись в кількох статях.

Диспозиція - вказує якою повинна бути поведінка сторін фнансового відношення, при наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Характеризуються докладністю, щоб уникати двоякого тлумачення.

Санкція - визначає міру державного примусу, яка застосовується у випадку порушення правової норми, спрямована на попередження неправомірних дій у відповідній сфері шляхом встановлення юридичної відповідальності. З іншого боку, покликана забезпечувати відновлення порушеного права учасника фінансових правовідносин та покарання порушників. В ній однаково повно представлені відновлювальна і каральна функції. І оскільки вона може безпосередньо зачіпати інтереси не тільки держави, але й усіх інших суб'єктів фінансових правовідносин, має найскладнішу будову і набуває різноманітних форм порівняно з іншими частинами норми.

Фінансово-правова санкція застосовується у випадках порушення бюджетної, кредитної, касової, розрахункової, платіжної і звітної дисциплін. Є й інші види санкцій, наприклад припинення асигнувань та зупинення проведення операцій з бюджетними коштами у разі вчинення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення; примусове стягнення тощо. Про різні види санкцій йтиметься у відповідних темах. Проте зупинимось на найпоширеніших із сучасних видів фінансово-правових санкцій: пені і штрафу з порушників фінансових правовідносин.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Пеня, яка в цивільному праві розглядається як один із видів неустойки, у фінансових правовідносинах є способом спонукання до вчасного виконання припису фінансово-правової норми і стягується з відповідного учасника за порушення припису диспозиції про строк внесення платежу у Держбюджет чи позабюджетні централізовані фонди. Пеня, як санкція ніколи не повязується з попереднім встановленням причин неплатежу чи зясування обєктивної і субєктивної вини правопорушника. Вона діє автоматично - зумовлюється виключно фактом порушення строку. І незалежно від того в судовому чи безспірному порядку стягується пеня, вона нараховується на непогашений платіж із самого початку переведення його в недоїмку до дня його повного стягнення. За податковим законодавством, пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання

Штраф - на відміну від пені переслідує мету гарантувати здійснення посадовими особами та громадянами чинного порядку та правил в галузі державних фінансів, які визначаються всіма трьома елементами фінансово-правової норми. Цей вид санкції застосовується у випадку неправомірних дій, або утримання від правомірних дій посадовими особами, відповідальними за надходження доходів і витрачання грошових коштів. Штраф визначається в абсолютних сумах і встановлюється законодавцем стосовно до даного виду порушення. Він накладається на посадових осіб компетентним на це органом. Податкове законодавство визначає штрафну санкцію (штраф) – як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Loading...

 
 

Цікаве