WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порядок формування суду присяжних в Україні за судовою реформою 1864 року - Реферат

Порядок формування суду присяжних в Україні за судовою реформою 1864 року - Реферат

Реферат на тему:

Порядок формування суду присяжних в Україні за судовою реформою 1864 року

Здійснення судово-правової реформи в Україні потребує детального аналізу можливих наслідків від практичної реалізації окремих її заходів, зокрема впровадження в судову діяльність суду присяжних. Історичний досвід функціонування такого суду має Україна в результаті судової реформи 1864 р. Однак він ще детально не вивчений. Висвітлення історії суду присяжних в Україні сприятиме, на наш погляд, більш повному розкриттю причинно-наслідкових зв'язків, що притаманні цій системі судочинства, врахування їх у процесі реформування судових органів.

Формування суду присяжних – один з головних етапів функціонування цієї системи. За судовою реформою 1864 року, суд присяжних формувався за Судовими статутами. У першій редакції Статутів про присяжних засідателів (1864) налічувалось двадцять дев'ять статей [1]. У другій редакції (1887 р.) їх було двадцять чотири [2].

Статути регламентували такі головні питання процесу формування суду присяжних: 1) вимоги до кандидатів у присяжні засідателі; 2) періодичність та терміни формування суду присяжних; 3) порядок формування загальних списків присяжних засідателів; 4) порядок формування чергових списків; 5) порядок формування резервних списків; 6) державний контроль за правилами формування списків; 7) громадський контроль за правилами формування списків; 8) склад та діяльність комісій з формування суду присяжних; 9) участь присяжних в окружних судах. Розподіл статей Статутів редакцій 1864 та 1887 рр. стосовно названих питань формування суду присяжних наведено в таблиці. Аналізуючи кількість та зміст статей, які регламентували окремі питання процесу формування суду присяжних, доходимо висновку, що найбільша їх кількість торкається саме вимог до кандидатів та порядку формування загальних списків.

Таблиця.

Розподіл статей Статутів про присяжних засідателів за окремими регламентованими питаннями

№п/п

Назва питань, що регламентувалися Статутами

Номери статей за редакцією Статутів 1864 р.

Номери статей за редакцією Статутів 1887 р.

Примітки

Вимоги до кандидатів у присяжні засідателі

81, 82, 84, 85, 86, 87, 88

81, 82, 84, 85, 87, 88

86-скасовано

Періодичність, та терміни формування суду присяжних

91, 94, 95

91,106

Порядок формування загальних списків

83, 89, 90, 93, 94, 95, 96

83, 89, 90, 91, 97'

94, 95, 96-скасовано

Порядок формування чергових списків

83, 98, 100

83,98,100

Порядок формування резервних списків

101, 102

101, 102

Державний контроль за правилами формування списків

94, 96

91, 99

Громадський контроль за правилами формування списків

91, 92

93, 106

92-скасовано

Склад та діяльність комісій з формування суду присяжних

89, 97, 99, 107

97, 97', 99, 106

Участь присяжних в окружних судах

104, 105, 108, 109

104, 105, 107, 108, 109

Присяжними засідателями могли бути місцеві жителі всіх соціальних станів, які мали російське підданство, віком не менш як двадцять п'ять і не старше ніж сімдесят років та проживали не менш як два роки у тому повіті, де відбувалися вибори в присяжні засідателі (ст. 81). Чітко було регламентовано, які особи не могли бути присяжними засідателями, а саме: ті що перебували під слідством або судом за злочини чи проступки, а також ті, що за судовими вироками за протизаконні дії були ув'язнені або ще більш суворо покарані; звільнені за рішенням суду зі служби або духовного відомства, або ж із середовища товариств і дворянських зібрань за вироками відповідних станів, до яких вони належали; оголошені неплатоспроможними боржниками; ті що перебувають під опікою за марнотратство; сліпі; глухі, німі та несповна розуму; домашня прислуга; особи до краю збіднілі. Крім того, до претендента також висувалися вимоги знання російської мови (ст. 82) (Статутами редакцій 1864 року вимагалося лише знання російської мови, а Статутами редакцій 1887 року – ще й вміння читати російською).

Для виборів присяжних засідателів складали три види списків – загальні, чергові та резервні (ст. 83). Загальні списки формувалися на підставі регламентування соціальних та майнових вимог до присяжних засідателів (ст. 84). За Статутами 1864 року, чітко вказувався соціальний стан тих, кого вносили до загальних списків – почесні мирові судді, всі державні службовці цивільних установ, що обіймали посади не нижче п'ятого класу, службовці місцевої служби з виборів дворянських і міських громад (крім міських голів), сільська старшина, а також усі інші громадяни, що володіли визначеним майновим цензом. За Статутами редакції 1887 року, цією ж статтею в основу внесення до списків було покладено майновий ценз, а також регламентувалася (як і за Статутами 1864 року) необхідність внесення до загальних списків сільської старшини (ст. 84).

Окремою статтею (ст. 85) були перелічені професії, представники яких не могли стати присяжними засідателями. До таких осіб належали: священики та монахи; військові, що перебували на дійсній військовій службі; цивільні чиновники, що працювали при військових закладах; вчителі народних шкіл. Статутами редакції 1887 року цей перелік був уточнений. Зокрема, вказувалось, що до списку також не мали права вносити: осіб державної служби, що обіймали посади перших чотирьох класів; членів судових місць, крім почесних мирових суддів, і штатних чинів канцелярій цих місць, а також судових приставів та нотаріусів; осіб прокурорського нагляду та штатних чинів при їхніх канцеляріях; віце-губернаторів; казначеїв, касирів державних банків та їхніх помічників; наглядачів будівель урядових установ; лісників державних лісів; чини акцизного відомства; повітових поштмейстерів, начальників залізничних і телеграфних станцій, які не мали помічників; чиновників поліції, військових, різного роду цивільних чиновників, що перебували при військових установах; учителів церковно-приходських шкіл і початкових міських училищ; членів карантинних закладів (ст. 85).

Регламентувався також, виходячи з майнового становища, порядок внесення до загальних списків окремих членів сімей (ст. 87, 88).

Загальні списки формувалися окремо для кожного повіту. За Статутами 1864 року, щороку до 1 вересня із загальних списків вилучали померлих, а також тих, що втратили право бути присяжними засідателями, та заповнювали особами, які набули це право в поточному році. Після укладення загальних списків до їхнього розгляду допускали всіх бажаючих (ст. 91). Упродовж місяця, з моменту допущення до розгляду загальних списків, кожен мав право заявляти та обов'язково аргументувати своє заперечення щодо невнесення будь кого до списків. На підставі цих заяв списки корегувалися (ст. 93).

Важливим чинником у процесі формування загальних списків присяжних засідателів був державний контроль за правильністю їхнього складання. За Статутами 1864 року, загальні списки до 1 жовтня подавалися губернатору, котрий перевіряв дотримання законних вимог під час їх складання, вирішував правомірність відхилення укладачами списків, заяв громадян щодо вилучення із списків осіб, занесених з порушенням закону. Водночас губернатор обов'язково вказував стосовно кожної вилученої ним із списку особи причини її вилучення. До 1 листопада губернатор був зобов'язаний завершити розгляд списків, після чого вони публікувалися в місцевих відомостях (ст. 94).

Loading...

 
 

Цікаве