WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль реконструкції у завершенні громадянської війни в США між північчю і півднем - Реферат

Роль реконструкції у завершенні громадянської війни в США між північчю і півднем - Реферат

Реферат на тему:

Роль реконструкції у завершенні громадянської війни в США між північчю і півднем

В історії США ціла епоха пройшла під знаком революційного перевороту, викликаного громадянською війною.

Протиріччя між рабовласницьким Півднем і промисловою Північчю в перші три десятиліття існування США стали швидко наростати з посиленням економічної могутності рабовласницьких штатів.

Величезні прибутки, які приносила рабська праця на плантаціях, де вирощували бавовну, цукрову тростину і тютюн, викликали потребу нових територій та рабів.

Важливу роль у боротьбі між Півднем і Північчю відіграв аболіціоністський рух, за скасування рабства. Зокрема, вже в 1833 р. було створено Американське товариство боротьби з рабством, що об'єднувало всі найвпливовіші організації аболіціоністів.

Створена у 1848 р. партія фрісайлерів, виступала за "вільні землі" (free soil).

Отже, рабовласництво зазнавало комбінованих та спланованих ударів з фронту і з тилу. Зовнішній фронт боротьби – це аболіціоністський рух, який розвивався головно у північних штатах. Внутрішнім антирабовласницьким фронтом були пройняті практично усі штати, в ньому брали участь переважно раби і вільні негри. Розвиток рабовласницької системи наближався до своєї кульмінації.

Найважливішою революційною подією у 1859 р. було повстання Джона Брауна, яке дало сильний поштовх антирабовласницькому рухові. І хоча озброєні сили рабовласників це повстання придушили, а сам Браун був захоплений в полон і повішаний, воно показало, що боротьба проти рабства стала головним змістом революційної ситуації.

У 1860 р. почалася виборча кампанія. Під значним тиском фермерів і робітників республіканська партія висунула кандидатом у президенти популярного серед народу Авраама Лінкольна.

Апелюючи до Декларації незалежності, виборча платформа з'їзду республіканської партії, який зібрався 16 травня 1860 р. в Чикаго, констатувала, що ні конгрес США, ні законодавчі органи штатів, які ввійшли до складу Союзу, не вправі оголосити рабство законним на будь-якій території США.

Наступна перемога Лінкольна на виборах стала сигналом до сецесії – виходу рабовласницьких штатів із складу США. 20 грудня 1860 р. Південна Кароліна оголосила про свій вихід із Союзу. Слідом за Південною Кароліною із складу Союзу вийшли й інші південні штати. 6 лютого 1861 р. представники від'єднаних штатів Південної Кароліни, Алабами, Джорджії, Луїзіани, Місісіпі, Техасу і Флоріди оголосили про створення Конфедерації рабовласницьких штатів, сформували уряд і прийняли Конституцію. Президентом рабовласницької республіки проголосили Джеферсона Девіса. З часом до складу Конфедерації ввійшли ще чотири штати – Арканзас, Вірджінія, Тенесі і Північна Кароліна [4, с. 4].

Конституція Конфедерації проголошувала рабство основою економічного і політичного устрою нової держави. В ній зазначалося, що рабство буде поширюватися на всі нові території, які приєднаються до Конфедерації. Усі ці події призвели до початку Громадянської війни.

Північ мав значну перевагу перед Півднем в економічній, воєнній і морально-політичній ділянках, що відігравало вирішальну роль у затяжній війні.

Федеральний уряд бачив своє основне завдання в розгромі бунтівників і відновлення єдності Союзу. Тому у виступах Лінкольна та інших керівників федерального уряду відзначалось, що Північ не ставить перед собою завдання домогтися знищення рабства. Передбачалось, що після закінчення війни буде встановлено довоєнний статус-кво: рабство збережеться на Півдні, проте поширювати його на нові території буде заборонено. Однак згодом, з розгортанням воєнних дій Лінкольн поступово почав вживати заходів, які підготували проголошення найважливішого акту громадянської війни – Прокламації про визволення рабів.

Виданий 13 березня 1862 р. закон заборонив використовувати федеральні війська для виловлювання і повернення рабовласниками рабів-утікачів. Звільняючи рабів найперше у столиці, Лінкольн підкреслював, що скасування рабства в масштабах країни є тільки питанням часу.

