WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Українська центральна рада: воєнна політика та військове будівництво (1917-1918 рр.) - Реферат

Українська центральна рада: воєнна політика та військове будівництво (1917-1918 рр.) - Реферат

Характерно, що Винниченко виступив проти пропозицій проголосити Україну самостійною державою. Він стверджував, що це передчасно, і може статися років через 50, оскільки тепер "ми занадто міцно приросли до Росії..., ми занадто багато пустили коріння в російський грунт, багато всмоктали в себе через школу..., ми тепер не могли б дати краєві ніякого ладу, ми б привели його до анархії..." [4, с. 249].

З'їзд обрав Раду військових делегатів у кількості 132 чол., яка повністю увійшла до складу УЦ Ради, зрештою, як і увесь склад Генерального військового комітету. Головою Ради було обрано Д. Березняка.

Видатна подія на Другому військовому з'їзді – це одноголосне схвалення 10 червня зачитаного В. Винниченком Універсалу (першого) УЦ Ради.

У квітні при УЦ Раді створили на постійній основі декілька комісій, зокрема і військову. 26 червня, коли було утворено український уряд, обрали Генеральний секретаріат у складі 11 генеральних секретарств, одним з яких стало секретарство військових справ на чолі з генеральним секретарем С. Петлюрою.

У середині червня, за наказом Тимчасового уряду, на фронті розпочався черговий наступ, який виявився непідготовленою кривавою авантюрою. Німецькі і австро-угорські війська прорвали російський фронт, і захопили майже всю Галичину.

Російська армія відступала, тисячі дезертирів тікали з фронту, спустошуючи українські села, лани й сади, грабували й ґвалтували населення, влаштовували єврейські погроми. Секретарство військових справ України стало спішно формувати батальйони "Спасіння України". Ненавчені і неозброєні новобранці ночували під голим небом, були голодні, голі й босі. Незважаючи на це, їх вирішили кинути у бій. Новобранці відмовлялися йти на фронт, вимагали їх озброїти, обмундирувати, призначити командирів, і на їх базі створити український полк ім. Полуботка, і тоді під українським прапором вирушати у бій. Натомість УЦ Рада вислала до солдатів делегацію, яка вперто умовляла їх відправитись на фронт. Проте даремно. Щоб домогтися послуху, їм припинили постачати продовольство, в результаті солдати почали розбігатись.

За наказом Верховного головнокомандувача О. Брусилова, на фронт відправили полк ім. Б. Хмельницького, інші українські частини. УЦ Рада дала на це згоду. На фронті українські частини відзначалися хоробрістю, що оцінив Верховний головнокомандувач Л. Корнілов, який 19 липня змінив на цьому посту Брусілова. Мабуть, саме тому Л. Корнілов дав згоду на створення на фронті Першого українського корпусу. Командиром його призначив генерала. П. Скоропадського. До складу його корпусу входило 8 полків, з'єднаних у дві дивізії. Корпус став однією з найбоєздатніших частин російської армії.

УЦ Рада домоглася згоди Тимчасового уряду на своє представництво при Генеральному штабі в справі українізації війська на Україні (тут її представниками стали Жуковський, Пількевич і Полозов) та при Верховному Головнокомандувачеві (Павленко). Після неодноразових вимог УЦ Ради Тимчасовий уряд змінив врешті-решт реакційного командувача КВО українофоба полковника К. Обручева, і на цю посаду призначили генерала Тризну. Одеським військовим округом командував генерал Н. Маркс.

Вживали заходів і до українізації Чорноморського флоту, де 70-80% моряків були українці. Навесні 1917 р. Генеральний військовий комітет ухвалив поповнювати Чорноморський флот винятково українцями. Було обрано Генеральну морську раду, на чолі з В. Лотоцьким, що складалась з делегатів від військових частин. Вона була повна рішучості зробити Чорноморський флот суто українським. У Севастополі у лютому також з'явилася Рада української чорноморської громади на чолі з В. Лащенком. Ці два органи діяли активно. У липні 1917 р. підняв український прапор міноносець "Завидний", потім – "Іван Златоустий", "Святий Євстахій", "Ростислав" та ін. У Севастополі пройшли багатолюдні урочистості збори моряків-українців.

