WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порядок формування суду присяжних в Україні за судовою реформою 1864 року - Реферат

Порядок формування суду присяжних в Україні за судовою реформою 1864 року - Реферат

Незгідні з рішенням губернатора особи, впродовж місяця після опублікування списків мали право звертатися із скаргами і поясненнями до першого департаменту урядового сенату, де остаточно вирішувалися спірні питання (ст. 95).

За Статутами редакції 1887 року, порядок формування загальних списків було змінено. Зміни стосувалися регламентування структури списків, які мали складатися в алфавітному порядку, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, звання, віри, освіти та місця проживання внесених до них осіб, а також вказувався порядок опублікування списків у місцевих відомостях. Правильність формування списків перевіряв голова місцевої комісії, і за його розпорядженням вони публікувалися. У Київській, Волинській і Подільській губерніях голова повітової комісії був зобов'язаний до 1 серпня подати списки на перегляд губернатору, який мав право вилучити з них осіб, котрі, на його думку, були нездатними виконувати функції присяжних засідателів. Перегляд списків губернатором мав бути завершений до 1 вересня, після чого до 1 жовтня списки мали бути опублікованими в місцевих відомствах. Кожен громадянин мав право заявляти комісії, яка формувала списки, про неправильні внесення або невнесення будь-кого у ці списки з обов'язковим поданням відповідного обгрунтування, що становило основу громадського контролю за правильністю формування списків. Обгрунтовані заяви комісія враховувала під час формування чергових списків, які складалися на підставі загальних списків.

До чергових списків вносили тільки тих осіб, які у поточному році повинні були залучатися до участі у судових засіданнях. Кількість осіб чергових списків регламентувалася щодо повітів з кількістю населення більше та менше як 100 тис. (за Статутами 1864 року). Для повітів з кількістю населення понад 100 тис. – мало обиратися 400 осіб, а для повітів з населенням менше як 100 тис. –200 осіб (ст. 100). За Статутами редакції 1887 року, для кожного окремого повіту кількість осіб, яких вносили до чергових списків, визначалася за критерієм планової кількості періодів засідань окружного суду у поточному році за участю присяжних засідателів. Якщо у поточному році в повіті планувалося не більше як чотири періоди засідань окружного суду за участю присяжних засідателів, то до чергових списків вносили по 60 осіб на кожний такий період. Якщо ж у поточному році планувалося понад чотири періоди засідань, то на перші чотири періоди вносили до списків по 60 осіб і на наступні періоди – по 40 (ст. 100).

Обирали та формували чергові списки з осіб, внесених до загальних списків. За Статутами редакції 1864 року, скарги на рішення комісії з цього приводу не розглядалися (ст. 99).

Водночас з формуванням чергових списків присяжних засідателів створювали ще й списки резервних засідателів. До цих списків вносили осіб, що проживали в тих містах, де в певні терміни відбувалися засідання судів за участю присяжних засідателів. До списків резервних засідателів для міст України вносили по 60 осіб (за Статутами 1864 р.). За Статутами редакції 1887 року, до таких списків вносили по 6 осіб на кожний майбутній період засідань окружного суду за участю присяжних засідателів (ст. 101).

Списки присяжних засідателів формували за Статутами 1864 року тимчасові комісії. Ці комісії створювали із осіб, які призначалися щорічними повітовими земськими зборами, а в містах – щорічними спільними засіданнями загальних міських дум і місцевих повітових земських зборів (ст. 89). Для складання чергових списків комісія збиралася під головуванням повітових предводителів дворянства і за участю одного із мирових суддів повітового міста (ст. 97). Окрім формування списків присяжних засідателів, тимчасова комісія розподіляла занесених до чергових і резервних списків осіб рівномірно по кварталах року. У перших числах грудня, за розпорядженням комісії чергові і резервні списки присяжних засідателів публікували у місцевих відомствах, а також через місцеву поліцію вибрані особи повідомлялись, в які місяці вони мають бути готові з'явитися для виконання функцій присяжних засідателів у суді. Комісія також була зобов'язана подати голові місцевого окружного суду списки присяжних засідателів із зазначенням кварталу їхньої участі в суді. (ст. 107).

За Статутами редакції 1887 року, списки присяжних засідателів формувалися також комісією, яка вже не називалася тимчасовою. Склад комісії для формування чергових списків був чітко регламентований (ст. 97). Головою так само мав бути повітовий предводитель дворянства. Для отримання потрібних відомостей голова комісії міг запросити на засідання місцевих судових слідчих і податкових інспекторів, які мали право брати участь в обговореннях та постановах комісії так само як і постійні її члени. Після складання чергових і резервних списків, комісія також розподіляла внесених до них осіб відповідно до періодів майбутніх засідань окружного суду за участю присяжних засідателів у поточному році. Отже, для кожного присяжного засідателя було визначено місяць, коли він повинен бути готовим з'явитися на засідання суду. У випадку, якщо в одному місяці мало відбутися два і більше періодів засідань суду, то склад присяжних засідателів призначався незмінним (ст. 107).

Щодо участі присяжних засідателів у засіданнях окружного суду, то, за Статутами, ніхто не міг залучатися до виконання обов'язків присяжного засідателя більше як один раз на рік. Якщо ж таке траплялося, то ці особи мали право відмовитися від виконання обов'язків присяжного засідателя у наступному році (ст. 104).

За Статутами редакції 1864 року, передбачалося, що скарги стосовно порушень правил участі присяжних засідателів у засіданнях окружних судів мали подаватися першому департаменту урядового сенату (ст. 106). За Статутами редакції 1887 року, скарги осіб, занесених до чергових або резервних списків, треба було подавати місцевому окружному суду в двотижневий термін з моменту отримання повідомлень про занесення їх до списків (ст. 106).

Крім того, Статутами передбачалася можливість перенесення участі присяжного засідателя з одного періоду на інший. Це вже виконував голова окружного суду (ст. 108).

Порядок залучення присяжних засідателів до участі в розгляді кримінальних справ регламентувався Статутами кримінального судочинства.

Отже, виділення питань, що регламентували формування суду присяжних за Статутами редакцій 1864 та 1887 років, дало змогу аналізувати зміст окремих статей Статутів стосовно цих питань. Суд присяжних в Україні формувався на підставі чітко сформульованих статей. Однак ці статті не були достатньо структурованими відносно окремих питань, що регламентувалися Статутами. Нерідко окремими статтями одночасно регламентувалися різні за своєю сутністю питання. Процедура формування списків присяжних для того періоду розвитку суспільства була достатньо складною. Вона характеризувалася широкою гласністю, громадським та державним контролем. Статутами недостатньо, на наш погляд, була визначена процедура формування чергових та резервних списків.

Література

  1. Свод судебных уставов, утвержденных 20 ноября 1864г. – М.: Университетская типография (Катков и Ко), 1865.

  2. Свод законов Российской империи. – Изд. 1892 года с продолж. 1893 года, – Спб.,1893. – Т.16. – Ч. 1. Судебные уставы Александра ІІ.

Loading...

 
 

Цікаве