Дуже важливим актом періоду Громадянської війни був прийнятий 20 травня 1862 р. закону про гомстеди. Згідно з цим законом кожен громадянин США, який воював на стороні Півночі, мав право отримати земельну ділянку в 160 акрів за рахунок неосвоєних земель Заходу. У вересні 1862 р. Лінкольн опублікував свою історичну Попередню Прокламацію про знищення з 1 січня 1863 р. рабства на всій території бунтівних штатів. Прокламація була одним із найголовніших документів Громадянської війни. Вона вирішила головну проблему, що привела до виникнення Громадянської війни.

Війна дала потужний поштовх для розвитку виробничих сил країни. Фронт вимагав великої кількості зброї, боєприпасів, одягу, продовольства. На вигідних військових поставках зростали капітали великих монополістичних об'єднань. Військові поставки здійснювалися за цінами, які вдвічі перевищували звичайну вартість товарів, що поставлялися.

Велику роль у розгромі рабовласників відігравало посилення антирабовласницького руху у бунтівних штатах. Зокрема, після опублікування Прокламації про звільнення рабів різко збільшилась кількість повстань і заколотів на Півдні, посилився партизанських рух, відбувалася масова втеча рабів на Північ, значно посилився страйковий рух робітників у бунтівних штатах.

8 листопада 1864 р. на наступних виборах Президента Лінкольн одержав чергову перемогу.

Важливу роль у остаточному розгромі армії Півдня відіграли легендарні генерали американської армії Півночі Грант і Шерман.

Зокрема, в кінці 1864 р. армія генерала, захопивши Атланту, з тяжкими боями спромоглася дістатися до моря, а в грудні 1864 р. вирушити на Центральний фронт, щоб допомогти Гранту захопити столицю Конфедерації. Фактично війна вже була програна, проте рабовласники і далі чинили опір.

3 квітня 1865 р., остаточно зламавши опір бунтівників, Грант штурмом взяв місто Річмонд. 14 квітня 186 р. над зруйнованими бастіонами форту Самтер був піднятий прапор Сполучених Штатів, Громадянська війна завершилася повною перемогою армії Півночі.

Громадянська війна (1861-1865) після боротьби за незалежність, залишила в США найпомітніший слід. Саме в ході цієї війни остаточно сформувалася американська нація як єдиний цілісний народ і були вирішенні важливі соціально-економічна та політичні питання.

Плантатори Півдня мали намір фактично відновити рабство шляхом введення так званих "чорних кодексів" – законодавчих актів, які всебічно намагалися регламентувати становище негрів. Вищі суди, муніципалітети, поліцейські управління та інші державні органи видавали різноманітні розпорядження, метою яких було обмеження прав негрів.

Особливе значення в "чорних кодексах" мали закони про бродяжництво та навчання, які створювали систему примусової праці для негрів. Законодавчі збори штатів – легістратури, намагалися будь-що зберегти стару систему відносин. Тому чорні раби залишалися рабами без рабства як безземельні селяни.

Після закінчення Громадянської війни південні штати опинилися у досить важкому становищі, оскільки саме на цих територіях відбувалися найбільші бойові дії.

Плантаційне господарство, яке до того було основою економіки південних штатів, переживало глибоку кризу. Воєнний розгром плантаторів-рабовласників та звільнення рабів означали тільки закінчення першої фази Громадянської війни. Потрібно також було конфіскувати землі у плантаторів, розподілити їх між неграми та безземельним білим населенням, надати звільненим рабам рівних з білими економічних, політичних і цивільних прав, позбавити контрреволюційних плантаторів політичної влади, а також зорієнтувати економіку південних штатів на буржуазний лад.

Однак ці вимоги викликали опір не тільки серед плантаторів, але і уряду США, політика якого в аграрному питанні знайшла повне відображення в законі від 3 березня 1865 року про створення бюро звільнених [3, с. 95-98].

Закон оголошував, що безоплатного розподілу земель серед негрів не буде. Бюро пропонувало по можливості виділити кожному звільненому негру і лояльному білому біженцю ділянку в 40 акрів землі, залишені плантаторами або з конфіскованих плантацій активних учасників бунту. Землю передавали в оренду строком на 3 роки з виплатою за кожен рік користування 6% її вартості в 1860 році, тобто, коли ціна на землю була найвищою. Таке рішення федерального уряду фактично позбавляло негрів землі, оскільки в своєму розпорядженні дуже мало, і більшу частину земель було передано спекулянтам і підприємцям. Тому однією з перших вимог звільнених рабів була вимога землі.

Loading...

 
 

Цікаве