За кілька днів до перевороту у Петрограді (20 жовтня 1917 р.) у Києві відкрився Третій Всеукраїнський військовий з'їзд, який ухвалив понад 20 постанов з найгостріших питань цього часу [5, с. 52]. З'їзд у цілому виявив відданість Ц Раді, ідеї самовизначення України, відкинувши намагання більшовиків передати владу у Києві до рук Рад робітничих та солдатських депутатів.

З'їзд звернувся до УЦ Ради з пропозицією негайно проголосити створення Української Демократичної Республіки в етнографічних межах України; добиватись перетворення Росії в федерацію суверенних рівноправних демократичних республік; терміново скликати Українські установчі збори на основі загального, таємного, рівного, прямого та пропорційного виборчого права; взяти всю повноту влади України в свої руки; вжити рішучих заходів до недопущення поділу України, з'єднання всіх українських земель; передати всі землі у відання земельних комітетів; вилучити їх з товарообігу і передати без викупу в руки тих, хто їх обробляє; якнайскоріше проголосити перемир'я між воюючими державами; визнати смертну кару ганебною спадщиною старого ладу і скасувати її як вид покарання; домогтись автокефалії української церкви і проведення богослужіння на українській мові та ін. [4, с. 254-255].

У цей час командування КВО під натиском більшовиків покинуло Київ. Ця подія дала можливість урядові України взяти до своїх рук військову владу. С. Петлюра тут же призначив командувачем КВО підполковника Павленка, а Одеського – генерала Єльчанінова. Всі військові питання стали розглядатися на засіданнях уряду як першочергові. Доповідачем звичайно був С. Петлюра.

14 листопада УЦ Рада створила при генеральному секретарстві військових справ Головний комітет з відтермінування від призову на військову службу громадян України. Комітетові підпорядковувались аналогічні структури у губерніях, округах, повітах і містах. Робітники промислових підприємств, залізничники, поштовики, зв'язківці, що ставали на службу до військових формувань УЦ Ради, вважали перебуваючими у відрядженні, за ними зберігались і посади, і платня.

23 листопада 1917 р. Генеральний секретаріат прийняв постанову про проголошення Південно-Західного і Румунського фронтів єдиним Українським фронтом, взяття його під своє підпорядкування і переведення українських частин з інших регіонів і фронтів на Україну. Водночас проголошувалось перемир'я на всьому Українському фронті (що правда, в односторонньому порядку). 23 грудня з'явилося розпорядження уряду УНР "Про відпустку солдатів-великоросів", яке мало на меті прискорити українізацію військових частин. Проте фронт фактично розпався, солдати розбігались по домівках.

Наприкінці 1917 р. до Києва з російського полону прибув один з організаторів галицьких Українських січових стрільців, енергійний і досвідчений офіцер Є. Коновалець. У листопаді він розпочав активну діяльність у справі формування Галицько-Буковинського куреня січових стрільців з військовополонених, які перебували у Дарницькому таборі. Стрільці організовувались за німецьким зразком, тут панувала дисципліна і порядок, не допускалась зайва демагогічна фразеологія, більшовицькі агітатори. Командирами підрозділів були призначені досвідчені старшини.

УЦ Рада і особисто М. Грушевський підтримували Коновальця, йому присвоїли чин полковника. У січні 1918 р. січові стрільці допомогли УЦ Раді придушити організоване більшовиками проти української влади повстання на заводі "Арсенал" і незабаром стали одним з найбоєздатніших її формувань.

Після утворення Українського фронту фактичним командувачем військами на Правобережній Україні став генерал П. Скоропадський, а на Лівобережній – полковник Ю.Капкан. Однак між ними не було взаєморозуміння, виникали гострі суперечки. Неприязними були відносини Скоропадського з Петлюрою, не сприймав генерал як компетентну людину і М. Порша, який у грудні змінив С. Петлюру на посту генерального секретаря військових справ.

Не маючи ні в УЦ Раді, ні в уряді жодної підтримки і допомоги, 25 грудня П. Скоропадський подав у відставку. Усунений з посади був і Ю. Капкан – він очолив новостворену Сердюцьку дивізію.

Не полишала УЦ Рада надій на організацію українського флоту. 22 грудня було створено посаду міністра морських справ, на яку призначили Д. Антоновича [5, с. 52]. Він став організовувати нове морське відомство. Ще декілька кораблів, у тому числі лінкор "Воля", піднесли український прапор, проте до кінця грудня увесь Крим захопили більшовики, як і Миколаїв, Херсон та Одесу. Українська влада була там придушена.

Loading...

 
 

Цікаве