WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальні засади конституційного ладу: принцип народовладдя та форми його здійснення - Реферат

Загальні засади конституційного ладу: принцип народовладдя та форми його здійснення - Реферат

Поняття "народ" вживається не тільки в ч. ІІ ст. 5, а і в преамбулі Конституції. Дана конституційна формула виходить з того, що тільки весь народ в цілому є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні.

Проголошуючи і закріплюючи деякі об'єктивно необхідні принципи політичного, економічного, соціального і юридичного характеру, Конституція передбачає різні варіанти, форми і методи реалізації кожного з них державною владою, але не допускає відмови від них. Мова йде про об'єктивно необхідні вимоги життя і діяльності громадського суспільства і держави.

Суверенітет народу – це не арифметична сума волі населення кожного її суб'єкта, а сутня характеристика, яка означає, що воля народу універсальна, постійна, воля охоплює всі без виключення сфери життя народу. Суверенітет народу не можна ні звузити, ні розширити чи відмінити. Природно, що будь-яке волевиявлення тільки частини народу України не є вираженням волі всього українського народу.

Поскільки державна влада існує не тільки на всеукраїнському рівні, але і в кожному її адміністративно-територіальному суб'єкті – в автономній республіці, областях, районах, містах, селищах і селах та містах, які мають спеціальний статус, влада в кожному з них належить його народу. Народ здійснює владу не тільки через органи державної влади, але і через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, народ виступає як носій влади в Україні як мінімум на двох рівнях: як український народ і як народ, жителі (територіальна громада) адміністративно-територіальних одиниць, в яких діє місцеве самоврядування.

В умовах народовладдя здійснення влади конститується, легітимується і контролюється народом, тобто громадянами держави, бо вона виступає у формах самовизначення і самоврядування народу, брати в яких можуть на рівних правах всі громадяни. Народовладдя як форма держави і спосіб правління перетворюється таким чином в організаційний принцип володіння владою і її здійснення, визначальний, що вирішення будь-яких державних завдань або реалізація владних повноважень потребує узаконення, яке виходить від народу.

В залежності від форми волевиявлення народу розрізняють пряму (безпосередню) і непряму (представницьку) форму народовладдя.

Пряме народовладдя здійснює народ шляхом волевиявлення. Згідно ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

В даній статті не дається вичерпного переліку форм безпосередньої демократії, через які здійснюється волевиявлення народу, а закріплюються лише його пріоритетні форми, а саме: вибори і референдум. Разом з тим допускається можливість здійснення народного волевиявлення і через інші форми безпосередньої демократії.

Конституційна теорія і практика в Україні виділяє слідуючі інститути безпосереднього вираження влади народу: вибори, референдум, сходи і збори громадян, мітинги і демонстрації, звернення громадян, громадські слухання, всенародні обговорення та ін.

Одні з них носять імперативний характер і не потребують згоди органів державної влади, інші носять консультативний характер. Але незалежно від юридичної природи різних інститутів прямого волевиявлення, їх вплив на механізм прийняття державних рішень завжди значний.

Вільні вибори виражаються в тому, що громадяни-виборці володіють повною можливістю за власною волею без всякого примусу брати участь у виборах, включаючи висунення кандидатів, збиранні підписів на підтримку кандидата, агітації і голосуванні за і проти кандидата, в громалському контролі за роботою виборчих комісій, за визначенням результатів голосування, у всіх інших виборчих процедурах у відповідності із законом.

Загальні конституційні вимоги, які відносяться до виборів містяться в Конституції України, а детальний порядок проведення виборів встановлюється законом. Наприклад, Закон України від 5 березня 1999 року "Про вибори Президента України" [3, ст. 81].

Розвиваючи положення ст. 5 Конституції України про здійснення влади народом безпосередньо ст. 69 Основного Закону встановлює, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Але якщо вибори є основною формою народного державотворення, то референдум є насамперед формою народної правотворчості. В правовій літературі та законодавстві більшості держав рефендум розглядається як вища форма представницької демократії. Так, в Конституції РФ встановлено, що вищим безпосереднім вираженням влади народу є референдум і вільні вибори. Безпосереднє здійснення влади народом назване першим, придає і найбільший авторитет рішеннями, які прийняті на референдумі. У зв'язку з цим рішення ряду важливих питань громадського і державного життя приймаються референдумом і не потребують будь-якого затвердження державними органами (ст. 1 Закону "Про референдум)

Український законодавчець встановив, що народне волевиявлення здійснюється через вибори (виділено нами), референдум на інші форми безпосередньої демократії.

Непряме (представницьке) народовладдя здійснює не народ безпосередньо, а органи державної влади, які діють за дорученням народу. Такими є перш за все органи державної влади, які обираються народом, як колегіальні (наприклад, Верховна Рада України), так і одноособові (Президент України), а також органи місцевого самоврядування, сільський, селищний і міський голова.

Здійснення народом влади через органи державної влади і місцеве самоврядування має ряд рівнів:

  • перший, через органи, які обираються безпосередньо народом, наприклад, Верховна Рада України, Президент України, органи місцевого саоврядування, сільського, селищного, міського голови;

  • другий, через органи, які утворюються органами першого рівня, наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата;

  • третій, через органи одна половина складу яких формується органами першого рівня, а друга – органами іншого рівня, наприклад, Рада Національного банку України, Конституційний Суд України, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення;

  • четвертий, через органи, які сформовані за згодою органів іншого рівня, наприклад, Центральна виборча комісія, Голова Національного банку України, Голова фонду державного майна України;

  • п'ятий, через органи, які формуються органами держави, за згодою органів першого рівня, наприклад Прем'єр-міністр України, Генеральний прокурор України.

В демократичній державі з республіканською формою правління взагалі не існує державних органів і органів місцевого самоврядування, джерелом влади, яких не було б пряме чи непряме волевиявлення народу.

Тривалий час в правовій літературі панувала думка і радянська конституційна практика це підтвердила, що головною формою здійснення влади народу є представницька форма народовладдя. Сьогодні стверджувати так – не зовсім коректно по формі. Зведення прямої форми здійснення влади народу до положення другорядної, об'єктивно принижує її роль і значення. Це протиречить і конституційному принципу народовладдя. Шляхом прямої демократії представницька (непряма) форма отримує юридичні повноваження від народу на здійснення державної влади.

Не випадково, нова Конституція України визначаючи статус парламенту – Верховної Ради України не вживає терміну "представницький", а встановлює це "єдиний орган законодавчої влади в Україні" (ст. 75) За Конституцією 1978 року вона була найвищим органом державної влади.

Ефективне здійснення влади народу можливе тільки при поєднанні прямої і непрямої форм народовладдя

Література

  1. ВВРУ. 1991, №33, ст. 443 із змінами, внесеними 1992 р

  2. Конституційне законодавство України. Законодавчі акти. Коментар. Офіційне тлумачення. К. Атіка. 2000.

  3. ВВРУ. 1999, №14, ст. 81 із змінами

Loading...

 
 

Цікаве